В половині юна 2025-го року перевзяв Вігорлатьскый музей в Гуменненім од рештавраторкы зрештаврованы іконы із барокового іконостатусу деревяного Храму святого Михаіла Архістратига, котрый походить із русиньского села Новоселіця, Сниньского окресу.
Храм быв першым обєктом, котрый быв у роках 1972 аж 1974 перенесеный до взникаючой Експозіції народной архітектуры і бываня втогдышнього Окресного краєзнавчого музея в Гуменнім – сканзену.
У 2024-ім році храм святковав 260 років од збудованя в Новоселіці. Уж при його перенесіню в 1970-ых роках мусили быти дакотры іконы рештаврованы, роботы на іконах втогды выконовала академічна малярька Андреа Добошова.
У 2023-ім році, по пятьох декадах, Вігорлатьскый музей почав першу етапу нового рештаврованя. Тота были закінчена восени 2024-го року. В рамках ньой были зрештаврованы три іконы головно ряду іконостасу – святого Николая, Пресвятой Богородіці і Ісуса Хріста, вєдно з їх архітектуров.
Кедьже музей мав схвалену дотацію із Фонду на підпору уменя на дофінанцованя другой етапы, а так само му допоміг Пряшівскый самосправный край, котрый є зряджовательом музея, мож было од року 2024 зрештавровати далшы штири іконы спіднього ряду.
Іде о іконы Хріста Емануіла і святого Петра Александрійского, святых Антона і Теодозія Перчерьскых, святых верьховных апостолів Петра і Павла, і святой Параскевы. Іконописець є незнамый. У вшыткых ікон іде о мальбу темперов на дочках, окрасны елементы і дакотры елементы на поставах суть управлены стрібріньом на поліменті. Іконы были, так як і в першій етапі, рештаврованы Людмилов Зозуляковов.