Голосник

Теодозия Латтова обвістит: зима ся поправила. Русиньскы писменникы: Іван Кындя і Миколай Ксеняк – проґрам «Говорить Пряшів» – пятниця, 18.10 год.

Радийо Русин.фм з Братиславы як каждый тыжден приносит порцийку вісти о плянуваных культурных подіях і роботі русиньскых інституций – Музею Русиньской Культуры, Театру Александра Духновича, ансамблів ПУЛьС і Рутенія.

Пан бібліотекар, Ігор Латта, в рамках Книжниці.фм буде чытал фраґменты прозы Івана Кынді пн. «Дротарі».

1. лютого/фебруара тр. вмер русиньскій писменник і байкар Миколай Ксеняк, родом зо села Камюнка. Припомянеме сой його жытя в рамках Нашых Целебритів.

Миколай Ксеняк был лавреатом Літературной преміі Александра Духновича за рік 2003 за книжку: Біда Русинів з дому выганяла і лавреатом преміі за переклад в рамках нагороды Александра Павловича за русиньску літературу за рік 2007 за книжку Байкы.

Миколай Ксеняк: Жмені родной землі


 

Петро Медвід в Перличках прочытат статю пн. «Русины, приходте жати на Мадярску Рівнину», котра была выдрукувана 5. лютого/фебруара 1939 р. в підкарпатскій ґазеті «Нова Неділя».

«Русины! Приходѣть жати на Мадярску Ровнину!

Правда, Вам здаеся, коли се читаете, что Вам сниться?!

Правда, Вы думаете, что се е лиш мяснична фигля то все?! – Нѣ, се е чистенька и 100%-ова правда!

Справдѣ, еще не розпалися артифиціально поставленѣ межи нас граничнѣ поруча; правда, еще на цѣлой линіи там на границѣ аж по шию сооруженое чеськое войско, правда, что и нам мадярам треба держати очѣ отворенѣ и сторожити над тым, чтобы не желанѣ еле-менты не досталися до нас – а мы однак кличеме Вас: приходѣть до нас на господарску роботу, дорогѣ нашѣ приятелѣ Русины!

Мы довѣряеме Вам и не сомнѣваемеся ани в том, что если мы среди убожества, котрое обнимае цѣлу Европу, отвориме перед Вами нашѣ границѣ и подѣлиме с Вами – добрыми нашими братами – пос-лѣдный кусок хлѣба, – то вы сего не выужиете против нас и не будете надуживати нашого гостеприемства. Но, Вы будете кончити поря-дочну честну роботу на мадярской стернинѣ, так, як се давнѣйше робили Вашѣ отцѣ и Вашѣ дѣды.

Мадярский живот має зачатися знова на мадярском облозѣ. И як Ужови, Латорицѣ и Тополѣ не можно приказати, чтобы на сѣвер текли вмѣсто юга, так не можно змѣнити ани той столѣтной течіѣ, чтобы честный руський роботник Подкарпатя знова на мадярской ро-внинѣ заробив собѣ на хлѣб!

Из душѣ радуюся, что якраз я, сын Вашого великого добродѣйця Евд[дв]арда Егана, мог подѣлити с Вами сю радостну вѣсть и прошу Вас: соберѣться в роботничѣ группы (транспорты) и их проводники най напишуть на мою адрессу (Унгвар, Гр.-кат. дух. семинарія – Ungѵаг, Gőr. kath. papneveldе), что из котрого села сколько людей и котрѣ хотять уже ранною весною на Мадярщинѣ стати в роботу.

До свиданія на давной Мадярщинѣ

Ваш искренный приятель

Др. Емерих Еган,

пенс, жупан.


В Припоминці Теодозія Латтова обявит несподівану віст про вельо тых, котры не жыют в рідній прадідівскій земли. Зима ся поправила, приморозило і накурило снігу. Діти можут ліпити больваны. А дорослы? А про дорослых сут забавы, співаня і гостина, попри якых обовязково на Прашівщыні проходит томболя. Теодозия оповіст, як то до томболі принесла книжкы русиньского поеты – писаны азбуком, поклали іх на стіл. Люде приходили, позерали, брали до рук…

А што было дале? Хто знат клясику чехословацкого фільму, годен ся додумати сам. Я лем повім, же тым разом никому хыжы не спалили.

Шеруй.

О авторі

Богдан Ґамбаль

Присутний. Народил єм ся в Польковицях, на Нижнім Шлеску. Люблю ходити там де мі боронят і радити тото чого не дозваляют повідати. Люблю переносити границі. В радию Лем.фм єм од початку. Окрем радия тых моіх початків было більше - Стоваришыня і улюблена - Руска Бурса. Люблю чытати стары русиньскы ґазеты. Зачал єм публикувати іщы в Голосі Ватры. Контакт: gambal@lem.fm

Коментарі