Eрік Саті, «З повагом», просит Павел Малецкій – неділя, 20.00 год.

Саті некотры зовут Пікассо музикы. Ощадніст музичного языка, далека од клясичні пониманой гармонія і проникливіст принесли му славу іконы парижскых артистичных кругів та сильне влияня на пізнійшых французскых композиторів.

Ерік Саті (1866-1925) не был взірцьовым студентом. Часто опущал занятя, а його учытель од фортепіану оцінювал го як мало здібного і нарікал, што треба му было аж три місяці, жебы навчыти ся єден короткій твір на памят. Скоро єднак Саті стал ся важном персоном парижской богемы. Зараблял на жытя граючы в барах і кабаретах. Часто надавал своім композициям чудачны, аж і абсурдальны наголовкы, додавал тіж особливы інструкциі тыкаючы заграня твору («стріляючы оком», «з несподіванком»). Ідентифікувал ся з ідею, подля котрой композициі треба постерігати як «приватну бесіду, образ в ґалериі ци кресло, на котрым сядеме або ніт». Найвекшы хвилі славы Саті пережыл в 20. роках минулого столітя. Славу зачал тратити, коли сам затратил ся в питю алькоголю. Тото довело го до смерти.