Чітаня з Першого письма святого апостола Павла Корінтянам – зачало 141. (глава 9.; 2-12)
(Братя), вы печать мойого апостолства в Господі. Моя одповідь тым, што мене судять, є тота: Ці не маме право їсти і пити? Або ці не маме право брати зo собов сестру жену, як і другы апостолы і братя Господа і Петро? Ці лем я і Варнава не маме право так робити? Котрый вояк служить за свої пінязі? Хто насадив виніцю і не їсть єй плоды? Або хто пасе стадо а молоко од стада не пє? Ці тото суть лем мої людьскы нагляды? Ці так не наказує і закон? В Мойсейовім законі є предці написане: “Не запхаш пыск молотячому волови.” Ці Бог ся старать лем о волы? Не є то речене скорше про нас? Так є, про нас то написане, бо хто оре, мусить орати в надії, а хто молотить, молотить в надії, же дістане свою частку. Коли мы вам сіяли духовне, было бы то много жати ваше тілесне? Коли другы мають у вас тото право, чом скорше не мы? Но мы не хосновали того права. Вшытко зношаме, лем жебы сьме не стояли в дорозі Хрістовому Євангелію.