Дуб «Лемко» на весело. Таблиця тіж файна

В селі Берест, в послідню неділю, 25. червця/юнія т.р., проходили гейбы торжества повязаны з тзв. «Святом Береста». Хоц нона назва подіі была змінена орґанізаторами за причынком порушыня і протестів, якы высловлювали своє незадоволіня з наголовка, то і так теперішні берестяне поставили на своім. Отже, хоц перше повідали, же респектуют мир і історию, то хыбаль на тым ся скінчыло. А наша підредакция фафринді фурт ся надіяла. Подібно то надія вмерат остатня…

Зачнийме зас од того, што подія спочатку мала наголовок «Ювілей 70. річниці заселіня Береста». Файно. О тым сме уж розправляли. Друга річ така, што дале нашу підредакцию мерзило, же там будут сой дуба посвячати. Не знаме ци то нормальне, бо чому тот дуб винен? Чым він согрішыл? Адже і мы хотіли доложыти ся в веселий ювілей і пропонували сме (хоц лем реторичні), што може пальму собі привезти ліпше? Ой, як гарді бы вызерала зза берестяньской церкви. То бы было істо получыня двох культур – західньой, еґзотичной пальмы (а може барже африканьской) і східньой, руской – храму з трьома банями, іконами і тыма чудныма значками (сцс – прид. підред. фафр.).

На тым не конец. Днес до нашой підредакциі дішло, што нич з того. Дуб посвятили – одтепер зове ся він «Лемко». Файно. Лемкы тверды як дубы, николи си не дадут навштуряти. Лем же справа берестяньской таблиці-памятника то уж не така фафридня. То уж до сконфіскуваня ся надає. І хоц знали сме, што таблиця буде, то надія (што вмерат остатня) нам давала припущыня, же і таблиця буде в порядку. А ні! Таблиця не єст в порядку, не файна, не весела. Є траґічна, смутна, прикра і заперечат тзв. пошані істориі о чым писали теперішні Берестяне (чыт. заяву ту).

І хоц сентенция, яка ся на таблиці нашла, має быти выразом пошаны для попередніх поколінь, то уж дальша част підкрислят, хто ту рядит. Ачий осадництво ся зачало в 1947 році. Мы, темны, думали, што ноне село заселяли уж в ХVI ст. (а може іщы перше), коли то Берест был спомнений в складі державы мушыньскых єпископів. Но, але тепер уж сме свідомы. То тіж важне.

Но што-ж?  Най сой уж каждий доповіст сам, што о тым думат. Нашій підредакциі уж рукы опали, то неє кому писати.

здравиме тепло – з Африкы

фот. Фейсбук