ТАД одсвятковав свій юбілей великоліпно. На будові одкрыв памятну таблу будительови

В пятніцю 27-го марца 2026-го року єдиный у світі русиньскый професіоналный театер – Театер Александра Духновіча (ТАД) в Пряшові одсвятковав свій округлый юбілей – 80 років. Дата не выходила точно на тот день, но на зміну было веце причін.

Днешній ТАД выникнув 24-го новембра 1945-го року як Україньскый націоналный театер (УНТ), і тоту назву мав аж до 15-го октобра 1990-го року, коли став Театром Александра Духновіча. Но першу премєру Ой, не ходи, Грицю, тай на вечорниці мав 2-го марца 1946-го року. Веджіня театру юбілейну премєру під назвов Бідов о землю!, што є актуалізована, а головно по русиньскы грана перша премєра, наплановало на 27-го марца, коли святкує ся Світовый день театру.

Представителі Пряшівского самосправного краю, котрый є зряджовательом ТАД, представителі русиньскых орґанізацій і інштітуцій, але і много запрошеных гостів, включно бывшых членів ТАД, зышли ся в тот день, жебы в повній салі святковали вєдно із нашым театром.

При гробі основателя і памятнику будителя

Хоць офіціална часть святковань про запрошену публіку почінала аж вечур, членове драматічного колектіву ТАД, як і далшы робітници театру, свій юбілей почали святковати уж дополідне.

Наперед выбрали ся на гріб Івана Гриця-Дуды (рр. 1911 – 1999) – основателя і першого директора втогдышнього УНТ. Тот родак із Рудлова, окрес Воронів над Топльов, як 34-річный взяв ся за тото, жебы в Пряшові зробити театер. На його гробі в Сабінови директор ТАД Маріян Марко положыв квіткы, і подяковав основательови за рішіня, вдяка котрому днесь може існовати русиньскый Театер Александра Духновіча. Поспоминав на Гриця-Дуду як на выняткового чоловіка, із котрым мав можливость пізніше ся особно познати.

Участна была і родина Івана Гриця-Дуды. Його внук Лукаш Грицько-Гриць поспоминав на вызначну особность нашого театру як на дідка, котрый знав внука взяти на коліна, котрый в пріватнім жывоті быв звычайным чоловіком. На кінцю участны одспівали за Іваном Грицьом-Дудом Вічную память.

Із Сабінова вертало ся до Пряшова, де акторы і робітници ТАД пішли ку памятнику Александра Духновіча, котрого імя має театер в назві. І там оддали честь будительови положіньом квітя, а так само заспівала ся гімна карпатьскых Русинів на слова Духновіча – Вручаніє.

Одкрыли памятну таблу Духновічови

Хоць святочна премєра была напланована на сему годину вечур, проґрам про гостів почав скоріше. Ґалавечур із премєров, котрый модеровала Ярослава Сисакова, членка драматічного колектіву ТАД, почав перед будовов театру.

В авґусті 2024-го року Заступительство Пряшівского самосправного краю схвалило на своїм засіданю, же край одкупить од Римокатолицькой церькви часть будовы, в котрім має ТАД свою Велику сцену. По політічных змінах 1989-го року і приятю рештітучного закона ТАД мав у своїм маєтку лем новшу добудовану часть, в котрій є Мала сцена і адміністрація. Із Великов сценов быв у аренді.

Тото, же театер є у властнім, стало фактом од 1-го януара 2026-го року, коли реално часть Пульского палаца стала маєтком Пряшівского самосправного краю, якый будову купив про Театер Александра Духновіча.

Вдяка тому, уж на своїм, міг ТАД в тот святочный день одкрыти при вході на Велику сцену памятну таблу Александрови Духновічови, і дати так ясный знак, якым театром є Театер Александра Духновіча.

Памятну таблу, котрой автором є вытварник і довгорічный высокошкольскый педаґоґ Ярослав Ондо, одкрыв святочно директор ТАД Маріян Марко вєдно із председом Пряшівского самосправного краю Міланом Маєрьскым, котрый при тій нагоді повів, же є радый, же край є зряджовательом такого выняткового театру, і же была можливость одкупити про нього будову, котра має служыти театру – значіть, Русинам і русиньскій културі.

На памятній таблі є по словацькы і по русиньскы написане Александер Духновіч, рокы народжіня і смерти, а так само славны слова із його стиху Вручаніє, написаны історічнов ґраматіков Духновіча, „Я Русинъ былъ, есмь, и буду“.

