Ференц Ліст, «З повагом», просит Павел Малецкій – неділя, 20.00 год.

Угорскій композитор, піаніста і дириґент великой славы, приятель Фридерика Шопена, захоплювал і чудувал неможливом скорістю і легкістю граня пальцями по клявішах.

Ференц Ліст вважаный є єдном з найбарже яскравых персон серед композиторів клясичной музикы. Был ексцентриком, котрого адорували жены, віртуозом фортепіану, на концерты котрого приходили многы, інтелектуалістом, космополітом і подорожником, але предовшыткым фурт компонувал.

Його музичный доробок обнимат 123 творы на фортепіан, 77 пісен, 25 творів на оркєстру, 65 реліґійных і 28 світскых хоральных творів, а тіж чысленны аранжациі, орґановы тровы і інчы. Ліст є піонєром симфонічной поемы, в котрій музика є нарраторскым носительом і описує сценічны моменты.

Вродил ся в 1811 р. в Райдінґ в Бурґенландиі, котре было товды угорском частю Австрийского Цисарства. Од дітиньства вчыл ся грати на піаніні. Першым учытельом был отец Ліста, амбітный і суровый. Через Відень, родина Ліста трафлят до Парижа. Там приятелювал Ліст м.ін. з Шопеном, Берліозом ци Мендельсоном.

Концертувал по цілій Европі. Мешкал в Швейцариі, Італиі. На долше осіл в Беймарі в Німцьох, де познал ся з Ріхардом Ваґнером, котрый оженил ся пізнійше з дівком Ліста, хоц тот ся на тото не годил. По 20 роках перенюс ся до Риму. Там папа Пій ІХ высвячат го на священника, о чым в молодости мриял Ліст. В 1886 році выіхал до Беймару, жебы взяти участ во Фестівали в Байройті, і там кінцьом липця/юлия вмерат.