Свято на Лемковині

Каждого рока на Лемковині празднуване єст наше нацийональне свято – Ден Русинів Польщы. Спільнтовы святкуваня одбывают ся од 2017 р.

Товды то як раз на пропозицию Лемків Світовый Конґрес Русинів признал ден 5. грудня/децембра за свято Русинів на Лемковині, так штобы Русины з ріжных держав мали свій ден, коли одзначают свою присутніст.

Святкуваня одбывают ся подля двох основных пунктів проґраму. То все приізд до Фльоринкы – місця подій з 5. грудня/децембра 1918 р., пак культурный проґрам проходит в просторах ґорлицкой Руской Бурсы.

Попри вшыткому – віриме в будуче

Згідні з пляном, о год. 14.30 одкрыли ся двері фльориньской церкви св. Михала Архангела. По 1947 р., коли выселено Лемків, храм сей служыт вірным римокатоликам. Церков была вознесена в 1875 р. Днес – хоц свойом будувом вказує на східньохристияньскє походжыня, всередині уж має выразны зміны, почынены прибывшыма новыма жытелями Фльоринкы. Іконостас же – не находит ся в своім місци – был перенесеный вглуб святыні.

Так тым більше высшый духовый смысел мала в тот ден коротка молитва. Співом предків в храмі было одспіване «Отче наш», так як бы іщы раз хотіло ся, штобы давны церковны муры почули молитву, яка звучала гын од нeпамятных часів.

Пак згромаджены перешли ґу поблизкій плебаніі – тій, при котрій 107 років тому сходили ся найважнійшы тузы той землі. Плебанія – хоц днес уж змодернізувана – подібні як церков, памятат час віче з 5. грудня/децембра 1918 р.

«Тузы нашого народу з цілой Лемковины зышли ся гев, уж по покликаню Повітовых Рускых Рад: в Ґладышові, в Снітници, в Креници, в Саноку. Гев ідейом было покликаня центральной, головной Руской Рады. І така была ту покликана. Зышли ся ту делеґаты зо 130 лемківскых сел. Было іх около 500. І присігали вірніст нашому народови. Вірніст лемківскому, рускому народови. Вірніст лемківскій /рускій ідеі / русиньскій ідеі. Бо был час, коли вірили в тото, же перед нашым народом є будуче на своій земли» – маніфестувала проф. Олена Дуць-Файфер.

Попри ній зобрали ся участникы. Серед них были члены лемківскых орґанізаций – Стоваришыня Лемків і Стоваришыня «Руска Бурса» в Ґорлицях. Што важне для лемківской соспільности – в тым дни не были сме самы. Як в попередніх роках, пришли щыры приятелі Полякы – згромаджены при Стоваришыню «Саґа Ґрибів». Дальшый раз засвідчыли о підпорі лемківскых стремлінь поставити в тым місци пропамятну таблицю (єй взір дальшый раз мусіл быти маніфестативно вказуваный).

Дальше Олена Дуць-Файфер навязала до лемківской долі. «Траґедиі наступуючого часу рішыли о тым, же днеска сходиме ся жменьком, невеликом, хоцкі тішу ся, што штораз більшом. І так само, як товды пред роками, хоц в інчых чысто обставинах, прирікаме вірніст свойому народови. І віриме в тото, же іщы пред нами єст будуче, де бы сме не были. І ту, на тій земли, і на інчых землях, де сме розсіяны. Тото декляруєме том нашом присутністю. Тым, же все 5. грудня, што рока, уж од 2018 р., таку деклярацию ту предкладаме. Памят нашым предкам і віра в наше будуче нам товаришыт» – продолжала.

Присутны спільнотово одспівали «Горы нашы», засвідчаючы о піднесености стрічы. Дальше слово мал Петро Трохановскій. Припомнул, што істория Руской Народной Республикы Лемків жыва была в його родині, кєд же предкы з недалекой Білцаревы присутны были при тым, што ся одбывало. «Поздоровліня до Неба, до Мамусі, до Уйка, котры стояли ту 107 років тому. Мал єм переказ безпосередньо од них і сідит тото в моім серци. І покля буду жыл, буду ся старал быти ту на тым місци, в тым дни» – оповідал.

