Дненшє слово Євангелія нам говорить о чоловікови царьови, котрый захотів зробити рахунок зо своїма рабами. Хто йому што довговав. А так привели єдного із його рабів, котрый йому довговав десять тісяч талантів.
Не осмілюю ся прирівнати тоту суму, кілько є то на днешні пінязі, но ішло о барз велику суму. Царь пожадовав вернутя довгу. Ясно, што раб немав з чого заплатити. Царь наказав його продати, і жену, і дітей, і вшытко, што мав до рабства, і так сплатити довг. І так ся то не дало.
Што зробив тот раб находячі ся в такій безвыходній сітуації? Пав ку ногам царя і просив його. Май ку мі великодушность. і я то бі оддам вштко. Ай кедь не знав, што бісідує. Не быв способный тото зробити. Але што зробив Царь? Пропустив того раба і одпустив йому цілый довг.
Знаме собі представити, што ся одбывало в душі того раба, коли чув тоты слова. Ціла тягота його душы є гет. Є слободный. Яка радость наповнила його душу. З яков радостьов утікав то повісти жені і дітям.
Но по дорозі увидів єдного чоловіка. Быв то його сполураб. Тот йому довговав маленьку частку сто дінарів. Нараз забыв на вштко, прискочів, хопив того раба, дусив, і пожадовав вернути довг. Тот сораб його просить тыма самыма словами, котрыма він просив царя. Май зо мнов великодушность. Но він не хотів, дав його заперти до вязніці, покы йому не верне довг.
Царь, як ся дізнав, што ся стало, дав його закликати. Тот раб уж ішов без страху ку царьови, тадь вшытко уж одпущено. Но Царь лем што го увидів, скричав на нього в гніві: Лукавый рабе, наповненый діавольсков злобов. Што ты зробив? Чом єсь быв так невдячный? Чом єсь і ты не быв великодушный. І розгніваный выповнив грозьбу, котру перед тым высловив над тым рабом.
Тото слово нам указує з того теолоґічного або Божого погляду ціну гріха. Якый великый довг выробить каждый гріх перед Богом. Але тыж і великость Божого одпущіня. А з того людьского погляду указує, як много раз робиме і мы. Кедь іде о нашы гріхы, як просиме, жебы нас Бог не карав у своїй справедливости, але просиме о великодушность і милосердя. А як іде о нашых ближніх, тогды забываме на великодушность і одпущіня, і пожадуєме справедливость.
Най нам тото днешнє слово припоминать, же Бог є милосердный, ласкавый, скорый до одпущіня, помалый до гніву, но тыж нам припоминать, же так само маме робити і мы нашым ближнім: быти скорыма до великодушности, до одпущіня, а помалыма до гріву, неодпущіня і помсты.
Жебы не учути із уст Вічного Судцю слова: Так буде із вами, як з тым невдячным рабом, коли каждый із вас од сердця не одпустить свому ближньому його прогрішіня. Слава Ісусу Хрісту!
В неділю, 24. авґуста 2025 р., о 9.00 год. проґрам «Слово», котрый реалізує єромонах Маркіян, ЧСВВ. Повторіня 24. авґуста 2025 р. о 12.00 год. і 25. авґуста 2025 р. о 2.00 год. за русиньскым часом.