Як не было „о нас без нас“ і о двох поза уха

Перед пару днями, при нагоді 87-ой річніці Мніховского діктату, на єднім чеськім порталі вышов розговор із бышым дісідентом, сіґнатарьом Харты 77, і першым премєром чеськой влады по 1989-ім році Петром Піттгартом. Тот некомпромісно і одкрыто бісідовав о тім, же Едвард Бенеш зрадив републіку, і жадне „о нас без нас“, як ся звыкло говорити, не было.

Піттгарт в інтервю бісідує, же Чехы, але мож повісти, же і Словакы, собі заперають очі перед фактами, котры суть давно доступны. Бывшый премєр признавать Бенешови заслугы за выникнутя Чехословакії, докінця говорить, же Масарик і Штефанік бы то без Бенеша не доказали. Тот за його словами доказав годины чекати перед канцеларіями різных впливных політіків політіків, чекати, жебы го прияли, і пересвідчовати їх о тім, же мають підпорити выникнутя републікы.

Лемже Піттгарт так само вказує на то, же зрада на републіці стала ся уж перед Мніховом, і выконав єй сам презідент Бенеш.

Бенеш, як бісідує Піттгарт, два тыждні перед Мніховом, позвав ку собі лоялного міністра соціалной опікы Яроміра Нечаса, і дав му папірь з нарисованов мапов републікы. Вызначів на ній части теріторії, на котрых жыло понад 2 міліоны Німців, і котрых бы ся Чехословакія доборовольно зрекла.

Нечас быв шокованый, і не быв згодный. Лемже на приказ презідента, котрому быв лоялный, одлетів до Паріжа, де Бенешову пропозіцію передав бывшому французьскому премєрови Леонови Блумови, а тот папірь передав премєрови Едуардови Даладієрови. Од нього ся пропозіція дістала до рук брітаньскому премєрови Невіллови Чемберлейнови.

Французьскому і брітаньскому премєрови ся полегшала сітуація. Они не зробили як першы тоту зраду на своїм союзникови, але велезраду на властній републіці зробив Бенеш. Републіку продав два тыждні перед Мніховом.

Почас екзіловой влады в Лондоні од Нечаса хотів, жебы по войні одповідность за тот чін перевзяв лем на себе, же то была лем його думка. Кедь із тым Нечас не быв згодный, вытиснув го з політічного жывота, і тот вмер у Великобрітанії в біді, без будьякого інтересу о нього. Лемже лишыв по собі документ, де цілу сітуацію описав, і тот ся сохранив.

Де маєме певность, же то не він быв першым ініціатором, котрый Сталінови дав тото, што го могло успокоїти?

Хоць Піттгарт бісідує, же то документ є давно публічный, фактом є, же о тій верзії чехословацькой історії, значіть о правдивій історії, ся не пише. А властно і автор того коментаря, о тім чітав першый раз аж у споминанім розговорі з Піттгартом.

Значіть, не было жадне „о нас без нас“, і Едвард Бенеш зробив велезраду, за котру бы в тім часі міг дістати на шыю штранґ намісто машлі.

Окрем того, же Піттгартом споминаны факты значать, же бы сьме мали історію Чехословакії переписовати, інтересным із русиньского боку є і далшый вопрос. Дістанеме ся даколи ку даякым архівным документам, котры бы могли быти наприклад в Лондоні або Москві, і котры нам дакус веце пояснять такзване „добровольне одступліня“ Підкарпатьской Руси Совітьскому союзу по войні?

Бо кедь Бенеш зрадив сам своїх гражданів німецького походжіня, зрадив часть державной теріторії, причім о граніцях міг вырішовати лем парламент, де маєме певность, же тото саме не зробив Бенеш і в припаді повойновой Чехословакії? Де маєме певность, же то не він быв першым ініціатором, котрый Сталінови дав тото, што го могло успокоїти?

На Лоретаньскій площі в Празі є од року 2005 памятник Едварда Бенеша. Скулптура є на барз высокім підставці. Раз ся ня єден вызначный Русин в Ужгороді просив, ці знам, чом тот підставець зробили такый высокый. Повів мі, гуморно, же то зато, жебы кедь там прийдуть Русины, не могли го стягнути за ногы, і му дати дві поза уха за тото, што їм по войні зробив.

Реално, іщі добрі, же тот підставець зробили такый высокый. Бо може быти іщі так, же теперь нелем Русины будуть мати дяку іти му дати дві поза уха.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.