Скоро летит час. Конец рока о тілько тяжкій, што каждий, хто реалізує своі річны пляны, мусит вшытко позаперати до кінця грудня/децембра. Нашы орґанізациі так діют. Неє то добре. Знают сесе тоты, якы ден і ніч борют ся, жебы вшытко было запняте на остатній ґуздик. Такы сут реалиі дотацийного діяня, браку професийной інституциі культуры.
Но, але як уж ся дашто приобіцяло, як уж слухачы знают, што кажду пятницю проґрам од Пряшова, то неє рады – треба рыхтувати не лем сам проґрам, але і вводне слово до нього. Днес коротко, бо шефредактор повіли, што більше треба писати «на тему», а не «до темы». Най буде. Бодай з раз послухаме.
Но то «на тему». В Нашых целебритах про єдного з найвызначнійшых русиньскых діячів і священників, народженого в Дрєници, о. Теодора Ройковича. Послугу нюс в Дачові, а пак в славным поломицкым місци на Пряшівскій Руси, Лютині. В Книжници.фм – найбарже «лемківскы» зо вшыткых пряшівскых вершів – тексты о. Емилияна Кубека. Най ся любит!