Святый священномучениче Отче Максиме, моли Бога о нас

«Святый священномучениче Максиме – православіє жыє» – повіл Блаженнійшый Сава, Митрополита Варшавскій і цілой Польщы, одкликуючы ся до славных слів о. Максима Сандовича: Да жывет Святая Русь і Святоє Православіє, котры тот вырюк в моменті мученичой смерти в 1914 році. «І буде жыло, бо Ты дал добрый примір для народу, з котрого єс ся выводил» – продолжал Блаженнійшый Сава.

Торжества в памят лемківского святого проходили 5. і 6. вересня/септембра 2024 р. в катедральній церкви св. Тройці в Ґорлицях. «Святый священномучениче Отче Максиме, моли Бога о нас» – слова молитвы щыро возносили чысленні зобраны поломникы і духовны з архієреями. А голос той молитвы, міц гейбы дзвін, розходил ся по мурах святыні.

Того рока минуло точно 110 років од смерти священномученика Максима Ґорлицкого та 30 років од причысліня го до лику святых. Ґорлицкы торжества были повязаны з празднуваньом 100. річниці отриманя автокефалиі православном церквом в Польщы, зато святкуваня были тым барже символичны і мали велику вагу.

Божественну літургію в пятницю 6. вересня/септембра очолювал Блаженнійшый Сава, Митрополита Варшавскій і цілой Польщы. Вєдно з ним служыли: Высокопреосвященый Авель, архієпископ Люблиньскій і Холмскій, Высокопреосвященый Геогрій, архієпископ Вроцлавскій і Щеціньскій, Высокопреосвященый Паісий, архієпископ Перемышльскій і Ґорлицкій, Преосвященый Афанасий, єпископ Лодзіньскій і Познаньскій, Преосвященый Павел, єпископ Гайнівскій, Преосвященый Андрей, єпископ Супрашльскій та Преосвященый Варсонофій, єпископ Сємятицкій. Присутны были духовны перемышльско-ґорлицкой єпархіі та священникы дальшых єпархій.

Проґрам праздника зачал ся уж попереднього дня рано літургійом о 5.00 год. в церкви Покровы Пресвятой Богородиці в Ждыни, одкале вышло парудесятособове піше поломництво до Ґорлиц. Пак поломникы перешли через Ґладышів, Маластівску Маґуру, Прислоп, Новицю, Білянку, Шымбарк і Ропицю Польску, жебы о 17.00 год. взяти участ во Всеночній. Вечернє богослужыня прикрасил спів хору «Клірос» Єпархіяльного Осередка Православной Культуры «Ельпіс» в Ґорлицях, під дирекцийом о. прот. Ярослава Ґрича.

Блаженнійшого Саву, голову Польской Православной Церкви в Польщы особисто привитал голова міста Ґорлиці, бургомайстер Рафал Кукля. Од імени вшыткых мешканців міста высловил він радіст з проходячого праздника. «Тішыме ся, што так красне торжество, сто років отриманя автокефалиі Православном Церквом в Польщы, може проходити в нашым місті» – повіл бургомайстер.

Од імени Парохіяльной Рады єрархів привитал Любомир Колтко, зас з особливыма прохальныма словами опікы звенрул ся до єрархів Фома Болех з Братства Православной Молодежы. «Просиме Вас, Дорогы Владыкы, о молитву предовшыткым за нас, молодых люди, жебы сме до кінця нашых днів могли выполняти тестамент свящ. Максима, што го выголосил цілюму світу: най жыє Святе Православія і Свята Русь» – попросил молодый Ждынян, Фома. Торжественну літургію одспівал катедральный хор ґорлицкой церкви під дирекцийом дяка Анатолия Геты.

На свято пришли і представникы інчых конфесий та представникы власти. Был присутный польскій римокатолицкій духовный o. Ян Вонтроба, єпископ Ряшівскій, вєдно з духовныма та польскокатолицкій духовный o. Aнтний Норман, єпископ краківско-ченстоховской єпархіі Польскокатолицкого Костела, з духовныма. Парляментарны власти репрезентувала посланкыня Барбара Бартусь. В імени малопольского воєводы на святі участный был Станіслав Кашык, полномічник до справ спілпрацы з єдиницями територияльного самоуряду і представниками локальных середовиск малопольского воєвідства. Ґорлицкій повіт репрезентувал ведучый Рады Повіту Кжыштоф Заґурскій. Присутны были і представникы Повітовой Коменды Поліциі, Надлісництва Ґорлиці, а особливым гостьом был Збіґнєв Фельчыньскій – мастер людвісарской штукы.

