Хоць не мав русиньске походжіня, до русиньской історії записав ся як тот, котрый основав підкарпатьску археолоґію. Од народжіня Тівадар Легоцького – інтересной особности ренесанчного тіпу, минать 190 років.
Народив ся Тівадар Легоцькый 5-го октобра 1830-го року у Фунжіні, коло міста Рієка, што є днесь теріторія Хорватії. Быв правником, етноґрафом і історіком. Родак із сонячной Далмації, котрый быв мадярьскым патріотом, свою освіту здобыв на Словакії. Абсолововав Піарістічну ґiмназію в Ружомберку, потім штудовав право в Кошыцях.
В роках 1848 аж 1849 быв як офіцір мадярьской револучной армії участником револуції. По револуції мусив одыйти з центрa діяня і пішов до Мукачова. Почас абсолутізму Баха робив конціпіента на суді. В році 1865 наступив до службы у ґрофа Шенборна як головный правник Мукачівско-чинадієвского панства, котре было єдным із найвекшых в Угорьску.
Схоснуючі добру фінанчну сітуацію і много вольного часу міг присвятити свій час археолоґії, етноґрафії і історії краю. В 1873-ім році представив на світовій выставці у Відню властну археолоґічну збірку, котру назберав почас 10-ох років на Підкарпатьскій Руси. В тім часі была Легоцького збірка найвекшов пріватнов археолоґічнов збірков у цілій Австро-Угорьскій імперії. В 1876-ім році была збірка выставлена на 8-ім меджінароднім археолоґічнім конґресі в Будапешті, де здобыла высокы оцініня од фаховців.
Потім быв Тівадар Легоцькый менованый за члена Археолоґічной комісії угорьской Академії наук і в році 1877 выдав першый збірник русиньскых пословіць. Выданя того збірника дозволило Легоцькому, жебы став членом Русиньского одділіня Угорьского етноґрафічного общества. В роках 1881 аж 1883 выдав унікатну краєзнавчу моноґрафію Березького комітату в трьох томах.
Піонірьсков стала його моноґрафія о археолоґії Підкарпатьской Руси. Свої книжкы Легоцькый выдавав по мадярьскы. Быв єдным із найліпшых знателів архівных матеріалів в краї, довєдна написав коло 70 історічных робот, меджі іншым історію Мукачова ці історію Ґрекокатолицькой церькви в 19-ім столітю.
В році 1904 быв зволеный за члена Угорьского історічного общества і о три рокы пізніше, в році 1907, засновав у Мукачові Історічно-археолоґічный музей, котрый быв єдиным краєзнавчім музейом на Підкарпатьскій Руси аж до року 1945.
Почас 1-ой світовой войны писав властну кроніку – денник, під назвов Наша война. Три рукописны томы мають довєдна 891 сторінок. Но кінця войны ся вже Тівадар Легоцькый не дожыв. Умер в Мукачові 25-го новембра 1915-го року.
Оброблено за: Ivan Pop: Podkarpatská Rus – osobnosti její historie, vědy a kultury.
ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА
Коментарі