Вето президента. Навроцкій рішыл в справі уставы о нацийональных і етнічных меншынах

Мала помочы маленькій соспільности в підтримуваню достоменности. Вілямівскій язык, тырваючый мимо перешкід од XIII ст. рівнолегло з польскым, мал быти вписаный на список реґіональных языків. Не буде.

В четвер 16. жолтня/октобра 2025 р. президент ПР Кароль Навроцкій заветувал уставу о новелизациі закону о нацийональных і етнічных меншынах і о реґіональным языку, котра мала дати языкови жытелів Вілямовиц на Шлеску статус реґіонального языка. Президент скєрувал внесок до Сойму, жебы тот зас розсмотріл новелизацию.

«Президент принимат, што каждый прояв локального патріотизму і плеканя спадковины предків заслугує на пошану, але рішыня ци даный етнолект єст реґіональным языком не може мати узнаньового ани політичного характеру» – подала в комунікаті Канцелярия Президента. «Єдным з наступств по введіню уставы была бы м.ін. вымога формальной едукациі вілямівского языка. Бюро Експертиз і Оціны Наслідств Реґуляций сиґнализувало можливы проблемы зо зрытхуваньом властивой методикы вчыня, проґрамовой основы, проґрамів вчыня і материялів до вчыня».

Што то за язык?

Вілямівскій язык то найменшый на світі ґерманьскій язык. Хоснуваный єст через парудесятерох жытелів Вілямовиц, то 3-тисячне місточко, котре находит ся в бєльскым повіті, на стыку Малопольщы і Шлеска. Вілямовяне то потомны осадників з західньой Европы, якы пришли гын в половині ХІІІ ст. на запрошыня пястівскых князів по спустошынях спричыненых татарскым наіздом. Іх язык перетыравл – праві – до тепер. В родинах і серед спільноты бесідували по вілямівскы. Языком школы, костела был польскій язык.

По ІІ світовій войні мешканців Вілямовиц узнали за Німців, были переслідуваны, языка заборонено. В наступстві іх стародавный язык праві загынул. Донедавна хоснувало го лем пару старшых осіб. Завдякы активности локальных соспільників і діячів, м.ін. др. Тимотеуша Круля, та активности науковців, язык зачал ся одраджати.

Тепер в місточку по вілямівскы бесідує уж парудесят осіб, головні молодіж. Активні діє Музей Вілямівской Культуры.

Стараня узнати вілямівскій язык за реґіональный тырвают веце як 10 років.

Президентскє «ні»

Президент в поясніню для вета підкрислил, што є вантпливіст «ци пропонувана реґуляция є основана на мериторичных фактах, ци мотивувана єст символичні або політичні». Додал, же вымагана єст обєктивна верифікация в опертю о науковы даны.

Оцінил, же становиска експертів не сут єднакы. «Некотры з языкознавців твердят, же традицийна мова найстаршых жытелів Вілямовиц то окремый язык, а інчы науковці твердят, же тот етнолект єст приписуваный до західньой ґрупы ґерманьскых языків» – зазначыл.

Одкликуючы ся до теперішніх експертскых опіній, подал, же проф. Мария Катажына Ласатович взказує аналоґію вілямівского етнолекту взглядом німецкых діалектів. Єй высновкы свідчат о тым, што «языковы островы на Шлеску, в тым Вілямовиці, репрезентуют шлезскій колонізацийный діалект і што складают ся на него діалекты осадників, репрезентуючых середньо-, выжньо- і нижньонімецкы діалектальны ґрупы». «Проф. Ласатович, підкрисляючы значыня для діяня, жебы привернути ентолект Вілямовиц до хоснуваня в соспільній комунікациі, подає єднак, же то черговы пробы ратуваня перед загыбніньом форм діалекту, презентуваных радше в формі стилизациі з малым узглядніньом можливых языковых реконструкций» – прикликал в поясніню.

Одмінне становиско презентує проф. Томаш Віхеркєвич, якій твердит, же «в вілямівскым єст тілько полонізмів, тілько цінных артефактів, аж і середвічных і діалектального польского, же тото разом творит окремый языковый систем вілямівского». Президент представил опінію професора, котрый подає, же «то мікроязык, ґерманьскій етнолект о локальным характері», а його вынятковіст в тым, же неє інчых такых мікроязыків такого характеру.