Чітаня з Діл святых апостолів – зачало 3. (глава 2., 1-11).
Коли пришов день Пятьдесятніці, были єдинодушно вшыткы апостолы вєдно. Тогды настав із неба великый гук, як бы ся зорвала туча, і наповнив цілый дім, де они сиділи. І появили ся над нима языкы, як бы із огня, розділили ся і зістали над каждым із них. А Дух Святый наповнив вшыткых і зачали говорити в многых языках, як їм Дух дав выповідати. Но в Єрусалимі были Жыди, побожны мужы зо вшыткых народів, што суть під небом. Як настав тот гук, збігло ся много народа і зачудовали ся, бо каждый їх чув говорити в своїй бісіді. Острашыли ся, чудовали ся і повідали меджі собов: “Ці тоты вшыткы, што говорять, не суть Ґалілеяне? А як то, же чуєме каждый свою бісіду, в котрій мы народили ся? Партяне, Мідяне, Єламіты і жыючі в Мезопотамії, Юдеї і Кападокії, Понті і Азії, Фріґії і Памфілії, Еґіпті і краях Лівії, котры суть близко Кірінеї, і на тот час стримуючі ся Рімляне, Жыди і новонавернены, Кретяне і Аравляне, чуєме їх як говорять нашов бісідов о великых ділах Божых.