Голосник

Clara pacta faciunt claros amicos і деструкция – Річник Руской Бурсы 2014 – віторок, 20.00 год.

0

Днес, в проґрамі “Печатня”, по 20.00 год. представлю “Річник Руской Бурсы 2014”. Довєдна з редакторком Оленом Дуць-Файфер будеме гварити про документы, дискурс, інспірациі, як тіж про рецензиі і справозданя.

Повторіня проґраму 22. квітня о 2.00, 8.00 год. і  16.30 та в суботу о 8.20 за лемківскым часом.


Wstęp

„Rocznik Ruskiej Bursy 2014” jest dziesiątym, jubileuszowym numerem wydawnictwa periodycznego Ruskiej Bursy. Ten fakt obliguje nas do zamieszczenia pewnych uwag podsumowujących dziesięcioletni okres wydawniczy.

Pierwsza, najbardziej ogólna refleksja jest taka, że przez dziesięć lat to czasopismo nie tylko było w stanie pozostawać faktem łemkowskiej rzeczywistości kulturowej, ale też znacznie się rozwijać, specyfikować, budować swój wymiar identyfikacyjny – treściowy i formalny. Ze spontanicznego projektu, wynikającego z potrzeby publikowania ważnych dokumentów, wartych rozpropagowania i tekstualnego utrwalenia (która w 2005 roku była inspiracją dla działań wydawniczych skutkujących pojawieniem się pierwszego numeru „Rocznika Ruskiej Bursy”), rozwinął się wartościowy projekt wydawniczo-badawczy, który wpisał się na trwałe w przestrzeń manifestowania łemkowskich dążeń etnicznych. Dzisiaj, po dziesięciu latach, hasło „Rocznik Ruskiej Bursy” ma już ustabilizowany i dobrze identyfikowalny status, zarówno w środowisku naukowym, jak i etnicznym. „Rocznik” uznawany jest za w pełni profesjonalne rusińskie czasopismo naukowe, które powinno uzyskać formalny status pisma międzynarodowego, prezentującego badania rusinoznawcze z różnych dziedzin humanistyki na całym świecie. Już teraz jest on poszukiwany przez biblioteki naukowe i indywidualnych badaczy nie tylko w Europie, ale też w Ameryce czy Japonii.

Co konkretnie wskazać można na potwierdzenie tej ogólnej konstatacji o wartości, znaczeniu i rozwoju „jubilata” wydawniczego Ruskiej Bursy? Statystycznie ujmując, mamy 1845 stron druku, na które składa się 225 tekstów – dyskurs: 59, inspiracje: 81, recenzje i sprawozdania: 26, artykuły wstępne i dedykacyjne: 59 (w tym 153 teksty w języku łemkowskim). Swoje teksty publikowało tu 59 autorów, którzy reprezentują środowiska naukowe 13 uniwersytetów. W Dokumentach oprócz materiałów, które dotyczą bezpośrednio Ruskiej Bursy, były drukowane też dokumenty rejestrujące manipulacje związane z procesem wyznaczania reprezentantów mniejszości łemkowskiej w Komisji Wspólnej Rządu i Mniejszości Narodowych i Etnicznych, dokumenty ilustrujące negowanie łemkowskiej tożsamości etnicznej przez środowisko „Ukraińców z Łemkiwszczyny”, materiały dokumentujące łemkowskie próby powołania własnej organizacji w okresie PRL. Poszczególne numery czasopisma były dedykowane (utrwalały pamięć) siedmiu wybitnym Łemkom i dwóm wydarzeniom historycznym. Każdy numer opatrzony był wstępami i notatkami o autorach w dwóch językowych wersjach – łemkowskiej i polskiej.

Jakość merytoryczna „Rocznika”, jego naukowy, językowy i kulturowy poziom, oceniany jest bardzo wysoko zarówno przez czytelników, jak i przez recenzentów (od roku 2012 czasopismo jest recenzowane). Większość autorów, którzy w nim publikują, to znakomici badacze, o uznanym na międzynarodową skalę prestiżu specjalistów w zakresie problematyki łemkowskiej/rusińskiej oraz, szerzej ujmując, etnicznej.

„Rocznik Ruskiеj Bursy 2014” zamyka, jako numer jubileuszowy, dziesięcioletni cykl tworzenia efektywnej formuły wydawniczej etnicznego czasopisma naukowego. Dlatego w tym numerze pozostajemy przy stałych zasadach formalnych i treściowych. Zachowany zostaje podstawowy czteroczęściowy układ całości pisma, z pewną modyfikacją doboru treściowego w obrębie Inspiracji.

