Вмер Штефан Ладижіньскый. Вызначна особность русиньской і чехословацькой културы

30-го юла 2024-го року у віці 99 років вмер Штефан Ладижіньскый. Його імя є скапчане з тыма найякостнішыма умелецькыма тілесами, котры мож познати на теріторії цілой бывшой Чехословакії.

Окрім того Штефан Ладижіньскый по 1989-ім році залучів ся актівно і до русиньского руху. Быв єдным із основателів Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска, а єден час быв і председом Русиньской оброды на Словеньску.

Сын священика

Народив ся Штефан Ладижіньскый 7-го марца 1925-го року в русиньскім селі Матысова, Старолюбовняньского окресу. Кедьже ся народив до родины ґрекокатолицького священика, занедовго переселила ся родина до Мальцова, в окресі Бардейов, де став його няньо парохом.

На основну школу ходив у Мальцові і Пряшові, і од 1936-го року штудовав у Пряшові на Ґрекокатолицькій руській реалній ґімназії. Уж почас тых штудій став членом балалайкового орхестра, якый быв основаный далшов вызначнов особностьов русиньской културы – Юрійом Цімбором, і котрый інтерпретовав головно співанкы з русиньскых реґіонів выходной Словакії.

Музика про Штефана Ладижіньского стала ціложывотнов любвов і професійов, в котрій досягнув великы успіхы. В році 1943 став діріґентом співацького кружка на ІІ. Штатній ґімназії в Братіславі. Од того часу Ладижіньскый став частьов орхестралного жывота на цілу свою професіоналну карьєру, ці то уж як діріґент, умелецькый ведучій, ці шефдраматурґ

Ансамбель основав і як вояк

Штефан Ладижіньскый быв у роках 1945 аж 1948 основательом і діріґентом Орхестра словацькой музикы в Братіславі. Кедь наступив на повинну воєньску службу, і там основав ансамбель, котрый вів. Тот ансамбель пак од 1950-го року став познатым під назвов Воєньскый умелецькый колектів капітана Налепкы.

В роках 1953 аж 1954 быв умелецькым шефом колектіву Централного дому чехословацькой армії, і у 1954-ім році одышов до Прагы і став драматурґом Армадного воєньского колектіву Віта Неєдлого, што быв централный умелецькый колектів Чехословацькой людовой армії.

Умелецькый ведучій ПУНА

В Празі Штефан Ладижіньскый годен быв професіонално роснути, дістав можливости співпрацовати з далшыма ансамблями, познакомив ся з особностями умелецькой сферы. Його „місія“ в Празі тырвала шість років.

Його успіхы были высоко цінены і у компетентных представителів Пряшівского краю, і так, кедь ся рішыла кріза у втогдышнім Піддукляньскім україньскім народнім ансамблі – ПУНА (днесь русиньскый Піддукляньскый умелецькый людовый субор – ПУЛС), што быв балет і оперета втогдышнього Україньского націоналного театру (днесь русиньскый Театер Александра Духновіча), представителі краю їднали з Міністерством народной обороны в Празі, чого резултатом было, же Штефан Ладижіньскый вернув до Пряшова.

В місті, в котрім штудовав, став умелецькым шефом ПУНА. Його приход значів ожывліня ансамблю і зміну драматурґії.

Головнов ідейов нового репертоару ПУНА під веджіньом Ладижіньского было, же ансамбель почав робити співанкы і танці з русиньскых реґіонів выходной Словакії, а не перевзяты чуджі україньскы матеріалы.

Хоць в тім меджі тыма, котры мали компетенції, не была згода, ці ПУНА не має быти веце україньскый колектів, ани представителі комуністічных властей краю, з котрыма ся то рішыло, не заставили Ладижіньского і зохабили го робити по свому.

Резултаты были добры. Публіка, русиньска, і кедь Русинів втогды не было офіціално, омного веце оціньовала свій властный фолклор в інтерпретації професіоналного ансамблю, як імпорт україньской културы.

В часі, коли Штефан Ладижіньскый діяв у Пряшові, скомпоновав і музику про вісем пєс драматічного колектіву Україньского націоналного театру. ПУНА під його веджіньом надвязав співпрацу з веце вызначныма умелацями, што оддзеркалило ся так само на популарности колектіву.

Основав леґендарне Štúdio S

По роках діяня в Празі і Пряшові Штефан Ладижіньскый вернув до Братіславы. Став шефдіріґентом професіоналного ансамблю SĽUK (Slovenský ľudový umelecký kolektív – Словацькый людовый умелецькый колектів) а так само намістніком ґенераралного директора державной компанії Slovkoncert, котра занимала ся орґанізованьом музичного жывота. Днесь бы сьме то назвали музична аґентура.

Якраз на тій позіції быв Штефан Ладижіньскый при основаню днесь вже леґендарного театру Štúdio S, днесь Štúdio L+S, котрый выникнув як Умелецька сцена Slovkoncert-у. Театер почав свою діятельность в маю 1982-го року, втогды без властного умелецького колектіву, і Штефан Ладижіньскый став його першым директором.

Спомянути треба і то, же попри своїй роботі часто помагав і аматерьскым колектівам. А так само приготовив коло 70 сценарів про естрады.

Русин і ґрекокатолик

Штефан Ладижіньскый мав успішный професіоналный жывот нелем на ниві русиньской, але обще чехословацькой културы. Наперек тому він ниґда не забыв на своє походжіня, зістав твердым Русином і ґрекокатоликом.

По політічных змінах 1989-го року пришов час, коли Ладижіньскый міг анґажовати ся і в тых областях. Навеце, быв то час, коли одышов на заслужену пензію. Залучів ся до русиньского возродного руху, а так само заміряв ся і на церьковну музику.

Штефан Ладижіньскый быв членом Русиньской оброды на Словеньску, а в роках 1999 аж 2001 быв їй председом. Почас його веджіня орґанізації, з його ініціатівы, приготовила ся выстава під назвов Русины Словакії, котра мала свою вернісаж у 2000-ім році в Братіславі у Словацькім народнім музею.

Выстава пак ішла до Пряшова і до далшых міст выходной Словакії, а часть той експозіції днесь творить експозіцію Словацького народного музея – Музея русиньской културы в Пряшові. Русиньска оброда у 2009-ім році выдала і його зборник під назвов Русиньскы перлы – Трьома голосами. То зборник народных співанок із сел северовыходной Словакії про дітьскый і женьскый хор з моноґрафіями і фотоґрафіями сел і міст.

У 1995-ім році Штефан Ладижіньскый быв і єдным із основателів Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска.

Свою енерґію на пензії заміряв і на роботу в братіславскім Ґрекокатолицкім церьковнім хорі Kirillomethodeon. Робив обробкы про тот, але і про іншы хоры. Знотовав Літурґію святого Іоанна Златоустого, колядкы, выдав казету церьковнославяньскых співів під назвов Тебе поєм.

У 2015-ім році втогдышній пряшівскый архієпіскоп і митрополіта Йоан Бабяк уділив Штефанови Ладижіньскому Премію блаженого Павла Петра Ґойдіча – найвысшу нагороду пряшівского архієпіскопа. В тім самім році го Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска выголосило за Русиньску особность рока. Вічная память!