Днешнє слово о царьови, ку котрому привели раба довжника є про нас великым напомянутьом. Што одбыло ся?
Ісус Хрістос говорить о царьови, котрый захотів зробити рахунок зо своїма рабами. Привели істого раба, котрый але може перевышыв іншых тым, же довговав царьови превелику частку десять тісяч талантів, но є то тяжко собі представити – може на порівнаня десять міліонів, і то може замала сума, жебы то выразити, о якый довг ішло. Но ясно, же тот раб не мав як заплатити довг.
Царь наказав його продати і жену і дітей, а так сплатити довг. Тогды тот раб пав ку ногам царя і просив о одклад, просив словами: май великодушность ку мі. Май милосердя, дай мі час, а вшытко ті верну. Но добрі знав, же то ся не дасть. А што тот царь зробив, коли видів того раба просячого. Нелем, же выслухав його просьбу, но і одпустив йому цілый довг. Дав приказ своїм рабам, жебы вымазали зо списку довгів царя того раба.
Но яка велика радость наповнила сердце того раба. Якый покій, яка легкость. Перед тым, ці через день, ці в ночі, мав перед очами свій довг і день, котрый може настати в будьякый момент, коли буде треба давати рахунок і наслідкы з того. А теперь тото блажене чувство наповнило його душу. Мам вшытко одпущено, уж нич не довгую. Хто може описати тоту радость того раба. Выходить вольный сперед царя, помострить на світ коло себе, хотіло бы ся скакати радостьов, аж ся му видить, же день є красшый, солнце світить ясніше, якбы ся на нього усмівало.
А ту нараз увидів свого друга – раба, з котрым служыв у царя. Прискочів ку ньом, хопить го за шыю, дусить а кричіть: вертай мі довг, довгуєш мі сто дінарів. А ту ся одбыло штось незвычайне, але і смутне єдночасно. Тот раб пав ку його ногам, упокорює ся, хоць є на тім самім рівні служіня, як раб перед рабом а высловлює тоты самы слова, котры теперь ослободженый од довгу раб высловив перед царьом: май милосердя, будь великодушный а вшытко ті верну.
Тоты слова мали йому припомянути момент, в котрім ся находив в страху перед царьом і привести го до милосердя. Но тот раб, котрый теперь в позіції судцю не хотів чути тоты слова. Дав го заперти до вязніці, покы не верне довг. Тогды далшы рабы ся засмутили і розповіли вшытко царьови. Царь сі дав го закликати, но теперь уж строгым поглядом як мечом ся зарізав до того немилосердного раба а з його уст як огень выходить суд над ним.
Лукавый рабе, (ґр. Поніре – злоный, діаволскый), я ті одпустив цілый довг, бо ты ня просив. Та ці і ты не мав так зробити зо своїм рабом? А давать наказ выконати то, што перед тым йому грозило. Быв недостойный той благодати. Перед тым, як довговав велику частку, царь го не назвав поніре – лукавый. Аж тогды, коли проявив діаволску злобу і неодпущіня, стягує на себе то імя – лукавый.
Тото слово є адресоване ку нам. Тот довг так великый суть нашы довгы, нашы гріхы в одношіню ку Богу. Їх вага є так велика, же чоловік своїма силами не може ся того збавити. Зато царь сходить на землю, схылює ся ку слабости, безсилности чоловіка, а просячому одпущать цілый довг. Як то чуєме в слові псалму пророка Давіда – Блажены, кому были одпущены беззаконости, кому Господь не зарахує гріхы.
Але тыж нас то завязує, наслідовати доброту нашого Небесного Отця в одношіню ку нашым ближнім. Бо хоцьяка бы была кривда нам зроблена, ці ображаня, ці будьяка провина з боку ближнього ку нам, не вырівнать ся ани маленьков частков нашой провины, нашому гріху ку Господу Богу. А предсі, як Бог легко одпущать каждому, хто приходить. Но тыж напоминать, хто затвердить своє сердце ку ближньому. Звучать слова напомянутя самого Небесного Царя: Так зробить мій небесный отець із вами, коли каждый із вас од сердця не одпустить свойому братови його провины.
Прото памятайме на тоты слова в тых сітуаціях, коли наша справедливость буде кричати з нас: вертай, што ты довжен. Най тото слово днешнього образного прикладу: Так вам зробить і мый небесный отець. Слава Ісусу Хрісту!
В неділю, 16. авґуста 2026 р., о 9.00 год. проґрам «Слово», котрый реалізує єромонах Маркіян, ЧСВВ. Повторіня 16. авґуста 2026 р. о 12.00 год. і 17. авґуста 2026 р. о 2.00 год. за русиньскым часом.