Най творчость приносить радость

По одкрытю памятной таблы участны юбілейного вечора могли у фоає театру посмотрити собі выставу 15-ох портретів сучасных і бывшых акторів ТАД, котры при тій нагоді зробив академічный малярь Андрій Смолак. Пак ся уж вшыткы перенесли до просторів Великой сцены.

По модераторьскім привітаню слово дістав директор ТАД Маріян Марко, котрый у своїм приговорі посмотрив ся до історії театру, але не было то лем споминаня, но так само і візія до будучности нашого русиньского професіоналного тілеса. Спомянув, окрем іншого, великы особности, котры ся записали до історії театру, окрем основателя Гриця-Дуду і єдного із директорів – Ярослава Сисака, а драматурґа Василя Турока-Гетеша, котры заслужыли ся о то, же театер став русиньскым. Но дяковав вшыткы, котры писали тоту велику історію нашого професіоналного театру.

Іщі раз подяковав председови Пряшівского самосправного краю, але і участным крайскым посланцям, же ся подарило одкупити будову, і театер має теперь властны просторы.

Слово дістав перед премєров і жупан Маєрьскый. „Представте собі луку із різныма квітками, фарбами і пахотами. Точно такый є і наш Пряшівскый край, і його субреґіоны Шаріш, Спіш і Земплін, де жыють католици, православны, євангелиці і різны народности,“ почав свій приговор Маєрьскый.

„Тота лука бы была шумна, але все на ній штось бракує, штось цінне, а тым суть Русины. То сьме мы, єдны без другых бы сьме собі пришли малы і чуджі. Кедь прийдете до Братіславы, чуєте там вшытко од ґуральского по шарішсый, але і Русинів, і то є добрі. Є добрі, же сьме всядыль. Бо без людей, котры жыєме в Пряшівскім самосправнім краю, бы Словакія была барз бідна,“ продовжовав жупан.

„Із сердця жычу Русинам, дякую за то, же творять нашу културу, традіції і звыкы. Же собі їх не зохабляють лем про себе, але суть приготовлены їх передавати своїм дітям і внукам. В тім є справды вынятковым наш Театер Александра Духновіча, єдиный професіоналный русиньскый на Словакії і у світі“.

Маєрьскый далше повів, же найкрасшый дарунок театру край дав у формі одкупліня будовы, в котрій рокы діяв, но не была його обыстьом. „Най ся театру і акторам і далше дарить, і най їм театрална творчость все приносить нетихнучу радость,“ повів пряшівскый жупан із тым, же што до того, же будова є теперь уж театру, мож роздумовати і над векшов реконштрукційов Великой сцены.

Припоминаме, же Мала сцена і адміністрація театру, значіть часть, котра уж передтым належала ТАД, была зреконштруована вдяка Пряшівскому самосправному краю недавно.

Мілан Маєрьскый так само до рук Маріяна Марка передав Дяковну грамоту про Театер Александра Духновіча од Пряшівского самосправного краю.

Тота сама, а не тота сама

По святочных приговорах уж модераторка вечора Ярослава Сисакова передала сцену акторам, котры наштудовали юбілейну премєру Бідов о землю!

Молодый гостюючій режісер Крістіан Козменко не мав легку роль. Треба было зробити днесь уж класічный текст, котрый у 1946-ім як пєршу пєсу одпремєровав УНТ, но не мала то быти лем якась носталґічна спомина на то, што на сцені появило ся перед 80-ма роками.

А треба повісти, же Козменко собі з тым добрі порадив. На сцені дістала простор головно молодша ґенерація членів драматічного колектіву ТАД, режісер ся не бояв актуалізації пєсы, засадити єй до веце сучасных реалій, но притім не розбив вшытко, лишыв фундаменты, котры суть про даный текст важны, будовав на них, збогатив о сучасный режійный і творчій погляд.

ТАД одпремєровав гейбы тоту саму пєсу, што пред 80-ма роками, а притім то не была тота сама пєса. Розділ не быв лем в тім, же теперь ся грала по русиньскы, а не по україньскы, але і в тім, же в представліню Бідов о землю! ся творцьове не боять експеріментовати, подати траґічну історію любви так, жебы была інтересна, може і реалістічніша про сучасну публіку.

Юбілейна премєра так не была лем споминов на першу премєру, але добров новов інсценаційов, модерным театром, а тот тітул є цінным збогачіньом репертоару Театру Александра Духновіча, котрый, маєме надію, найде собі знова вдячну русиньску і нерусиньску публіку.

По премєрі, котра собі выслужыла довгый аплавз, запрошены гості были одышли на святочне погощіня до просторів недалекой Готеловой академії, середньой школы, котрой зряджовательом є так само Пряшівскый самосправный край.

Фото: Автор статі і Пряшівскый самосправный край.