Вчіти ся із історії

В рамках цілый час на Словакії діскутованой консолідації єден із коалічных партнерів одкрыв тему чісла высшых теріторіалных цілків – країв, на Словакії. Шпорити бы хотів якраз на них. Но чісла суть вытягнуты лем так, із палця.

Рудолф Гуліак, котрый ся дістав до парламенту в послідніх вольбах на кандідачнім списку націоналістів із SNS, того часу міністер шпорту і председа партії, котра недавно змінила назву на Strana vidieka, і хоче быти якымсь тіпом аґрарьной партії, дав свій вклад до діскусії ку консолідації, і пришов із пропозіційов, за котров твердо стоїть.

Тов є, же Словакія быв із вісем країв, котры існують днесь, мала вернути до того, што было за комуністів (і то не цілый час) – трьом краям, плус Братіслава.

Подля Гуліака країні як є Словакія старчіло бы мати Выходословацькый, Середньословацькый, Западословацькый край, плус мати окрему Братіславу. Докінця стріляв даякы чісла, котры мали вказовати на сумы ушпореных грошей, кебы ся выповнило тото, што пропонує, і што хоче в коаліції протиснути.

На марґо тых чісел озвали ся уж і експерты на самосправы, але і жупаны – председове Высшых теріторіалных цілків, з тым, же є то досправды лем таке стріляня. Не бісідуючі о тім, же децентралізація, што быв ціль, кедь у 2001-ім році выникло вісем країв, бы якбач набрала опачный напрям. Бо мати вісем крайскых міст, а мати три крайскы міста плус Братіславу – то тяжко тлумачіти як децентралізацію.

Лемже не тото є головне в тій темі. Є ясне, же при консолідації будь перейде пропозіція Гуліака, або зістане при старім. Но кебы реално хотів хтось мінити реґіоналны самосправы, а при тім і слідовати інтересы гражданів, пак бы треба было робити дашто цалком інше. В такім припаді бы сьме ся не бавили о тім, ці має быти вісем країв або три краї і Братіслава, але бавили бы сьме ся о тім, жебы вернути до історічных жуп.

Кедь возьмеме, як были штучно, неприродно зроблены, од стола, граніці сучасных країв, лем жебы Мадяры десь не мали векшыну, є то на заплаканя. Наприклад і меджі Кошыцькым а Пряшівскым самосправным крайом поділив ся історічный реґіон Спіш, а так жытелі Спіша, котрый все творили єдну ентіту, знайшли ся в двох краях. Єдны ідуть „выбавльовати“ до Пряшова, другы до Кошыць.

В припаді навернутя ся ку історічным жупам бы Русины у векшых чіслах жыли в Земпліньскій, Шарішскій і Спішскій жупi.

Але нелем то. Кебы словацька політічна репрезентація знала змірити ся з тым, же бы в дакотрых жупах мали просто Мадяры векшыну, благый резултат бы то могло мати і про Русинів.

Днесь найвеце Русинів жыє в Пряшівскім самосправнім краю, але і в нім представлюють лем 13 процент жытелів, і так на крайскій уровни не досягують потребных холем 15 процент, жебы языковы права были і на уровни крайскых інштітуцій.

Русинам бы пасовало точно навспак, што є днесь пропоноване. В припаді навернутя ся ку історічным жупам бы Русины у векшых чіслах жыли в Земпліньскій, Шарішскій і Спішскій жупі, а мінімално в двох із них бы была шанса і на то, жебы досягли 15 процент населіня цілой жупы. Значіть, языковы права бы могли быти і на уровни жупы.

Но кедьже жыєме в часах консолідації, можеме о тім натеперь так акурат снити, а кедь ся збудиме, можеме іти далше робити на ниві возродного руху. Значіть, холем дакотры з нас.

Лемже покля сьме холем дакус оптімістами, і віриме, же період консолідації раз скінчіть, і мы ся знайдеме в сконсолідованім раю, в котрім уж буде мож роздумовати і о іншых ділах як шпоріня, пак тоту тему не метайме цалком до коша.

Жупы, котры были створены в часах Угорьска, мали свою лоґіку, слідовали терен, слідовали населіня, слідовали потребы. І были освідчены. А так і ту платить, же намісто выдумованя теплой воды бы сьме ся лем мали вчіти із історії.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Pixabay.com.