Словник, якого іщы не было

Яком міром мож міряти богатство нашой бесіды – слова, переказуваного поколінями до днес? Ци даст ся зобрати в єдно місце вшыткы тоты слова, якы гейбы столітями были присутны на выріжняючій ся языковій териториі – Лемковині? Одповіди мож бы множыти, бо і звіданя приходят при тій темі самы на мысель.

Єднако – професийны одповіди на ставляны проблемы найдеме в джерелі, якє захоплює своім обсягом. Через сам обсяг уж перше поставлене звіданя стає ся простійше – богатство лемківского языка то чысло зобраных слів, приданых ім контекстів і значынь. Вшытко тото в долгожданым, выплеканым, а і до болю професийно выданым «Контекстуальным словнику лемківского языка» під редакцийом проф. Олены Дуць-Файфер.

То словник, якого іщы не было. З хронікарского обовязку не лем припоминаме, але і ціниме вшыткы інчы попередні словникы і іх авторів, якы явили ся фундаментом до розвитку. Тот же словник, якого премєра была пару хвиль тому, вынятковый – і на тото найдеме арґументы. І повторити не буде «блудом» – то словник, якого іщы сме на мали.

Кому він потрібный? Ци потрібный?

Вступ, наукове опрацуваня і редакцию словниковых статій зробила проф. Олена Дуць-Файфер. «Контекстуальный словник лемківского языка» явил ся накладом Академіцкой Книгарні з Кракова (поль. Księgarnia Akademicka) в сериі Scripta Lemkoviana.

Публикация, яка явила ся в двох томах, то твір вельопляновый і вельофункцийный. Словник выріжніят ся тым, же уж сама його назва – придавник «контекстуальный» – єст выняткова, бо нестрічана при того типу працах. Як дознаєме ся зо вступу – само понятя контекстуального словника не єст загальні хоснуване в лексиколоґіі. І як раз тот вымір Словника пересвідчат о його цінности, коли бо контексты, якы найти можеме при каждым слові, позваляют видіти специфіку лемківского языка, при тым словополучыня і синтаксис.

В практиці то означат, што коли дахто возме Словник в рукы і найде глядане слово – познат значыня того слова не лем з дефініциі, але буде виділ його натуральне языкове середовиско.

«Беручы бо до увагы, же найбільшым актуальным загорожыньом для еґзистуваня лемківского языка в жывым соспільным переказі єст його вельоаспектове здомінуваня през польскій язык, основном ревітализацийном методом єст творіня іммерсийных языковых просторів, годных обыйти ся без участи польского языка як транслятора і інтерпретатора лемківскых значынь» – пише во вступі Олена Дуць-Файфер. І то як раз тот дальшый вымір вынятковости Словника – бо при вшыткых його практичных приметах, має він і ревітализацийне значыня. Ціну як раз того одчувают ци не найбільше тоты, што в серци мают добро лемківской бесіды і Лемковины.

Словник, хоц зрыхтуваный професийно, не єст твором лем для науковых середовиск. Він же, по перше, має служыти самым Лемкам, тым, што хоснуют лемківскій язык од все, выносячы бесіду з рідной хыжы, як і тым, што ся го вчат, тіж од основ. Вкінци, Словник може быти придатный в іммерсийным вчыню лемківского языка, бо поможе одыйти од думаня в домінуючым языку і вполни заглубити ся в лемківскій языковый простір.

Джерела

Рівно імпонуючым, як сам обсяг словника, сут і його джерела – основа опрацуваных госел. Корпус лемків­скоязычных текстів чыслит 1891 позиций, котрых спис зо знакуючыма іх цитуваня в гословых статях одсылачами находит ся в анексі.

Як пояснює редакторка словника – «сут то сучасны печатаны тексты, што явили ся друком як оддільны книжковы выданя, як статі і материялы в часописах, як творы в збірных выданях текстів. Рішуча більшіст з них явила ся друком по 1989 р. Найстарше введене до корпусу текстове джерело было опубликуване в 1945 р. В склад корпусу ввошли тіж декотры лемківскы словникы і лексикоґрафічны материялы, якы опрацуваны были на основі давнійшых словників, літературы і тереновых записів. Введено тіж до корпусу заміщаны на інтернетовых порталях, головні на інформацийным портали Радия Руской Бурсы лем.фм, тексты».

Окрем того, барз цінным джерелом явили ся записы з тзв. жывой бесіды. До корпусу были приданы транскрибуваны тексты інтервю проведеных на потребы документальных фільмів режысеруваных Марийом Сільвестрі і Джоном Ріґетті з ЗША, а предовшыткым транскрибуваны записы авдийо, будучы ефектом тереновых лексиколоґічных досліджынь, так архівальных (з 80. років ХХ ст.), як і теперішніх. При тым слова, што были вводжены до Словника, часто походили прямо од корінных носителів языка – осіб, што вродили ся іщы на Лемковині і в незопсутій формі рідну бесіду доплекали до пізной старости.

Час працы над Словником то был «остатній момент» – кєд же повело ся записати вельо слів, якых не было в текстовым корпусі, як раз з жывой бесіды – од осіб, што в роках 2015-2019  мали од 80 до 90 років жытя, значыт в доросліст входили в незнищеных іщы языковых обставинах на Лемковині.

Долгожданый. Але вартало ждати

В лемківскым середовиску од років чути было вопросы о потребу такого словника. Єднако, выданя материялу о такым обсягу то складный і вельоетаповый процес. «11 років великого – превеликого труду. Перше 5 років з Ансамбльом, якого праца є основом Словника і якому щыро дякую: Марті Ватраль, Варварі Дуць, Олені Дуць, Севериянови Косовскому, Наталиі Малецкій-Новак, Павлови Малецкому, Анні Масляній і Моніці Тылявскій» – ділит ся радістю проф. Дуць-Файфер.

Першый том чыслит 1150 стран, другій – 1214. В сумі находит ся в ним 34612 словниковых госел. Коректу зробили Марта Ватраль і Клавдия Новак. Лексикоґрафічну коректу приправила Анна Чухта. Од технічной страны – за опрацуваня інформатичной системы редакциі і друку госел одповідальны были Марцін Левандовскiй і Павел Малецкій.

В ансамбли молодых люди, што явили ся опрацуваня госел, лем єдна не мала лемківского походжыня. Так тіж процес роботы над словником, якій орґанізувала, вела і провіряла Олена Дуць-Файфер, базувал на людях, якы лемківскій язык вынесли безпосередньо в рамках родинного меджепоколіньового переказу або навчыли ся го м.ін. на іммерсийных занятях з практичного вчыня лемківского языка, веденых в рамах росийской філолоґіі з русиньско-лемківскым языком на Педаґоґічным Університеті в Кракові (в роках 2001–2017).

Серед той ґрупы люди нашли ся особы заанґажуваны в соспільно-культурну діяльніст – з кругу лемківскых орґанізаций – Стоваришыня «Руска Бурса» в Ґорлицях, Стоваришыня Лемків і Стоваришыня Лемківской Молодежы в Польщы «Чуга». Вкінци тіж, пятеро то редакторы і спілпрацівникы першого лемківскоязычного радия ЛЕМ.фм і інтернетового інформацийного порталю www.lem.fm, де робота з языком то штоденніст.

В першым томі публикациі, окрем словниковых госел, шумні місця посвячено редакцийным поясніням, введіню в методику і загальом в специфіку лемківского языка. В тот спосіб – смотрячы на науковый обсяг змісту – Словник то не лем словник дла гляданя слів, але і академіцкє джерело знаня о языку.