Zaczynając zatem od Dokumentów decydujemy się na udostępnienie i zachowanie od zapomnienia dokumentów, które w sposób oczywisty wskazują na prowadzoną wobec Łemków politykę etniczną, zarówno w samym środowisku łemkowskim (i okołołemkowskim), jak i w strategii urzędowej wypracowanej w stosunku do mniejszości etnicznych. Dokumenty te pozwalają uchwycić kierunek działań czynników destrukcyjnych, które od momentu gdy wspólnota łemkowska zaczęła manifestować swą podmiotowość etniczną, dążą do zahamowania tego procesu, jego destabilizacji, zdominowania programami opozycyjnymi. Zaangażowanie w te działania także niektórych liderów pochodzących ze środowiska łemkowskiego, którzy powołując się na reprezentatywność, przeciwdziałają rozwojowi etnicznemu, wzmocnieniu pozycji kulturowej, powstrzymywaniu procesu asymilacyjnego wśród Łemków, to także jedna z istotnych informacji udokumentowanych w publikowanych w aktualnym numerze materiałach.

Dyskurs zawiera sześć artykułów. Dwa z nich są poświęcone wydarzeniom sprzed stu lat – I wojnie światowej (1914–1918) i obozowi dla internowanych w Talerhofie (1914–1917), stanowiącemu jej bezpośrednie następstwo. Nieco odmiennie zatem, niż dotychczas, artykuły jubileuszowe nie znajdują się w części wstępnej czasopisma, tylko ze względu na ich zdecydowanie szerszą formułę koncepcyjną, niż bezpośrednia rewitalizacja pamięci, zamieszczone zostały w obrębie Dyskursu. Inne artykuły, zgodnie ze stałą zasadą, prezentują różne obszary łemkoznawczych (rusinoznawczych) badań. Tekst politologiczny Przemysława Mazura podejmuje próbę (nie pierwszą w środowisku naukowym) zrozumienia przyczyn rozwoju wśród łemkowskiej inteligencji w XIX wieku orientacji narodowej ruskiej (rusofilskiej). Badacz próbuje argumentować zaprezentowane wybory i stanowiska świadomościowe w kontekście teorii krążenia elit Vilfredo Pareto. Artykuł biograficzno-historyczny Andrzeja Zięby, powstały na bazie listów łemkowskiego księdza greckokatolickiego, naświetla wiele faktów ukrywanych czy manipulacyjnie przeinaczanych (głównie w ukraińskim dyskursie historycznym), związanych z Kościołem greckokatolickim i jego wpływem na rozwój etniczny Łemków, a także na los wielu duchownych, którzy nie chcieli podporządkować się tej ideologii. Paul Robert Magocsi, przywołując w swoim artykule podstawowe informacje o Rusi Karpackiej jako pogranicznym konstrukcie etniczno-kulturowym, próbuje rozważać model interetniczności jako sposobu bezprzemocowego istnienia na danym terytorium
różnych etnosów. Konkluzja historyka jednakże zawiera stwierdzenie, że Ruś Karpacka nie mogła realizować takiego modelu i wielokrotnie poddawana była przemocowemu oddziaływaniu zewnętrznych programów i interesów politycznych. Wreszcie w artykule młodej badaczki-doktorantki, Marty Watral, odnajdujemy wiele myśli ważnych dla zrozumienia technik, strategii i praktyk rewitalizujących powysiedleńczą etniczność łemkowską. Na przykładzie działań edukacyjnych Petra Murianki (wybranych spośród wielu innych form jego aktywności etnicznej, które przeanalizowała w ramach swej pracy magisterskiej) autorka ukazała niezwykłą synergię modelu nauczania łemkowskości poprzez teksty literackie.

W dziale Inspiracje tym razem nie zamieszczamy prób pióra młodych autorów (głównie studentów filologii łemkowskiej), tylko przetłumaczone na język łemkowski teksty Sokrata Janowicza (1936–2013), pisarza białoruskiego, uznawanego za najwybitniejszego reprezentanta współczesnego dyskursu mniejszościowego w Polsce. Wybraliśmy fragmenty wywiadu przeprowadzonego z Janowiczem przez innego twórcę białoruskiego, Jerzego Chmielewskiego, który, jak sądzimy, będzie inspirujący także dla łemkowskiego czytelnika. Natomiast jako przykład twórczości literackiej tego znakomitego pisarza wybraliśmy dwanaście sokratek, najbardziej charakterystycznej dla jego pisarstwa formy – miniatur lirycznych pisanych prozą (określonych tak od imienia ich autora).

