Антал Геізер: Хотів бы єм представляти на Україні права меншын на основі особной скушености

27-го септембра 2023-го року презідент Україны Володимір Зеленьскый прияв повірюючу грамоту од нового надзвычайного і повноважного посла Мадярьска на Україні Антала Геізера.

З той нагоды мадяроязычный портал Kárpátalja hetilap (Підкарпатьскый тыжденник) публіковав з новым послом інтервю, котре было зроблене почас його першой офіціалной навщівы Закарпатьской области Україны в днях 11-го і 12-го октобра.

Антал Геізер у 1986-ім році закінчів Московскый інштітут меджінародных односин і пак быв предаставительом свойой державы наприклад на Словакії, в Казахстані ці Албанії. У 2000-іх роках быв державным секретарьом – шефом Уряду про справы народностных і етнічных меншын Мадярьска. Геізер сам є представительом єдной із народностных меншын, котры офіціално суть вызнаны в Мадярьску – німецькой.

В інтервю, котре робив із мадярьскым послом Жолт Бадо, быв положеный і вопрос о правах народностных меншын. Редактор ся Геізера звідав, ці як чоловік, котрый в роках 2002 аж 2006 вів народностный уряд, ліпше розуміє вопросу прав народностных меншын і проблемы угорьской комуніты на Підкарпатю.

„То дакус шырше. Я мадярьскый Німець, значіть, сам належу до народностной меншыны. Німець із области Веспрема. Подля документів наша родина появила ся в Угорьску у 1711-ім,“ одповів Антал Геізер.

Як далше продовжовав, „історія нашой фамелії є тіпічнов про середню Европу, на жытелів котрой впливали світовы войны ХХ. столітя і події 1956-го року (Совітьскым союзом кырваво потиснута мадярьска револуція, позн. ред.). У родині назберала ся частина середньоевропской мудрости, про котру є характерістічнов толерантнось. Коли по моїх першых діпломатічных місіях у мене появила ся можливость занимати ся вопросами народностных меншын Мадярьска, їх внутрішніма справами, з радостьов єм то прияв.“ Припомянув, же у тій сфері працовав од 1996-го року, чого завершіньом была посада шефа уряду.

„Як державный секретарь єм старав ся о проблемы 13-ох народностных і етнічных меншын Мадярьска. І якраз вдяка свому походжіню і своїй минулости в політіці народностных меншын веце крітічно ставлям ся до думок і настроїнь їх представителів. Не розумію, чом в країні з населіньом, наприклад, 40 міліонів жытелів, громаду із 150 тісяч людей спринимають наґатівно або як неприятеля,“ повів Антал Геізер.

„Самособов, залежыть то од позіції державы. Коли я став державным секретарьом, в згоді із законом о народностных меншынах єм высловив пожадавку, жебы єм міг присягу скласти по німецькы, што мі позволили. Тото єм міг зробити в Мадярьску, нихто не спохыбньовав моє жаданя,“ продовжовав посол Мадярьска на Україні.

„Реално то є і суть прав народностных меншын: держава нелем не боронить, але і підтримує можливость того, што думам я, моя родина і моя громада. Окрім іншого, комуніты народностных меншын все і всядыль мають роль капчаня і тоту їм не мож взяти. Позітівна роль є присутна в будьякій конфліктній сітуації. Я тото бы хотів представляти на Україні на основі мойой особной і родинной скушености,“ закінчів Антал Геізер.

Жрідло фотоґрафії: Kárpátalja hetilap.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА