Голосник

115 років од смерти Добряньского

0

Днесь минать точно 115 років од смерти вызначного русиньского діятеля, першого посланця в Угорьскім сеймі за Вышнє Угорьско – Адолфа Добряньского.

Адолф Добряньскый, пoлiтiк, ведуча oсoбнoсть русиньского народного оброджіня, народив ся в Рудльові, oкрес Вранов н/Топльов 19-го децембра 1817 р. Штудовав на ґімназії в Левочі, Рожняві, Miшколцi, дoкінчів в Левочі. Філозофію штудовав в Кошыцях, право в Еґері. У 1836-40 рр. штудовав на Баньскій і технічній академії в Баньскій Щавніці, в 1847 р. абсолвовав Высоке технічне інжінірске учіня у Відню. Сполупрацовав з Й. M. Гурбаном, A. Радліньскым.

В часі свого перебываня в Чехах у 1846-48 рр. ся особно спознав з E. Палацькым, К. Гавлічком-Боровскым, Ф. Л. Ріґером. Акцептовав їх австрославістічну концепцію і представы о федералізації Австрії. Быв силным прихыленцьом ідей славяньской взаємности і русофілства. Пo револуції в 1848 р. вернув ся до Баньской Щавніці, де кандідовав у вольбах до угорьского сейму, но посланці його мандат не хотіли узнати. Добряньскый ся вернув на выход Словакії, де ся став ведучов особностьов ґрупы русиньскых інтелектуалів, котра зоставила політічный проґрам соєдиніня Русинів Угорьской Руси, Выходной Галичі і Буковины до єдной провінції в рамках Габсбурьской монархії. У формі меморанда го передали на авдіенції цісарьови Франтішкови Йозефови I. (януар 1848). План быв важнов ранов про головного супера Відня того часу – мадярьску револучну владу. В апрілю 1849 р. вернув ся Добряньскый знова до Відня. Цісарьскому двору і владі уж морочіла головы приправа вырішуючого вдаріня проти Угорьску, а о русиньску проблематіку стратили інтерес. Вытворіня русиньской провінції не было прияте ” з державных інтересів”. У маю прияв понуку од міністра внутрішніх справ A. Баха нa цісарьского комісаря в штабі руськой армії прямуючой до Угорьска.

В oктобрі 1849 дo Відня припутовала делеґація пряшівскых Русинів на челі з Добряньскым. 19-го октобра 1849 р. зреалізовала авдіенцію у цісаря Франтішка Йозефа I. Делеґація передала цісарьови Меморандум (Памятник Русинов Угорьскых), автором котрого быв Добряньскый. Кінцьом октобра 1849 быв установленый першым референтом і ведучім канцеларії головного aдміністратора новозрядженого Ужгородьского округу. Такой зачав реалізовати прорусиньскы крокы. У містах нарядив нагородити мадярьскы написы триязычныма русиньско-мaдярьско-німецькыма і спробовав зaвести урядный русиньскый язык. 28-го марца 1850 р. быв Ужгородьскый округ зрушеный на основі рішіня міністра Баха о ліквідації цівілных округів в Угорьску. Тото была катастрофа про русиньскый рух, котрый ся в тім часі родив. Добряньскый быв менованый референтом Кошыцького діштрікту (1850-51), секретарь єднотного уряду в Будині (1851-53) міністерьскый рада в Араді (1853-60), міністерьскый рада при угорьскім уряді (1860-1861). В марці 1861 одбывали ся першы вольбы до країньскых сеймів, і того угорьского. З рядів Русинів Угорьска были зволены A. Добряньскый, Й. Maркуш і A. Сереґелі. У предволебній кампані Добряньскый предложыв уціленый народный проґрам Русинів: зряджіня русиньского воєводства подобного сербскому, зволіня русиньского сейму, вольба єпіскопів подля звыків ґрекокатоликів, зряджіня підкарпаторусиньского архієпіскопства, соєдиніня комітатів заселеных Русинами до єдного цілого, выменованя русиньскых урядників до высшых місць, aвтономный штатут русиньской теріторії. Нa першім засіданю угорьского сейму ґрупа мадярьскых посланців выткла Добряньскому його діятельство як комісаря в руськім інтервечнім войску у 1849 р., ганливо го означіла за “московского лідра” і “Панслава”. Выбор сейму зрушыв платность його мандату.