W Recenzjach i sprawozdaniach zostały przywołane, zaprezentowane i w jakimś stopniu ocenione trzy projekty o dużym znaczeniu dla ochrony i rewitalizacji łemkowskiego dziedzictwa kulturowego. Pierwszy z nich to łemkowskie radio internetowe lem.fm działające przy Stowarzyszeniu „Ruska Bursa” w Gorlicach od 2011 roku oraz tworzone przez nie struktury medialne takie jak np. portal internetowy lem.fm. Petro Medvid, autor recenzji, ocenia ten projekt jako najbardziej progresywną ogólnorusińską formę dziennika. Argumentuje, że potrzeba istnienia dziennika drukowanego, która zawsze była komunikowana w środowisku rusińskim jako jedna z najistotniejszych, realizuje się w tym przypadku w formie elektronicznej, radiowej i na obecne czasy jest to forma optymalna. Anna Maślana przedstawiła krótko zarys ambitnego i bardzo ważnego projektu, którego realizacja (zaplanowana na 36 miesięcy) rozpoczęła się w 2014 roku. Tym projektem jest opracowanie i publikacja słownika kontekstowego języka łemkowskiego. Prace nad nim prowadzone są w ramach programu rewitalizacyjnego Ochrona i rewitalizacja dziedzictwa językowego i kultury łemkowskiej: rekonstrukcja słownictwa i muzyki rdzennej. O tym właśnie muzycznym projekcie pisze w formie recenzji-prezentacji jego główny (w zakresie muzycznym) koordynator – Jarosław Mazur. Pierwszy etap projektu nazwanego „Micne Zila” już został zrealizowany, a jego efektem jest wydana przez Ruską Bursę płyta CD z nagraniami zrekonstrowanych pieśni. Następne etapy będą realizowane już w ramach programu rewitalizacyjnego zaprezentowanego przez Annę Maślaną.

Oprócz zasadniczej dedykacji, która ma przywołać pamięć tragicznych wydarzeń Talerhofu i I wojny światowej, obecny numer „Rocznika Ruskiej Bursy” jest dedykowany tym wszystkim autorom (korektorom, tłumaczom, recenzentom, redaktorom), którzy zechcieli przez dziesięć lat dokładać trudu i starań, angażując się w rozwój tego łemkowskiego i łemkoznawczego czasopisma naukowego.

Helena Duć-Fajfer
Kraków, 5 grudnia 2014

 

Вступ

„Річник Руской Бурсы 2014” єст ювілейным, десятым чыслом бурсяного періодычного выдавництва і як такій обліґує нас покус до деякых підсумувуючых уваг.

Перша, найзагальнійша, то така, же през десят років тот часопис годен был не лем обстояти ся як факт культуровой реальности, але тіж значучо розвивати, специфікувати, збудувати свою змістову і формову ідентычніст. З кус спонтанной і імпульсовой потребы выдаваня важных, вартаючых текстового удоступніня і утырваліня документів, котра в 2005 році заінспірувала явліня ся першого чысла „Річника Руской Бурсы”, розвинул ся хосенний выдавничо-дослідничий проєкт, котрий вошол тырвало в простір маніфестациі лемківскых етнічных стремлінь. Днес, по десятьох роках, госло „Річник Руской Бурсы” має уж добрі ідентыфікувальний так в шырокым науковым, як і в узшым етнічным середовиску статус. „Річник” узнаваний єст за вполни професийний русиньскій науковий часопис, котрий повинен формальні стати ся медженародным, презентуючым русинознавчы досліджыня в ріжных просторах гуманістыкы на цілым світі писмом. Уж днес замавляний він єст през науковы бібліотекы і окремных дослідників не лем з Європы, але тіж з Америкы ци Японіі.

