Цілонародне свято в Пряшові

Ден Русинів на Словациі шторік проходит як спомин на найбільшу маніфестацию Русинів Пряшівщыны, котра проходила вчас Днів Руской Культуры 12. червця/юна 1933 р. Товды, на головным пряшівскым пляци, на Леґіонарскым намістю был открытий памятник Александра Духновича.

В 85. річницю тамтой подіі, в неділю 10. червця/юнія під памятник Александра Духновича пришли делеґациі Русинів зо вшыткых части Пряшівщыны, але были і Русины з Америкы, Підкарпатской Руси і Лемковины. Подія зачала ся од одспіваня гымну «Я Русин был, єм і буду», до котрого слова написал Александер Духнович, а потім Петро Медвідь, шефредактор часопису «Інфо Русин» і редактор радия Русин.фм і Лем.фм, дал слово, в котрым припомянул на 200. річницю основаня пряшівской грекокатолицкой єпархіі і на тых вшыткых вызначных духовных – будителів, учытелів, писменників і діячів, якых выдала з себе тота єпархія.

Вернул тіж до 100. річниці выникнутя першой Чехословацкой Республикы – спільной державы Чехів, Словаків і Карпартскых Русинів, і зазначыл, што тото была найважнійша подія в обшыри русиньской політикы, яка дозволила нашому народови рішати о своій доли незалежно, а рівно за кортокій період і побудувати вельо шкіл, освітовых і самоурядовых інституций, церковных установ, стоваришынь ітд. Русины могли вести і політичну діяльніст в рамках своіх партий, быти послами, сенаторами, ґубернаторами, урядниками і войсковыма. За меджевоєнне двадцетлітя великє чысло народу достало освіту і могло поліпшыти особисту економічну ситуацию як і економіку Підкарпатской Руси і цілой республикы.

Русины, котры пришли зо села Біловежа, спід Бардийова, заспівали єдну з найдавнійшых нашых балад «Коли будували білу Маковицю…», котрой текст записал Александер Павлович.

Петро Медвідь припомянул тіж вмерлых за остатній рік лідерів русиньского руху на Словациі – Юрия Паньку, кодифікатора русиньского языка, Івана Бандурича, спілоснователя Русиньской Оброды і експерта од охороны памяток, Сильвію Зелінкову – редакторку русиньского радия з Кошыц і Осифа «КеСо» Кеселицю, музыка, артисту і учытеля. При памятнику будителя, спомянутых вмерлых присутны пошанували минутом тишы.

Потім, в хороводі, співаючы, вшыткы участникы подіі перешли головныма улицями Пряшова до будинку, де мал зачати ся ґальовий концерт. Брали в ним участ ансамблі і выконавці зо вшыткых словацкых повітів (окресів), в котрых жыє найвекше чысло Русинів. Проґрам конферувала знаменита співачка Мариянна Железна.

В суботу, 9. червця/юнія, в просторях русиньского музею одбыла ся проєкция документального фільму, якій зреалізувало Здружыня інтеліґенциі Русинів Словациі під назвом В кліщах великых держав. Битва підкарпатскых Русинів о місце в родині европейскых народів. Перед фільмом вводне слово зробил автор образу – Янко Липиньскій. Прошла тіж конференция на тему основаня першой Чехословацкой Республикы і роли, яку в тым процесі одограли Русины. Ісотрик, проф. Петер Шворц з Пряшівского Університету, якій на штоден інтересує ся темом найновшой істориі Словациі і Чехословациі, представил ріжны концепциі, якы ся народили вчас великой войны про будуче земель заселеных русиньскым населіньом в Мадярскым Королістві, редактор журналя «Отцюзнина» – Юрий Шыпович бесідувал про розвиток Підкарпатской Руси за Чехословацкой Республикы, а редактор Петро Медвідь припомянул, што прилучыня Русинів до будуваня Чехословацкой державы было результатом стараня русиньской еміґрациі в Америці, зъєднаной в ріжных ідеовых і політичных течах, якы презентували головний погляд, же ниякым способом си Русины не хотят прилучати ся ани до росийской державы, ани до жадного украіньского утворіня. Петро Медвідь споминал, што заслугом і Русинів з Пряшівщыны было пересвідчыня політиків з Лемковины до презентуваня прочехословацкого напряму і долучыня обшыры Руской Народной Республикы Лемків до новотвореной русиньской державы.

Окрем проєкциі фільму і прелекций проф Петер Шворц презентувал свою нововыдану книжку пн. Од плуга до сенаторского кресла. Юрко Лажо і його часы (1867-1929). Юрий Лажо был русиньскым політиком, сенатором першой Чехословацкой Республикы, походил зо Свидника.

В музычній части проґраму выступили ансамблі з Підкарпатя – Фатьовы і Верховинка, а домашній фольклор переставила Домініка Панькова зо Свидника.