Як інформовав Закарпатьскый областный умелецькый музей імени Йосифа Бокшая в Ужгороді, в його просторах 30-го януара 2026-го року одкрыла ся выстава творів вызначного русиньского маляря Володиміра Микиты.
Выстава є присвячена недожытому юбілею Володиміра Микиты, кедьже 1-го фебруара бы мав 95 років.
„Тота переломна, значуча, вызначна подія в умелецькім жывоті нашого краю здобыла сімболічне значіня, кедьже одкрывать рік выставных музейных експозіцій. Публіці суть представлены творы умелця різных періодів його творчости, як добрі познаты, котры презентують певны етапы його умелецькой дідовизны, так і мало познаты або цалком непознаты чісленным знателям і сімпатізантам його творчой роботы,“ інформовав музей.
Выставлены творы суть маєтком родины Володиміра Микиты, але так само суть із пріватных збірок ці із колекції Закарпатьского областного умелецького музея імени Йосифа Бокшая.
Як далше інформовав музей, на одкрытю выставы была святочна атмосфера, котру збогатило і выступліня Закарпатьского академічного коморного хору Кантус. Почас одкрытя участным приговорило ся веце цінных гостів, меджі котрыма были голова Закарпатьской областной рады Андрій Шекета, началник Одділіня културы Закарпатьской областной державной (воєньской) адміністрації Євген Тищук, директор музея Франциск Ерфан ці ректор Закарпатьской академії умень Михайло Приймич.
На одкрытю выставы присвященій юбілею Володиміра Микиты брали участь і членове його родины.
Володимір Микита
Володимір Микита (1. 2. 1931 р. – 15. 7. 2025 р) быв родаком із села Ракошино. По закінчіню Руськой ґімназії в Мукачові зачав учіти ся на Ужгородьскім умелецькім учілищу під веджіньом прославленых представителів русиньской Підкарпатьской малярьской школы – Йосифа Бокшая і Адалберта Ерделія. Став досправдовым наслідником традіцій меджівойновой Підкарпатьской малярьской школы.
Мав успіх як портретіста, автор жанровых сценерій, пейзажів і закутин. Творчу зрілость досягнув у 1960-ых роках.
Володимір Микита мав і вызначну роль в културнім жывоті Підкарпатя остатніх років совітьского режіму, і періоду незалежной Україны.
За ініціатівов Володиміра Микиты в роках 1989 – 1990 в Ужгороді было засноване Общество Русинів. Окрем того быв участником дакілько Світовых конґресів Русинів, котры проходили у бывшій Югославії, Пряшові, у Празі. Почас 5-го Світового конґресу Русинів, котрый проходив у 1999-ім році, орґанізовав Володимір Микита ретроспектівну выставу русиньского уменя.
За свої умелецькы досягненя быв удостоєный званями Заслуженого художника Україны, Народного художника Україны, члена корешпондента і академіка Націоналной академії умень Україны.
У 2001-ім році став лавреатом русиньской Премії імени Штефана Чепы за вызначный вклад до русиньской културы. І то зато, бо він так само мав вызначну роль в русиньскім народнім возроджіню на Підкарпатю. У 2005-ім році быв лавреатом Націоналной премії Україны імени Тараса Шевченка.
В році 2021 став Володимір Микита першым лавреатом Націоналной премії за русиньске уменя імени Івана Манайла Pro Arte Ruthenorum.
В Ужгороді є пріватный музей Володиміра Микиты, котрый він створив коло свойой властной майстерні, і до одстатнього часу сам в нім робив екскурзії навщівникам. В мукачовскім замку Паланок так само є постоянна выстава Володиміра Микиты.







