У Шайовпалфолі одбыв ся традічный русиньскый одпуст

В неділю 31-го авґуста 2025-го року в селі Шайовпалфола, в Мадярьску, одбыв ся традічный русиньскый одпуст, котрый шторік святкує ся в послідню авґустову неділю. До Ґрекокатолицькой церькви Святого Духа зышли ся віруючі із шыршой околіці, жебы помолити ся при чудотворній іконі Павловской Пресвятой Богородіці.

З недалекого села Мучонь ішли віруючі на одпуст до Шайовпалфолы в процесії піше. Были то віруючі, котры теперь ходять і на курзы русиньского языка.

Орґанізатором одпусту і тот рік было Вседержавне русиньске самосправованя, і покровителями были Міклош Шолтес – державный секретарь Державного секретаріату Канцеларії премєрміністра за вопросы реліґійных і націоналных капчань, а Віра Ґіріц – представителька Русинів у Парламенті Мадярьска.

Одпуст почав утреньов, по котрій наслідовала архієрейска літурґія, яку одслужыв Преосвященый владыка Атаназ Орос, мішкоцьскый єпарха. Літурґія была служена на мадярьскім і церьковнославяньскім языку. Вєдно з владыком служыв отець Атіла Кіш – містный парох, але і далшы священици а діакон.

По літурґії приговорив ся участным Віктор Крамаренко, председа Вседержавного русиньского самосправованя, котрый заґратуловав владыкови Атаназови і Яношови Кожняньскому, якы недавно были нагороджены. Владыка Атаназ быв нагородженый Золотым ланцом, што є найвысша нагорода Боршодьско-абовско-земпліньской жупы.

Янош Кожняньскый быв 15-го авґуста у Етноґрафічнім музею в Будапешті, з рук головного місністра Канцеларії премєра – Ґерґеля Ґуляша, нагородженый Золотым крестом Мадярьска за вызначну діятельность у сохраніню материньского языка, културной дідовизны і традіцій.

Янош Кожняньскый (1945 р.) є родаком із Берегова на Підкарпатю, од 1960-ых років жыє в Мадярьску. Є председом Шарошпотоцького русиньского самосправованя, председом Общества Русинів/Рутенів Мадярьска, і депутатом Вседержавного русиньского самосправованя.

По приговорі Віктора Крамаренка віруючі вєдно із духовенство вышли перед храм, коло котрого зробили обхід із чітаняни чотырьох євангелій. Про участників одпусту пак было приготовлене і погощіня, а так само собі могли іти посмотрити стару традічну але выновлену хыжку, котру одкупило Русинське самосправованя в Шайовпалфолі, і в котрій находить ся маленькый русиньскый музей і бібліотека. Будова была одкрыта у 2024-ім році, а фундуш коло ньой дає Русинам можливость провадити там і културны події.

Село Шайовпалфола (стара славяньска назва села – Павлово) записало ся до історії тым, же там слызыла ікона Пресвятой Богородіці. В містнім храмі од праздника Рождества, за старым календарьом, аж до 16-го януара 1717-го року, слызыла ікона, котра была на престолі. Зачало то почас літурґії в першый день праздника Рождества.

Ікону на приказ яґерьского римокатолицького єпіскопа пак однесли до міста Яґер, і там єй скрыли. Хоць многы ґрекокатолицькы священици і єпіскопи в історії просили, жебы їм ікона была вернута, 256 років віруючі не знали, што є із чудотворнов іконов Павловской Богородіці, ани не знали, як вызерать, бо з ньой не была зроблена ани копія. Аж 25-го октобра 1973-го року была ікона римокатоликами вернута до храму в селі.