Більша част нашых бесід проходит там, де Лемкы жыют в великым гурті, де легше тримати ся свого, по свому бесідувати. Але даколи ідеме і тадыль, де в сусідстві неє Лемків, і бесідуєме з тыма, хто, попри вшытко, в своій душы плекат дашто лемківскє.
Наприклад, так, як пані Мария, яка замешкала акуратні на граници Бойківщыны і Гуцульщыны – в Солотвині. Ту видите єй на двох знимках. Єдна зроблена тепер, а друга, де она єст малым дівчатком – в Вышоватці.