Вмер єромонах Яків (Ярослав Мадзелян). Вічная Памят!

Як поінформувала Свято-Успеньска Унівска Лавра, 16. серпня/авґуста 2025 р., на 75 році жытя вмер єромонах Яків (Ярослав Мадзелян), грекокатолицкій священник, основатель молодіжного руху «Сарепта» в Новици, бывшый адміністратор Команчы, пак парох Высовы, Устя Руского, Снітниці і Ґладышова.

Покійный єромонах Яків народил ся 17. вересня/септембра 1950 р. на земли выгнаня – в селі Кеншыці, близко Зеленой Горы, де по 1947 р. в наслідстві акциі «Вісла» пришло жыти його родичам. Няньо – Григорий Мадзелян, походил з Чертіжного, мати – Любомира з Павуків, з недалекых Ізб.

Початкова дорога

Ярослав Мадзелян, з причыны делеґализациі діяльности грекокатолицкой Церкви в 1946-1956 рр., в рамках реалий, в якых пришло жыти выселенцям, был окрещеный в римокатолоцкым костелі.

Основну освіту і матуральны іспыты одобрал в Мєндзыжечы, а внет почувшы покликаня стати грекокатолицкым священником, зачал глядати такой можливости. В 1969 р. вступил до духовной семінариі в Люблині. В тамтым часі не было змогы навчати ся і служыти грекокатоликам в семінариі в східнім обряді. Єдином можливістю было слухати східні богослужыня в Радию Ватикан. «З тых часів о. Яків пізнійше припоминал таку історию, што єдного разу в семінарийній кімнаті він приклал єдно ухо до радия, і почул як за його плечами отворили ся двері і зъявил ся віцеректор, а о кілько в тым часі треба было обовязково быти на вечырни, то тото было порушыньом розпорядку. Коли віцеректор ввиділ, почул Службу Божу, яку слухат грекокатолицкій семінариста через радийо, то закрыл двері і тихонько вышол, так штобы здавало ся, што они не виділи єден другого» – пише в посмертній ноті Унівска Лавра.

Ситуация грекокатолицкых семінаристів, в тым самого Ярослава Мадзеляна, змінила ся, коли ним, та інчыма грекокатолицкыма семінаристами, якы пізнійше вступили до семінариі, заопікувал ся о. Василь Гриник – одповідальный за розсіяны грекокатолицкы громады в Польщы. Гриник дополнювал іхні знаня в літургіці та істориі Церкви. В 1975 р. Ярослав Мадзелян стал першым грекокатолицкым абсольвентом семінариі при Люблиньскым Католицкым Університеті.

9. мая 1974 р. был рукоположеный на діакона (на тамтот час іщы в латиньскым літургічным облечыню), але уж єрейскы свячыня, якы были уділены в Мєндзыжечы 2. марця 1975 р. єпископом Павлом Сохом (римокатолицкій єпископ), одбыли ся в візантийскым літургічным облечыню. То як раз Ярослав Мадзелян был першым повоєнным грекокатолицкым священником, што одраз зачал служыти на грекокатолицкых парохіях, без служыня в латиньскым обряді.

Монах – студит

Початково в короткым періоді од марця до серпня 1975 р. молодый священник Ярослав Мадзелян служыл як сотрудник при парохіі Йоана Крестителя в Перемышли. Од 1975 до 1977 р. был адміністратором парохіі Покровы Пресвятой Богородиці в Команчы. Пак аж до 1990 р. служыл як парох на пілночы Польщы – в Білым Борі і Баркові.

В 1984 р. был ініциятором покликаня молодіжнього руху «Сарепта» в лемківскым селі Новиця. Рух, якій діє по днес, в пізнійшым часі перетворил ся в Братство Грекокатолицкой Молодежы «Сарепта».

В 1977 р. о. Ярослав Мадзелян рішыл вступити, на тамтот час фурт нелеґально, до монастыря. «Тіж, перебываючы в Білым Борі, молодый священник познал ся з єромонахом Никодимом (Стецуром) (1895-1990), якій, будучы ченцьом Унівской Лавры, затримал ся в часі воєнных лихоліть в Польщы. А о кілько іщы од мамы о. Ярослав чул о ченцях-студитах, якы мали на Лемковині, во Фльоринці, свій монастыр і помагали навколишнім людям, то почул в собі покликаня до чернечого жытя» – споминат дальше Унівска Лавра.

Монашы обіты склал 26. мая 1979 р. Як монах дальше жыл в Білым Борі. Неодолга пішол до монастыря Студіон в Італиі, де товдышнім архімандритом был Любомир (Гузар), пізнійшый предстоятель Украіньской Грекокатолицкой Церкви. В меджечасі, 28. липця/юлия 1986 р. в Білым Борі был його постриг в малу схиму з меном Яків.

В 1993 р. єромонах Яків переіхал на Украіну, де долучыл до братиі Свято-Успеньской Унівской Лавры Студийского Уставу. В 1994 р. стал намістником Лавры.

В роках 2000-2007 вернул на Лемковину, де был парохом в Высовій, Устю Рускым, Снітниці і Ґладышові. Потім стал насельником монастыря Св. Михала во Львові, де протягом 2007-2010 рр. был наставником спудеів, значыт ченців, якы прожываючы в монастырі, навчали ся во Львівскій Духовній Семінариі. Докінця залишыл ся в студийскій спільноті, ведучы чернече та душпастырскє жытя.

Бл. п. єромонах Яків одвиджал рідну Лемковину. В 2017 р., на запрошыня орґанізацийого комітету, вєдно о. Ярославом Чухтом одслужыли панахіду на цмонтери в Чертіжным, споминаючы не лем предків, але вшыткы жертвы выгнаня. Одслужена панахіда была одкрытьом лемківскых упамятнінь 70. річниці траґічной акциі «Вісла».

Вічная Памят!

Похоронны богослужыня зачнут ся в понедільок, 18. серпня/авґуста 2025 р. в Святомихалівскым монастырі во Львові. Похорон буде 19. серпня/авґуста на монашым цмонтери на обшыри Свято-Успенсьской Унівской Лавры.