«Слово» – Неділя самаріянкы – неділя, 9.00 год.

Пережеваме святу пасхалну добу. Добу, коли нас свята Церьков кличе ку духовній радости з воскресіня Господа. В нашых богослужінях звучіть тото радостне Хрістос воскрес із мертвых. Та і меджі собов потверджуєме тоту віру, коли ся здравкаме тым прекрасным: Хрістос воскрес! Воістину воскрес!

Но днешнє слово Євангелія, котре нам говорить о тім, як Ісус стрічать при студні в часі обіда єдну жену, тото слово якбы ся одхыляло од темы воскресіня. Но заглубме ся над днешнім словом, а увидиме, же є актуалне на час Воскресіня.

Ісус страпленый по дорозі ся заставив при студні. Там приходить єдна жена праві в тім часі набрати воды. На першый погляд ся то стало лем так принагодні. Но Ісус нич не робив лем так. Вшытко мало лем єден ціль, так як то повів Жыдам: жебы сьте были спасены. Ісус стрічать єдну жену, но лем ішло о жену самаріянку. А Ісус ся озвав ку ній а говорить: Дай ся мі напити воды. Тота жена быа тым зачудована. Як ты, Жыд, просиш од мене воды – самаріяньской жены. Бо Жыды самаріянами погорджовали. Видиме то на іншых місцях Писма. Коли даякого Жыда назвали самаріяном, была то про нього велика образа. Коли хотіли понижыти Ісуса перед народом, говорять йому: Ці не добрі говориме, же ты самаріян…

Зато теперь тота жена не розумить тому, як даякый Жыд може ся ку ній мило озвати, а іщі навеце просити од ньой воды. Но Ісус говорить ку ній: Як бы ты познала дар Божый а хто є тот, хто ку тобі говорить… Кебы ты, жено, познала хто перед тобов, ку кому ты так одповідаш. Же ты не маш діло з чоловіком, але сам Господь є перед тобов. Та бы Його просила і дав бы тобі воду жыву. Но тота жена іщі все не розумить. Так як ты сам просиш од мене самаріяньской жены проти звычаю того часу, а і сам мі говориш, же мі даш жыву воду?

Та она Йому одповідать: Та не маш ведерко, студня є глубока, де возьмеш жыву воду? Но потім як бы якась іскерка в голові ся запалила і она роздумує: Хто є тот чоловік? А так говорить: Або ты векшый як наш отець Яков, котрый колись давно дав нам тоту студню, котру сам хосновав, а теперь і мы з ньой хоснуєме? На тото Ісус одповів: Каждого, хто пє з той воды знова буде тлоїти, но хто буде пити із воды, котру йому дам я, та того уж ниґда тлоїти не буде.

А жена роздумуючі іщі приземно говорить: Та дай мі такой воды, жебы я уж вце не была затліта, і не мусила ту приходити наберати з той воды. Жебы лем раз єм ся напила і уж ниґда ня не тлоїло. Ох, то я хочу такой воды ся напити. Тогды Ісус повів: Ідь, заклич свого мужа. На першый погляд чом такый вопрос? Но Ісус поступує як добрый педаґоґ, помаленькы як за руку веде дітину высше і высше. А она одповіла: Але я не мам мужа. А Він: Та правду єсь повіла, бо пять мужів ты мала а теперь з кым жыєш твоїм мужом не є. Жена ся не образила на тоты слова, але зачінать говрити о тім, де ся треба кланяти Богу, і наконець доходить до верьшыны і говорить о тім, же раз прийде Месія Хрістос, котрый нам повість вшытко. Тогды Ісус повів: То єм я, котрый із тобов бісідую.

Она охабила ведерко і біжала до міста звістовати народу: Подьте посмотрити на чоловіка, котрый мі повів, што я поробила, та ці то не Хрістос? Она ся напила той воды, котру Ісус їй подав. Тота земна вода была образом воды, котру пила тота жена – воду роскошів і гріха. Но ниґда не перестала од той воды быти затліта. Тота вода тілесной пожадливости высушовала душу. А она не знаючі говорить: Дай мі той воды, жебы я уж єм не была затліта. А Ісус їй подав той воды.

Дорогы радіослухачі, Ісус і про нас є тот дар Божый, котрый нам подавать тоту жыву воду. Мы маме перед собов воду земну – воду гріха, пожадливости, роскоші, страстей – котра ниґда не напоїть, але іщі веце высушує душу і тіло. А маме воду жыву, котру нам подавать Воскресшый Господь. Є на нас, котру воду приймеме. Хрістос воскрес!

В неділю, 10. мая 2026 р., о 9.00 год. проґрам «Слово», котрый реалізує єромонах Маркіян, ЧСВВ. Повторіня 10. мая 2026 р. о 12.00 год. і 11. мая 2026 р. о 2.00 год. за русиньскым часом.