Апостол – Перша неділя Великого Посту – неділя, 09.30 год.

Чытаня з Писма святого апостола Павла Євреям – зачало 329. (глава 11.; 24-26, 32-40; глава 12.; 1-2) 

Братя, Мойсей вірив і зато як выріс, одпер ся называти сыном фараоновой дівкы. Радше собі выбрав терпіти з Божым народом, як до часу жыти в роскоші гріха. А Хрістову погану тримав за векшу цінность як вшыткы богатства Еґіпта, бо смотрив на (обіцяну) одміну.

Што іщі повісти? Не мам коли бісідовати о Ґедеонови, Варакови, Сампсонови, Єфтайови, Давідови, Самуілови і о (другых) пророках, котры віров перемагали царьства, запровадили справедливость, дістали (од Бога) обіцяне, затыкали пыскы левам, гасили силу огня, утікали перед вістрьом меча, зо слабых ставали ся силны, в бою были смілы і розганяли чуджі войска; женам вертали іх мертвых, котрых воскресили. Другы, котры не хотіли сохранити (свій жывот), штобы набыли славніше воскресіня, были убиты. Іншы зазнали потупу, карбачі, а тыж оковы і вязніцю. Были убиваны камінями, мучены, перерізованы, умерали під мечом. Блукали ся у вівчіх і козячіх скорах, зазнавали нужды, трапліня і біды. Они, котрых собі світ не заслужыв, блукали ся по пустынях, горах, яскынях і пропастях землі.

А тоты вшыткы, хоць доказали свою віру, і так не набыли обіцяне (од Бога), бо Бог нам приготовляв дашто ліпше і не хотів, жебы они досягли ціль без нас.

Зато і мы, котры маме коло себе море свідків, одшмарьме кажду тяготу і гріх, котрый нас так легко збаламутить і вытримайме в бою, котрый маме перед собов. Смотьте на Ісуса, котрый веде нашу віру од початку аж до ціля.