15 років тому одышол Михал Сандович

15 років тому, 22. грудня/децембра 2003 р., несподівано одышол до ліпшого світа др інж. Михал Сандович, одданий своім переконаням лемківскій діяч, інтелектуаліста, орґанізатор подій і інституций. Был внуком священномученика Максима Ґорлицкого.

Михал Сандович был основательом і ведучым Фундациі Підпоры Лемківской Меншыны «Рутеніка» та заступцьом предсідателя Стоваришыня Лемків.

Варшавскій період жытя

Пришол на світ 22. січня/януара 1939 р. в Варшаві. Внет нашол ся зо своіма родичами в Устю Рускым на Лемковині, де його няньо, о. Максим Сандович (сын св. Максима), был настоятельом тамтышньой православной парохіі. По 1943 р. в наслідстві тырваючых воєнных боів і переслідувань родина Сандовичів оселила ся в Білымстоку. На Підляшы отримал основну і середню освіту. В 1956 р. вєдно з родином зачали дальший період жытя в Варшаві.

В 1962 р. завершыл науку на Варшавскій Політехніці, де студиювал будівництво. В 1971 р. отримал званя доктора. Через дальшы три десятлітя на своій alma mater робил науковым працівником і выкладовцьом.

Михал Сандович осігал успіхы в своій професийній роботі. Был архітектом і головным будівничым вельох столичных обєктів, святынь, а тіж спілпроєктувал варшавскє метро.

В Варшаві орґанізувал шор ініциятив направленых на лемківску етнічну меншыну.

Активний в русиньскым руху

Сандович в 90. роках ХХ ст. активно анґажує ся в русиньскій рух в Польщы. Єдным з причынків ґу тому было такой причысліня до лику святых його діда, Максима Сандовича (1886-1914), якій вписал ся не лем в церковний простір Лемків, але тіж в нацийональний.

Найперше вступил до Стоваришыня Лемків, пак як активний локальний лідер основал Кружок СЛ в Варшаві. Од 1999 р. был заступцьом ведучого той орґанізациі. Паралельно рыхтувал ґрунт під покликаня фундациі, яка мала за ціль підтримувати лемківску етнічну меншыну. В 2001 р. основал і остал ведучым Фундациі Підпоры Лемківской Меншыны «Рутеніка», яка неодолга зачала вести стратеґічны проєкты для лемківской спільноты.

Рутеніка выдала м.ін. перший лемківско-польскій, польско-лемківскій словник авторства Ярослава Горощака, шор підручників до вчыня лемківского языка, в тым лемківску ґраматику Мирославы Хомяк і проф. Генрика Фонтаньского, ци посмертно выданий порадник під його редакцийом пн. «Мала Лемковина як реґіон соспільно-економічной активізациі». Окрем выдавничой діяльности, Сандович явил ся орґанізатором вельох подій, концертів, конференций, таборів та школінь.

При Польско-Японьскій Высшій Школі Компутеровых Технік зрыхтувал курс для лемківской молодежы пн. «Лемківскій язык з компутером».

Єдном з остатніх, яку успішно зорґанізувал, была проходяча на два місяці перед його смертю, в днях 27.-30. жолтня/октобра 2003 р., подія «Варшавскы лемківскы дни», на яку складал ся шор акций, што столичным жытелям і товдышній польскій власти презентували лемківску меншыну в Польщы.

Михал Сандович записал ся тіж в лемківскій літературі. Головно в поєдных номерах часопису «Бесіда» вказaли ся його вершы, репортажы і оповіданя. Своі вершы перший раз публично представил на ІІІ Лемківскій Творчій Осени в 1995 р. Єст автором м.ін. верша «Колысанка», твору, якій выконувала Лемковина з Білянкы, а тіж прозаічных текстів, такых як «Мамина лыжка», «Однайти себе», «Почаівска Божа Матір зо Ждыні» ци «Професор».

В першій части фабулярного фільму Андрия Копчы, «Акция Вісла – Выгнаня» заграл ролю священника. Не діждал другой части.

Передвчасна смерт

Др інж. Михал Сандович вмер несподівано 22. грудня/децембра 2003 р. в шпытали в Лодзи, де нашол ся в наслідстві автомобільной краксы. Вертал до Варшавы. Похоронений был 10. січня/янура 2004 р. на цмонтери в рідній Ждыни, при гробі свого діда, св. Максима Ґорлицкого.

фот. архів «Бесіды»