По євангелиі о. Юрий Мокрауз одчытал пересланя Св. Собору Єпископів з нагоды ювілею 100. річниці автокефалиі ПАПЦ, а на закінчыня митрополита Сава вручыл на тоту памятку нагороды. Архієпископ Паісий отримал ювілейну панаґію та ордер св. Рівной Апостолам Мариі Магдалины І ступени. Ордер св. Мариі Магдалины ІІ ступени з прикрашынями отримал о. митр. Роман Дубец, місцевый парох, дальше нагороджены были іщы о. митр. Юрий Мокрауз і о. митр. Андрий Ґрич, якы отримали ордер св. Мариі Магдалины ІІ ступени, а ордеры св. Мариі Магдалины ІІІ ступени отримали: о. прот. Ярослав Ґрич, імость Мирослава Дубец, імость Мария Ґрич та Хор Катедры в Ґорлицях.

Попри церкви запрезентувана была принагідна выстава посвячена 100-літю автокефалиі ПАПЦ та 30. річници канонізациі св. Максима Ґорлицкого, зрыхтувана через Єпархіяльный Осередок Православной Культуры «Ельпіс» в Ґорлицях.

В своім слові по закінчыню літургіі Блаженный Сава бесідувал головні о значыню священномученика Максима для вірных Лемковины, припомнил тіж першых апостолів Славян. «Дал єс примір вірности Христовій вірі, котру отримал єс од своіх предків (…). Братя Кірил і Методий принесли гев віру і розповсюдили єй. Православна віра пішла по тых горах, котры співали даючы Богу хвалу, і через своіх учеників – віра перетырвала».

Св. Максим Ґорлицкій (1886-1914)

О. Максим Сандович вродил ся 1. лютого/фебруара 1886 р. в Ждыни, на Лемковині, в родині грекокатолицкого дяка місцевой парохіі – Тимофія Сандовича. Ходил до шкіл в Ґорлицях, Яслі і Новым Санчы, а пак нашол ся в василияньскым монастырі в Крехові. Заведеный низкым рівньом реліґійного жытя монахів, перешол на православя і остал послушником в Почаівскій Лаврі. Потім, благословліньом волыньского архієпископа Антония, вчыл ся в жытомирскій духовній семінариі, а по єй скінчыню, оженил ся з Пелягійом Григорук і, уж як священник, вернул на Лемковину служыти до села Граб, котрого жытелі перешли на православя по конфлікті з місцевым грекокатолицкым парохом.

В тым часі, напряжены реляциі медже Росийом і австро-мадярском державом были ефектом того, же староруска, або русофільска орєнтация Русинів асоциювала ся лем зо шпіонуваньом для Росиі. Така атмосфера была підсилювана і украіньскым сепаратистичным рухом перелому ХІХ/ХХ ст., полученым з украінізацийном і латинізацийном політиком товдышніх грекокатолицкых єрархів галицкой єпархіі. На Лемковині наступны села зачали переходити на православя, што для Русинів являло ся обороном перед явном украінізацийном політиком зо стороны грекокатолицкых єрархів.

Од моменту одправліня першого богослужыня, зачынают ся переслідуваня о. Максима зо стороны австрийскых власти. Перше фінансовы кары, потім арешты, аж, вкінци, в марци 1912 р. остає він перевезеный до львівской взяниці і судженый враз з трьома товаришами: Семаном Бендасюком, о. Ігнатийом Гудимом і Васильом Колдром за пошырюваня царославя і православя та діяня, як аґент, для Росиі. Судова розправа тягне ся 2 рокы і кінчыт ся рішыньом: невинный.

Зачынат ся Велика Война і час переслідувань Русинів. Австрийскы власти початком вересня/септембра орґанізуют концентрацийный лаґєр для Русинів. В тым часі зас остає арештуваный о. Максим Сандович і, враз з вітцьом Тимофійом, осадженый в ґорлицкій вязници, де долучыла до них жена священника – Пелягія.

Рано, 6. вересня/септембра 1914 р., отця Максима ставляют перед стіном і, накрисляючы на груди крейдом пункт, де находит ся серце, стріляют. Священник падат на землю, а австрийскы еґзекуторы підходят до конаючого і стріляют в голову.

Тіло о. Максима закопано під плотом ґорлицкого цмонтеря, аж в 1922 р. Тимофій Сандович постарал ся о перенесіня го на цмонтір до родинной Ждыні.

14. вересня/септембра 1914 р. першым транспортом вывозят бременну жену Пелягію і вітця Тимофія до концентрацийного лаґру в Талергофі, де 17. лютого 1915 р. родит ся хлопец, названый по няню – Максим (тіж остає православным священником і служыт даякій час на Лемковині).

Культ о. Максима розповсюджат ся по цілій Лемковині, будучы символом русиньскых ідей і найславнійшом з жертв І світовой войны. Його фотоґрафіі вміщаны сут помедже іконы, чого наслідтвом єст причысліня го в 1994 р. – в 80. річницю смерти – до лику святых Польском Православном Автокефальном Церквю.