В Снині припомянули собі іґумена Іґнатія Чокину

В неділю 3-го мая 2026-го року в Клубі културы Старина в Снині одбыла ся споминова подія із нагоды 50-ой річніці смерти православного духовного – іґумена Іґнатія Чокины, родака із русиньского села Кривый, Сниньского окресу.

Подія під назвов Світлопис із Горба, котрой орґанізатором было обчаньске здружіня Соборность, участным дала можливость видіти унікатны, дотеперь непублікованы фотоґрафії Павла Бреєра, котры выникли в скиті на Горбі, в селі Кривый.

Знимкы із 1970-ых років

Як інформовав протоєрей Петро Сорока, православный духовный в Осаднім, унікатны фотоґрафії были зроблены в роках 1971 аж 1974, і реномованый словацькый документаріста Бреєр їх робив в рамках соціалного документу о жывоті Русинів у Влычскій долині.

„Суть то чорнобілы фотоґрафії карпатьскых деревяных храмів, духовной особности іґумена Іґнатія, путницького місця Горб і Полонин, котры стали обыстьом і покровительом ґенерації, яка лишыла ся вже лем в нашых споминах,“ інформовав Сорока.

„Отець Іґнатій быв першый монах спосеред тутешнього русиньского населіня, котрый приєднав ся до православной місії в Ладиміровій в 20-ых роках минувшого столітя. Як єден із немногых зістав на Словакії, а є ту і похованый. Тот рік припоминаме собі 50 років од його блаженой смерти,“ пояснив православный духовный із Осадного.

Іґумен Іґнатій

Іґумен Іґнатій Йоан Чокина ( 8. 4. 1899 р. – 24. 10. 1976) ся народив у селі Кривый до родины, котра в часі його народжіня была ґрекокатолицька. У 1922-ім році ціле село перешло до Православной церькви.

Молодый Йоан в 1925-ім році быв постриженый на монаха і прияв імя Іґнатій. О рік пізніше быв рукоположеный на діакона і даякый час жыв у Монастырі святого Іова Почаївского в Ладомировій. Пак бы посланый до Прагы, де го владыка Савватій Врабец рукоположыв на єромонаха. Пак служыв на теріторії Словакії на дакілько парохіях.

Початком 1960-ых років одышов на пензію, вернув до родного села, де на верьшку званім Горб збудовав скит. Там пережыв решту свого жытя аскетічно. Но все прияв людей, котры за ним ходили.

Так само каждый рік орґанізовав одпуст на храмовый праздник каплічкы у своїм скиті.

Вмер по тім, як ся высповідав, выконав своє особне молитвове правило, і попрощав ся із людми, котры го пришли навщівити. Похованый быв коло свого скиту.

Православны віруючі шторік путують ку його гробу на праздник Преображенія Господа.

Того часу іґуменом Іґнатійом занимать ся Священный сінод Православной церькви в чеськых країнах і на Словакії в повязаню із пропозіційов на його выголошіня за святого. Проходить процес провірьованя його жывота і збераня доказів, котры бы могли вести ку його офіціалній канонізації.