Коли Ісус Хрістос насытив множества народа (было їх там дакілько тісяч), попогнав своїх учеників, жебы Його спередили на другый берег покы Він розпустить народ. Была уж нескора година вечур.
Ученикы роздумовали над тым вшыткым, што ся стало. А то іщі не знали, што їх чекать. Коли были в середині моря, Ісус быв на горі цалком сам. Смотрив з той горы на своїх любых учеників, котры ся намагали, бо повстала буря, дув силный вітор проти них. В тій сітуації было і про них легшым дати ся нести вітру назад ку берегу. Но ученикы памятають на Хрістовы слова: переплавте ся на другый берег. А так хоць было їм нелегко, намагають ся.
Памятають на слова Хріста, котры їм повів, кедь му повіли, же мають лем пять хлібів і дві рыбы. Повів їм: принесьте мі їх ту. А они послухали, ай кедь то было з людьского погляду цалком нерозумом, тадь з такого бы ся не наїв народ, а і они бы были голодны. Но они принесли. А не были збаламучены. Опалатило ся послухати слова Ісуса. Назберали наконець дванадцять повных кошів того, што зістало.
І теперь знають: Хрістос повів, треба послухати. Ісус знав, што з нима буде на морі, но предці їх посылать. Бо і з того выйде великый хосен нелем про них, але і про нас. Тото слово нам указує, як важно є смотрити до переду і не обертати ся назад. Ай кедь то є нелегко, коли дують різны вітры в нашім жывоті, котры ся старають сперати нашій дорозі допереду ку блаженій вічности. Але за кажду ціну треба іти проти тым вітрам.
А Ісус над раном приходить ку ним ідучі по воді. Они суть зачудованы і перестрашены, подумали, же видять даяке привиджіня. Або як Йоан Златоустый говорить, же сам сатан в подобі якбы Ісуса іде ку ним, а грозить їм погыбель. Теперь суть самы. Ісуса з нима не є. Зато зо страху закричали.
Но Ісус ся їм такой озвав: То єм Я, не бійте ся. Тыма словами їм говорить. Най ся заспокоїть море у вашых сердцях, котре є теперь непокойне, як тото вонкашнє. А Петро повів: Кедь то ты, дай мі прийти ку тобі по воді. А Ісус му повів: Подь.
А Петро Іде по воді, выступив з лодькы. А волнуюче море є про нього як суха тверда земля. Коли смотрить на Ісуса, в його ухах звучіть Його слово подь, крачать по воді. Но коли посмотрив на момент на волны, на вітор, коли зазвучав йому іншый голос: Ты крачаш по воді? Таке не може быти, не можеш як чоловік крачати по воді. А в тім моменті зачав ся топити.
Нараз як бы тонкый лед ся під ним підломив. А перед тым вода як тверда земля, уж го не тримать. А він падать до воды. Але закричав: Господи, сохрань мене! А Ісус такой розтяг свої рукы і піднимать його. І говорить йому: Маловірный. Чом єсь быв двоякой мысли? Ці не мав єсь ту скушеность, коли віриш мойому слово, діє ся тото, што є над людьске розуміня. А коли сходиш і заслухаш до того людьского, зазнаваш тото людьске?
Так тыма словами Ісус і нам говорить: не бій ся вірь мойому слову, тогды будеш крачати по волнах того жывота, котры ся піднимають в нашых жывотах, і старають ся нам нашептовати, тото не зможеш. Все маме мати слова Хріста в нашых сердця і нашой мысли: не бій ся, подь. Носмоть на вітор, ани на волны. Вірь мойому слову. Слава Ісусу Хрісту!
В неділю, 10. авґуста 2025 р., о 9.00 год. проґрам «Слово», котрый реалізує єромонах Маркіян, ЧСВВ. Повторіня 10. авґуста 2025 р. о 12.00 год. і 11. авґуста 2025 р. о 2.00 год. за русиньскым часом.