Чітаня з Письма святого апостола Павла Рімлянам – зачало 88. (глава 5.; 1-10).
(Братя), коли тоды маме одпущены гріхы про віру, жыєме в покою з Богом, через Господа нашого Ісуса Хріста. Бо через нього мы віров ся дістали і ку благодати, в котрій перебываме, і хвалиме ся надійов славы Божой. А нелем тото: хвалиме ся і терпіньом, бо знаме, же з терпіня походить терпезливость; із терпезливости выпробованость, із выпробованости надія. А надія не заганьблює, бо любов Божа є розллята в нашых сердцях через Святого Духа, котрый нам є даный. Бо Хрістос, коли мы іщі были слабы, в данім часі умер за безбожных. Бо мало хто умре за справедливого; іщі за доброго бы ся дахто скорше осмілив умерти. Но Бог ствердив свою любов ку нам тым, же Хрістос за нас умер, коли мы были іщі грішниками. Прото, тым скорше теперь, коли мы од гріхів очіщены його кровльов, будеме сохранены од (Божого) гніву. Бо коли мы, неприятелі Божы, были з Богом змірены через смерть його Сына, тым скорше тоды нас зміреных спасить його жывот.