Заменицкій вечер богатый в лемківску культуру

Цікава і поучытельна подія одбыла ся 29. листопада/новембра в Заменицях (нижньошлезскє воєвідство). При тамтышній грекокатолицкій парохіі св. Йоана Крестителя был орґанізуваный Вечер з лемківском культуром.

Подію одкрыл єден з єй орґанізаторів – Андрий Перегрим. Пак слово мал парох – о. Павло Березка, якій тепло привитал присутных, серед них своіх парохіян, як тіж прибывшых з дальшых стран.

Прелекциі о нас самых

Вечер з лемківском культуром в Заменицях поділеный был на три части. Першом з них были прелекциі на темы повязаны з лемківском культуром і історийом.

Як першый выступил Данько Горощак, якій запрезентувал славных Лемків – в розумліню выхідців з Лемковины, што протягом віків зазначыли ся в польскых, але і світовых кругах. Прелеґент перше бесідувал о Епіфані Дровняку (Никыфорі), як тым, якій бодай є в Польщы найбільше асоциюваный як артиста Лемко.

Подібным по обшыри культуровых заінтересувань, але єднако выхідцьом не з Лемковины, а з сусідньой Пряшівщыны, был Енді Варголь, або як представил сам Данько Горощак – знаный в нашым народі як Андрий Вархола.

Дальшым представленым был проф. Юрий Новосільскій, якій попри Никыфорі є так само в польскым середовиску асоциюваный з Лемковином.

Серед тых, якы досягли высокошкільных успіхів в ХІХ ст., был проф. Емилиян Чырняньскій, хімік, ректор Ягайлоньского Універстуту, уродженец Фльоринкы.

Пак Данько Горощак бесідувал о сучаснику – Ігорю Гербуті, співаку і композиторі, якій выріс з лемківской музичной культуры.

Дві остатні особы – речы бы – были одкрытьом, кєд же іх походжыня долго не было нияк знане. То Меґ Раян – американьска голивудска акторка, якой предкы вышли з лемківского села Ждыня (рід Гырів). Посліднім серед світовців, якого коріня так само сігат далекой од Америкы Лемковины, был Біль Еванс, американьскій музик, єден з найвыдатнійшых джазовых піаністів. По матери його рід выходит з Брунар.

«Послухайте вшыткы люде лемківского роду…»

З другом доповідю выступил Севериян Косовскій – «Амроз Ковач і його завітны казаня».

Представлена была особа Амроза – сельского філософа, якій окрыл ся феноменом в народі.

Вчас прелекциі запрезентувано основны джерела, якы дозволили пошырити знаня о Амрозі. То предовшыткым Теофіль Курилло, довоєнный судя, адокат, а при тым мемуариста. Він же записал обшырны спомины о Амрозі. Дальшым, якій так само знал особисто Амроза Ковача, был давный Канцлер Апостольской Адміністрациі Лемковины, о. Йоан Поляньскій. Залишыл він цінный одказ, якій дозволил дакус дойти до родинных Амрозовых повязань.

Вкінци же речено было і слово о Учытелю. То як раз Іван Русенко ввюл на початку ХХ ст. Амроза як історичну постать до лемківской літературы. Одтовды Амроз лишыл ся з нами на все і є присутный дотепер – за справом часопису Стоваришыня Лемків «Бесіда» і місця, де голосом головного редкатора дальше правит своі казаня до народу.

Севериян Косовскій вказал присутным дві ґрафікы од Івана Русенка, якій запамятал Амроза. Самособом, найціннійша є фотоґрафія, яка зберегла ся в родинным архіві Куриллів – такой єдина, на якій увічнено самого Амроза Ковача. Вандруючы Лемковином, пішол до ліпшого Світа 27. марця 1924 р в часі страшного морозу.

Найвеце вытерпіли нашы, што пішли на схід

Др Мирослав Пецух, третій з прелеґентів, заглубил участників стрічы в тему переселінь 40. років ХХ ст. на Радяньску Украіну.

Доповід гостя з Любушского Музею в Ґожові Великопольскым была збогачена особистыма спостережынями з часу ведіня тереновых досліджынь. Мирослав Пецух то автор моноґрафіі «Культурова достоменніст Лемків в західній Польщы і на Украіні. Порівнавчый студиюм» (2009). Коли зберал материял до працы, ходил серед переселенців на Украінi.

Бывал не лем на заході, але перед 2014 р. повело ся му зайти на далекій Донбас, де мал змогу бесідувати з послідніма переселенцями, товды іщы памятаючыма давну Лемковину.

Пецух звернул увагу на пару травматичных пунктів. По перше, розповіл, што переселенці з Лемковины были на Украіні браны за чужых, інтрузів. По другє, признал, што іх доля была о вельо складнійша як хоц-бы выгнаных в рамках акциі «Вісла» – так загалом, як і за справом материяльного положыня, можливости плеканя віроісповіданя ци власной культуры.

Фактом є і тото, што серед поколіня выселеных з Лемковины – кєд іде о загальне порівнаня – др Пецух ствердил, што найбільше вытерпіли нашы братя і сестры, што пришло ім будувати нове жытя на далекій, східній Украіні.

Надія од молодых артистів

Всітри выступліня были переплітуваны выступами молодых здібных артистів – солистів. В тот же вечер запрезнтували ся Миколай Стогній (басы), акордеоновый дует – Матфій Шмай і Давид Перегрим, Яков Синява (трубка), Наталия Ключка (гушлі) і Семан Перегрим (альт).

Окрем соловых выступів прекрасным был концерт Лемківского Камерального Ансамблю «Квіточок», діючого при Музичній Школі в Ліґници. Як пред концертом заповіл Андрий Перегрим, діяльніст колективу єст выняткова – як такого, што офіцийно діє при музичній школі як ансамбль етнічной меншыны. Перегрим звернул увагу, што може ся тото сполняти завдякы членства Польщы в Европейскій Уніі і фунґуваню Закону о нацийональных і етнічных меншынах і о реґіональным языку.

«Квіточок» заграл два творы. Першым з них была русиньска співанка «Світ місячку», другым – мазурок од Фридерика Шопена.

Ґрупу наштоден веде Боґуміла Квятковска, а єй члены то теперішні і бывшы ученикы Державной Музичной Школы в Ліґници – лемківскы діти і молодіж.

По перерві, посліднім з пунктів богатого проґаму была наука лемківского співу. Присутны протягом варштатів веденых Андрийом Перегримом выспівували стародавны лемківскы пісні, якы часто – для старшых – остали уж лем в памяти.

фот. Анна Перегрим