Вмер „сын Карпат“, русиньскый майор Михал Гечка

Як інформовала Чехословацька громада леґіонарьска (Československá obec legionářská), 9-го мая 2023-го року у віці 98 років вмер войновый ветеран, майор у выслужбі Михал Гечка. Быв участником Другой світовой войны як член 1-го чехословацького армадного корпусу ґенерала Людвіка Свободы.

Так само быв членом Чехословацькой громады леґіонарьской Бырно 1. У 2008-ім році вышла по чеськы книга о його споминах з войны, котру написав Їжі Ярош Нікеллі під назвов Сын Карпат (Syn Karpat).

Вояк ґенерала Свободы

Народив ся Михал Гечка 24-го новембра 1924-го року в Синевирі на Підкарпатьскій Руси, у втогдышній Чехословакії. До протифашістічного одбоя придав ся коло Хуста як 18-річный, было то на ярь 1942-го року. Далшый рік придав ся ку партізанам.

В новембрі 1944-го року вступив до 1-го чехословацького армадного корпусу ґенерала Людвіка Свободы. Робив інтенданта, пак быв приділеный ку піхоті і ішов на фронтову лінію. Брав участь на ослободжованю Словакії, быв участником Карпато-дукляньской операції. Як сам споминав, стріляли по них Німці і словацькы ґардісты.

Конець войны застиг його на Мораві. По войні, в децембрі 1945-го року, вступив до Градной сторожи в Празі. Там служыв аж до септембра 1948-го року, пак быв, уж по комуністічнім пучі в Чехословакії, демобілізованый.

Далше працовав на ставбах, цілый жывот пасійов му было пчолярьство. Быв актівным членом Чехословацькой громады леґіонарьской і Чеського союзу бойовників за слободу. Жыв у Кунштаті на Мораві.

Сын Карпат, чехословацькый патріот

Як сьме вже спомянули, у 2008-ім році вылша книга з назвов Сын Карпат, де были описаны войновы пригоды Михала Гечкы.

З нагоды 90-ой річніці приєднаня Підкарпатьской Руси до складу Чехословакії написав о нім статю Ян Роман, в котрій ясно видіти, яке было одношіня Михала Гечкы ку Чехословацькій републіці, отцюзнині, в котрій ся народив.

„Чехы зробили много на Підкарпатьской Руси. Не были лем четници, были і шпыталі, драгы, конумікації, телефонічна сіть. Быв Червеный крест, інтернаты про молодеж. Зачали ся лісы утримовати. Того вшыткого передтым не было. Хто збудовав аеропорт в Ужгороді? Хто збудовав Леґіобанку, електратню на Тереблі і інде? Чехы! Хто збудовав новы школы, а много їх было! Чехы! Передтым ту владли Мадяры, было мало школ, майже жадны шпыталі, убогы драгы. Лем взяти тоты мосты, што ся збудовали за републікы! Нову цівілізацію на Підкарпатьску Русь принесли аж Чехы. Притім велику часть країны трапила кріза! І зато не вшытко ся цалком подарило. Хто зачав ліквідовати безґрамотность? Так само Чехы, але тоту заосталость не дало ся вырішыти за пару років,“ цітовав з книжкы Ян Роман майора Михала Гечку.

Як далше писав Роман, особна історія Михала Гечкы є властно дольов „цілой нашой републікы.“

„Сімболізує радости і страсти, котры наша земля пережывала почас попередніх девядесятьох років. Належыть (Гечка, позн. ред.) ку тій малочісленній етнічній ґрупі, котра зістала републіці вірна, і дожывать зо знаньом, же його выбер скапачати своє жытя з дольов возлюбленой Чехословакії быв правилный і щастливый,“ закінчів Роман. Вічная память!

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА