Образы Михала Сірика вам вкажуть стародавный русиньскый світ

Словацькый народный музей – Музей русиньской културы одкрыв у четверь 16-го октобра 2025-го року нову выставу під назвов Михал Сірик – Образы. Тота выстава, котру мож буде видіти аж до 24-го новембра того року, є присвячена сторічніці народжіня того вызначного русиньского інсітного маляря.

Кураторков выставы є Анна Симкова. Музею подарило ся позберати про тоту експозіцю образы од веце маїтелів, і навщівник так може видіти красный діапазон Сіриковой творчости. А хоць іде о інсітного маляря, треба повісти, же його образы суть в многых ґалеріях і збірках, выставльовав і в Музею модерного уменя Енді Варгола в Меджілабірцях, образы із тематіков транспортів Жыдів почас Другой світовой войны із Меджілаборець має у своїм депозіті Музей голокаусту в Ню Йорку.

На початку могли участны посмотрити собі документaрный філм о Михалови Сірикови, котрый у 2022-ім році зробила Яна Трущіньска і Владислав Сивый. Хоць Сірик уж втогды не жыв, вдяка архівным матеріалам із Словацького радія, мож у філмі чути його голос, мож спозати то, як думав сам художник.

У філмі выступав меджі іншыма і Михал Бицько, основатель Музея модерного уменя Енді Варгола в Меджілабірцях, музейоедуколоґ, вытварный теоретік, куратор, котрый бісідовав о тім, як спознав ся із Михалом Сіриком і його творчостьов, але і о тім, як ся го намагав напрямити на то, жебы не копіровав даякы чуджі маніры, але жебы мальовав світ такый, як собі го памятать.

І справды, в образах Михала Сірика мож видіти стародавный русиньскый світ, мож видіти жыве село, мож видіти традіції, роботы, котры ся даколи робили, обрядовы звыкы при різных принагодах як крестины, церьковны свята, і так далше. І то вшытко барз детайлно, аж бы мож повісти написане на полотні, де кажда фіґурка, каждый штось робить, рушать ся, од найстаршого діда аж по посліднього дітвака, котрого закомпоновав до свого образу. Просто жывот. Такый, якый він у споминах быв.

Выстава Михала Сірика вас просто перенесе до світа, котрый вже не існує. До світа, котрый іщі може знаме із оповіданя наш дідів або баб, но котрый уж счезнув, і не верне. Образы Сірика суть якбы мальована енціклопедія, з котрой мож чітати цілый етноґрафічный нарис.

Як повів у споминанім документі Михал Бицько, Русины мають двох найвекшых інсітных малярів, Нікіфора – Епіфана Дровняка, і Михала Сірика. Выстава в Музею русиньской културы в Пряшові лем потверджує Бицьковы слова.

Вернісаж збогатила своїм співом Марька Мачошкова в супроводі акордеона, а участным ся приговорив і сын Михала Сірика – Мірослав, вдяка котрого ініціатіві подарило ся зорґанізовати тоту выставу.

Михал Сірик

Михал Сірик (29. 8. 1925 р. – 15. 12. 2012 р.) быв родаком із села Стерьківці, днесь то часть села Чабалівці, Меджілабірьского окресу. По войні быв меджі тыма, котры оптовали до совітьской Україны, жыв у селі Квасилів, Рівненьской области, пак переселив ся до Ужгорода. До родного краю вернув у 1966-ім році. Робив у різных робітницькых професіях.

Мальованьом інтензівно занимав ся од 1983-го року, коли пішов на пензію. Брав участь на конкурзах, мав колектівны і авторьскы выставы, здобыв многы нагороды.

Сірик не перешов академічнов школов, і його світ є оріґіналный. Мав властный імаґінатівный штіл. Творчость Михала Сірика є характерістічным проявом цінного автентічного уменя. Захоплює русиньскый світ, русиньску країну, Русинів. Вмер у Меджілабірцях.