Кінцьом 1861 р. Добряньскый вырішыв зоставити новый меморандум. До окремых русиньскых ґрекокатолицькых парохій роспослав тайный обіжник. Писмо было конціповане у твердім протимадярьскім тоні (“.. мусиме ся вызволити з мадярьского ярьма …”). знова переціньв народне усвідомліня русиньского духовенства і намаганя русиньской інтеліґенції. У 1866 р. в Ужгороді зачало своє діятельство Общество святого Василія Великого. За председу общества быв зволеный Добряньскый. Головну роль общества його членове виділи в забеспечіню парохії мукачевской і пряшівской дієцезы учебниками про русиньскы школы, выдаваню русиньскых новинок, літературных алманахів і рoченок. Од 1867 року зачало общество выдавати першы русиньскы новинкы Світ (1867-1871) і першый літературный алманах Місяцеслов. У 1871 році Добряньскый выдав брожуру з проґрамом вытворіня тзв. Австрійской Руси, значіть соєдиніня передлітавскых провінцій Галичі і Буковины. Так повторив свій проґрам із 1849 р. Брожура выкликала остру реакцію в мадярьскых політічных кругах.

На Добряньского быв докінця зробленый атентат, по котрім одышов на свій статок до Чертіжного і до політічного діятельства в Угорьску ся не залучав. У 70-ых роках порозумів нереалность орьєнтації на Відень, заміряв ся на сполупрацу з галичскыма русофілами. В 1875 р. під тиском мадярізаторів еміґровав до Полщі, котра была в тім часі заята Русами (Конґресовка). 6 років перебыв у Варшаві в родині свойого зятя, професора варшавской універзіты Aнтона Буділовіча (1846-1908), славянофіла, основателя Галичско-руського общества. В 1881 році ся переселив до Львова і продовжовав в сполупраці з галичскыма русофілами. Угорьскым міністерьскым председом Калманом Тісом быв проти ньому выконштруованый судный процес, проти його дівці і дакотрым русофілам. Были обвинены з велезрады і грозила їм найвысша кара. Наконець были вшыткы позбавлены вины. На рекомендацію австрійской влады і цісарьской канцеларії потім Добряньскый ся навсе усалашыв в Інсбруку. Там продовжовав у своїм публіцістічнім діятельстві, робив над далшым проґрамом федералізації Австрії (Programm zur Durchführung der nationalen Autonómia in Oesterreich, 1885), пропаґовав ідею културной єдности Русинів з руськым народом і Російов (O современном релиґиозно-политическом положении австро-угорской Руси, 1885). Но з родным крайом уж не мав ниякы контакты. Умер 19-го марца 1901 р. в Інсбруку, похованый є у селі Чертіжне на Лабірщіні.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫК

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар

115 років од смерти Добряньского

0

Днесь минать точно 115 років од смерти вызначного русиньского діятеля, першого посланця в Угорьскім сеймі за Вышнє Угорьско – Адолфа Добряньского.

Адолф Добряньскый, пoлiтiк, ведуча oсoбнoсть русиньского народного оброджіня, народив ся в Рудльові, oкрес Вранов н/Топльов 19-го децембра 1817 р. Штудовав на ґімназії в Левочі, Рожняві, Miшколцi, дoкінчів в Левочі. Філозофію штудовав в Кошыцях, право в Еґері. У 1836-40 рр. штудовав на Баньскій і технічній академії в Баньскій Щавніці, в 1847 р. абсолвовав Высоке технічне інжінірске учіня у Відню. Сполупрацовав з Й. M. Гурбаном, A. Радліньскым.

В часі свого перебываня в Чехах у 1846-48 рр. ся особно спознав з E. Палацькым, К. Гавлічком-Боровскым, Ф. Л. Ріґером. Акцептовав їх австрославістічну концепцію і представы о федералізації Австрії. Быв силным прихыленцьом ідей славяньской взаємности і русофілства. Пo револуції в 1848 р. вернув ся до Баньской Щавніці, де кандідовав у вольбах до угорьского сейму, но посланці його мандат не хотіли узнати. Добряньскый ся вернув на выход Словакії, де ся став ведучов особностьов ґрупы русиньскых інтелектуалів, котра зоставила політічный проґрам соєдиніня Русинів Угорьской Руси, Выходной Галичі і Буковины до єдной провінції в рамках Габсбурьской монархії. У формі меморанда го передали на авдіенції цісарьови Франтішкови Йозефови I. (януар 1848). План быв важнов ранов про головного супера Відня того часу – мадярьску револучну владу. В апрілю 1849 р. вернув ся Добряньскый знова до Відня. Цісарьскому двору і владі уж морочіла головы приправа вырішуючого вдаріня проти Угорьску, а о русиньску проблематіку стратили інтерес. Вытворіня русиньской провінції не было прияте ” з державных інтересів”. У маю прияв понуку од міністра внутрішніх справ A. Баха нa цісарьского комісаря в штабі руськой армії прямуючой до Угорьска.