Ведучый «Саґы Ґрибів» Каміль Кмак представил присутного на подіі Юзефа Свідерского з Білой Нижньой. В родинным архіві фамелиі Свідерскых заховала ся фотоґрафія лемківской родины, яка в 1947 р. ждала на заладунок на стациі в Ґрибові і поіздку в незнане. Як раз речена родина ночувала в Свідерскых, перед тым як была выгнана на захід. «Саґа Ґрибів» довела до розмалюваня дескаля на боіску Свідерскых – в памят выселеных. На жаль, доднес не повело ся найти потомных осіб увічненых на спомянутій знимці.

Стоваришыня Лемків на 90. річницю подій зрыхтувало проєкт пропамятной таблиці – штобы одзначыти славне віче делеґатів зо 130 лемківскых сел, якє дало початок Рускій Народній Республиці Лемків. Через наступных десят років не было змогы єй одкрыти. Перед 100. річницьом подій, в 2018 р. ішли активны пробы, жебы таблиця нашла своє місце во Фльоринці. На жаль, дотепер становиско Інституту Нацийональной Памяти і власти римокатилицкого Костела, якє не все єст згідне з історичныма фактами, не дозвалят довершыти одкрытя таблиці.

Нова (стара) Руска Бурса

Друга част празднуваня нацийонального свята проходила в Рускій Бурсі в Ґорлицях. Причын ґу святкуваню было більше. Не лем Ден Русинів, але – може предовшыткым – факт, што будівля ґорлицкой бурсы перешла зовнішній основный ремонт.

Подія зачала ся одспіваньом русиньского гымну до слів Александра Духновича – «Я Русин был, єм і буду».

Згромадженых привитала ведуча Заряду Стоваришыня «Руска Бурса» в Ґорлицях Наталия Малецка-Новак. На сам перед спомнула дві особы, якы перед 2009 р. провели першы – по роках – основны модернізацийны працы при будинку ґорлицкой бурсы. То бл. п. Богдан Ґамбаль і присутна в тот ден, заслужена для стоваришыня – Ірина Квока. Теперішня ведуча зазначыла, што товды м.ін. стараньом тых двох осіб вымінено стріху. Вшытко діяло ся перед реченым 2009 р., коли то офіцийно будівля Руской Бурсы вернула до Лемків.

За шором, перше выступили діти з ансамблю діючого при РБ – «Терочка», під руководством Андрия Трохановского. Дали шумный концерт – в проґрамі заспівали і патріотичны пісні. Єдну з них посвятили памяти Лемків – переселенців на Радяньску Украіну – в 80. річницю тых же подій. То вершуваный твір на слова Івана Русенка – «Кєд бы я мал шапку невидимку».

Дальше прошол концерт двох піснярок: заслуженой дамы лемківской пісні – Юлиі Дошны, і возрастаючой при ній – учениці Івоны Іскры Криницкой. Бо як раз іх спілпраца то не лем формальна наука в рамках проґраму мастер-ученик, але і внутрішня потреба передати знаня, форму і стиль лемківского народного співу.

В своім репертуарі заспівали такой вшыткы пісні, што днес уж рідко коли іх почуєте. Были серед них такы, што дакотры з присутных чули іх першыраз. І в тым видіти треба цінніст спілпрацы Юлиі Дошны і Івоны Іскры Криницкой – поколіньовый переказ того, што наштоден є уж в непамяти.

Наталия Малецка-Новак передала подякуваня для Романа Кузяка – підприємці з Бортного, што вюл ремонтовы працы в посліднім часі при бурсі.

Свято завершыло ся спільном гостином. Присутны на Лемковині думками были і з другыма – што Ден Русинів святкували далеко інде – на західніх землях ци в Америці. Вічнуваня ішли з ріжных стран.

При західніх землях остаючы – лем спомнути треба, што члены Стоваришыня Лемків, уж традицийно, подали ся на любіньскій цмонтрів, де м.ін. поклонили ся вызначному лемківскому діячови, ґорлицкому бурсакови – бл. п. Богданови Ґамбальови.