Як чытаме в украіньскій ґазеті Наше Слово з дн. 10. мая 2015 р. (так, то не хыба, мы уж єй маме), в Людзьмєжы і Лопушній проходил І Карпатскій Зъізд – в 80. річницю подібного Зъізду Народів Гір, якій одбыл ся в Закопаным в 1935 р. Зъіхали ся там ґуралі, ґоралі, горарі, горяне, верховинці і вшыткы, котрым Карпаты близкы серцю.
В головных святкуванях той подіі брали участ три головы. І то з орґанізациі, котра в назві хоснує знаний посеред Карпаторусинів етнонім Лемко (хоц видно, де го-головы мают, кєд го-го пишут з малой буквы) – дві заступчы і єдна “бивша”. Головна голова на головных святкуванях “не била”.
На єдній з науковых конференций, проходячых в рамках зъізду, “бивша” голова ачий обговорювала питання впливу волоського осадництва на формування і збереження культурного краєвиду Карпат.
То не вшытко, бо як знаме з народной пословиці – “Без Бога, ани до порога”. На Службі Божій єдна з заступчых голов, разом з польскыма Верховинцями, Поґужанами, Підгалянцями і карпатскыма Румунами, в нибы-то лемківскым імени “зачытала” по-лемківському, як подає в літературным украіньскым языку Наше Слово, фраґмент св. Апостола.
Над приведеном інформацийом думают уж нашы експерты зо специяльной коміркы (чыт. Спецкоміркы). На днес іщы не знаме – што головы мали в головах, зачытуючы Святе Писаня. Може ішло о авторскій, тзн. неканонічний переклад, над котрым робила єдна, або більша кількіст голов, што неодолга може занеґувати навет єрархія Украіньской Грекокатолицкой Церкви. А може зачытаня “по-лемківському” то лем евфемічне выражыня, хоснуване тыма, котрым николи “през голову” (бо не през ґамбу!) не пройде термін “лемківскій скодифікуваний язык”.
Знаме лем єдно – апґрейдуючы народну фразеолоґію – “Што три головы – то не єдна (навет тота головна)”!
фото: Wikipedia
Коментарі