В oктобрі 1849 дo Відня припутовала делеґація пряшівскых Русинів на челі з Добряньскым. 19-го октобра 1849 р. зреалізовала авдіенцію у цісаря Франтішка Йозефа I. Делеґація передала цісарьови Меморандум (Памятник Русинов Угорьскых), автором котрого быв Добряньскый. Кінцьом октобра 1849 быв установленый першым референтом і ведучім канцеларії головного aдміністратора новозрядженого Ужгородьского округу. Такой зачав реалізовати прорусиньскы крокы. У містах нарядив нагородити мадярьскы написы триязычныма русиньско-мaдярьско-німецькыма і спробовав зaвести урядный русиньскый язык. 28-го марца 1850 р. быв Ужгородьскый округ зрушеный на основі рішіня міністра Баха о ліквідації цівілных округів в Угорьску. Тото была катастрофа про русиньскый рух, котрый ся в тім часі родив. Добряньскый быв менованый референтом Кошыцького діштрікту (1850-51), секретарь єднотного уряду в Будині (1851-53) міністерьскый рада в Араді (1853-60), міністерьскый рада при угорьскім уряді (1860-1861). В марці 1861 одбывали ся першы вольбы до країньскых сеймів, і того угорьского. З рядів Русинів Угорьска были зволены A. Добряньскый, Й. Maркуш і A. Сереґелі. У предволебній кампані Добряньскый предложыв уціленый народный проґрам Русинів: зряджіня русиньского воєводства подобного сербскому, зволіня русиньского сейму, вольба єпіскопів подля звыків ґрекокатоликів, зряджіня підкарпаторусиньского архієпіскопства, соєдиніня комітатів заселеных Русинами до єдного цілого, выменованя русиньскых урядників до высшых місць, aвтономный штатут русиньской теріторії. Нa першім засіданю угорьского сейму ґрупа мадярьскых посланців выткла Добряньскому його діятельство як комісаря в руськім інтервечнім войску у 1849 р., ганливо го означіла за “московского лідра” і “Панслава”. Выбор сейму зрушыв платность його мандату.

Кінцьом 1861 р. Добряньскый вырішыв зоставити новый меморандум. До окремых русиньскых ґрекокатолицькых парохій роспослав тайный обіжник. Писмо было конціповане у твердім протимадярьскім тоні (“.. мусиме ся вызволити з мадярьского ярьма …”). знова переціньв народне усвідомліня русиньского духовенства і намаганя русиньской інтеліґенції. У 1866 р. в Ужгороді зачало своє діятельство Общество святого Василія Великого. За председу общества быв зволеный Добряньскый. Головну роль общества його членове виділи в забеспечіню парохії мукачевской і пряшівской дієцезы учебниками про русиньскы школы, выдаваню русиньскых новинок, літературных алманахів і рoченок. Од 1867 року зачало общество выдавати першы русиньскы новинкы Світ (1867-1871) і першый літературный алманах Місяцеслов. У 1871 році Добряньскый выдав брожуру з проґрамом вытворіня тзв. Австрійской Руси, значіть соєдиніня передлітавскых провінцій Галичі і Буковины. Так повторив свій проґрам із 1849 р. Брожура выкликала остру реакцію в мадярьскых політічных кругах.

На Добряньского быв докінця зробленый атентат, по котрім одышов на свій статок до Чертіжного і до політічного діятельства в Угорьску ся не залучав. У 70-ых роках порозумів нереалность орьєнтації на Відень, заміряв ся на сполупрацу з галичскыма русофілами. В 1875 р. під тиском мадярізаторів еміґровав до Полщі, котра была в тім часі заята Русами (Конґресовка). 6 років перебыв у Варшаві в родині свойого зятя, професора варшавской універзіты Aнтона Буділовіча (1846-1908), славянофіла, основателя Галичско-руського общества. В 1881 році ся переселив до Львова і продовжовав в сполупраці з галичскыма русофілами. Угорьскым міністерьскым председом Калманом Тісом быв проти ньому выконштруованый судный процес, проти його дівці і дакотрым русофілам. Были обвинены з велезрады і грозила їм найвысша кара. Наконець были вшыткы позбавлены вины. На рекомендацію австрійской влады і цісарьской канцеларії потім Добряньскый ся навсе усалашыв в Інсбруку. Там продовжовав у своїм публіцістічнім діятельстві, робив над далшым проґрамом федералізації Австрії (Programm zur Durchführung der nationalen Autonómia in Oesterreich, 1885), пропаґовав ідею културной єдности Русинів з руськым народом і Російов (O современном релиґиозно-политическом положении австро-угорской Руси, 1885). Но з родным крайом уж не мав ниякы контакты. Умер 19-го марца 1901 р. в Інсбруку, похованый є у селі Чертіжне на Лабірщіні.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫК

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар