«Слово» – Неділя святых жен міроносиць – неділя, 9.00 год.

Вступуєме до третього тыждня по Пасці. Минувшу неділю сьме чули о події, коли ученикы уж суть наповнены радостьов, бо виділи Господа. Но єден із них – Тома, там не быв. Давать вірі у воксресіня условіє – хоче ся сам пересвідчіти.

А Ісус Хрістос у своїм человіколюбії і на хосен іншым то доволює, коли ся по тыждню появлять а говорить Томови: Подь, влож свій палець, дай свою руку, а не будь невіруючій, а віруючій. Тома закричав: Господь мій і Бог мій. Но Ісус йому повів: Ты увірив, бо єсь ня видів, але блажены, котры не виділи а увірили.

Днешня неділя указує нам на іншы особы в одношіню ку Воскресіню. А то на Нікодіма і Йосифа з Аріматеї, котры належали ку жыдівскій раді. Нікодім в ночі приходить за Ісусом в скрытости. Глядать одповідь. Чує у своїм внутрі, же Хрістос є од Бога, но розуміня о Нім мать іщі земне, а не мать той смілости через день пед іншыма прийти ку Ньому. А Ісус його приїмать і ласкаво із Ним бісідує. А другый Йосиф із Аріматеї, тыж достойный член рады.

Може праві через тых двох маме в євангеліях інформації, што ся діяло, коли Ісуса поїмали і привели перед раду. Тадь із учеників внутрі не быв нихто. А Йосиф по смерти Ісуса на кресті одшмарив вшыток страх, іде сміло за Пілатом, і просить о Ісусове тіло на похованя. А тыж сам давать свій гроб, вытесаный до скалы про себе, жебы там положыли Ісусове тіло.

Йосиф мав приготовленый гроб. Все мав перед очами момент смерти. Тот гроб йому припоминав: Памятай, же час смерти може прийти несподівано. Так вєдно з Нікодімом знимають тіло з креста, купили полотно, намастили ароматічныма мастями а положыли до гроба. Привалили великыкй камінь, і одышли.

А маме ту іщі третю катеґорію особ – были то жены, котры послуговали Ісусови в часі його діятельности. Спроваджали го і з учениками. Ай кедь не были в найузшім крузі, предсі были близко, а їх служіня любви Ісус прнимав. А їх любов была так велика, же Його не опустили ани під крестом, коли іншы ученикы ся порозутікали. А коли было зняте тіло з креста, они смотрять, де было положене. Потім накупили доргоцінне міро, а скоро рано по суботі і за ночі ся орґанізують, і ідуть ку гробу, жебы оддали послідню честь і помазали Його тіло.

По дорозі роздумують і бісідують: Хто нам камінь одвалить од гроба. Бо виділи, же камінь быв великый. А то іщі не знали о стражи, котру собі Жыды выпросили од Пілата. Но наперек тым барьєрам ідуть. Любов силніша як вшыткы барьєры. А як пришли ку гробу, видять, же камінь одваленый. Воякы были як мертвы од страху з появліня ангела, котрый звістує женам: Глядате Ісуса роспятого? Тадь Він воскрес, не є ту. Чом жывого меджі мертвыма глядате. Ідьте повісти його ученикам. Він воксрес із мертвых.

А як утікали од гроба, сам Гоподь са їм появив і наповнює їм уболене сердце радостьов: Радуйте ся, то єм я. Єм жывый, повіджте моїм братам і Петрови: Хрістос воскрес. Жены, котры принесли міро, жебы помазали мертвого з плачом, стрічають жывого Бога з радостьов. Самы были помазаны міром Хрістовым – Його покойом і радостьов, жебы звістовали тоту радостну новину.

Дорогы радіослухачі, свята Церьков нам указує тоты святы жены, котры не охабили Хріста ани в тяжкых моментах, ани в його смерти, а были нагороджены быти першыма, котры го виділи воскресшого. Стріча зо жывым Хрістом мінить жаль на радость. І мы сьме покликаны ку тому, жебы сьме тоту радость воскресіня гоосили тому світу.

А окремо теперь, коли ся здравкаме тым радостным: Хрістос воскрес! Воістину воскрес! Най тоты слова не выходять лем нашыма устами, але з повным пересвідчіньом од сердця голосьме каждому сміло так як тоты жены: Хрістос воскрес!

В неділю, 26. апріля 2026 р., о 9.00 год. проґрам «Слово», котрый реалізує єромонах Маркіян, ЧСВВ. Повторіня 26. апріля 2026 р. о 12.00 год. і 27. апріля 2026 р. о 2.00 год. за русиньскым часом.