Што адже містит ся конкретні за том загальном констатацийом о хосенности, значыню і розвиваню ся бурсяного выдавничого „ювілята”? Смотрячы од статистычной страны, маме протягом 10 років напечатане 1845 сторін, на што ся складат 225 текстiв – дискурс: 59, інспірациі: 81, рецензиі і справозданя: 26, вступны i дедикацийны статi: 59 (в тым 153 тексты по лемківскы). Своі тексты печатало гев 59 авторів, котры репрезентували науковы середовиска 13 університетів. В Документах, окрем тых, котры звязаны сут безпосередньо з Руском Бурсом, печатаны были тіж
документы про репрезентацию Лемків в Спільній Комісиі Уряду і Нацийональных і Етнічных Меншын, документы про заперечуваня лемківскій етнічній достоменности през середовиска „Украінців з Лемківщины”, документы рукописного дідицтва Лемковины, документы вказуючы пробы реєстрациі лемківскых орґанізаций за часів ПНР. Окремны чысла часопису были дедикуваны (прикликували памят) семом выдатным Лемкам і трьом історичным подіям. Кажде чысло вміщало тіж запискы про авторів і вводны слова в двоязычній – лемківскій і польскій версиі.

Мериторична якіст „Річника”, його науковий, языковий, культуровий рівен оціняны сут высоко, так през чытатели, як і рецензентів (од 2012 р. часопис єст рецензуваний). Більшіст авторів гев публикуючых то знамениты знавці лемківской (русиньской) проблемы, з высокым медженародным престіжом специялістів в просторі лемкознавства / русинознавства, а тіж загальнійше – етнічной тематыкы.

„Річник Руской Бурсы 2014”, як ювілейний, заперал буде десятьолітній цикл будуваня ефектывной выдавничой формулы наукового етнічного часопису. Прото в тым чыслі не одходиме од сталых структурных і змістовых принципів. Остає основна, штырьоділова структура, з малом модифікацийом змістового добору лем в просторі Інспіраций.

Так адде, зачынаючы од Документів, рішаме са удоступнити (і сучасникам і істориі) документы, котры явні вказуют на ведену в однесіню до Лемків етнічну політыку, так в самым середовиску лемківскым (і окололемківскым), як і в урядовій стратеґіі выпрацуваній для етнічных меншын. Тоты документы дозволят достеречы напрям діяня деструкцийных чынників, котры од часу, коли лемківска спільнота зачала маніфестувати свою етнічну підметовіст, старают ся тот еманципацийний процес дестабілізувати, гамувати, домінувати опозицийныма проґрамами. Заанґажуваня в тоты діяня тіж декотрых лідерів з лемківского середовиска, котры, покликуючы ся на репрезентатывніст, протидіют етнічному розвитю, зміцніню культуровой позициі і загамуваню асиміляцийных процесів серед Лемків, то тіж єдна з основных інформаций, удокументуваных в публикуваных в тым чыслі материялах.

Дискурс, вміщат шіст дописів, з котрых два сут посвячены подіям спред сто років – І світовій войні (1914–1918) і повязаному з ньом лагрови для інтернуваных в Талергофі (1914–1917). Кус інакше, адже, як дотепер, ювілейны статі не находят ся во вступній части писма, лем з огляду на іх гідні шыршу, не лем ревіталізуючу памят, концепцийну формулу, нашли ся в просторі Дискурсу. Інчы статі, згідно зо сталым принципом, презентуют ріжны просторы лемкознавчых (русинознавчых) досліджынь. Політолоґічна статя Пшемыслава Мазура єст пробом (не першом в науці) зрозумліня руского (русофільского) напряму в розвитю етнічной свідомости лемківской інтеліґенциі в XIX столітю. Дослідник прібує арґументувати представляны свідомостьовы выборы і становиска в контексті теориі еліт Вільфредо Парето. Біоґрафічно-історична статя Анджея Зємбы, основана на презентациі листів грекокатолицкого лемківского священника Андрия Оршака, насвітлят вельо скрываных ци маніпуляцийні перекручаных, головні в украіньскым історичным дискурсі, фактів повязаных з Грекокатолицком Церквом і єй влияньом на етнічне розвитя Лемків, в тым на долю вельох, не хотячых підпорядкувати ся тій ідеолоґіі священників. Статя Пауля Роберта Маґочого, прикликуючы основны інформациі про Карпатску Русь як пограничний етнічно-культуровий конструкт, прібує розважати модель інтеретнічности як способу істнуваня без насильства на даній териториі ріжных етносів. В конклюзиі історика єднак вказує ся, же Карпатска Русь не могла реалізувати того моделю і підлігала вельом насильні вводженым зовнішнім проґрамам і інтересам політычным. Вкінци в статі молодой дослідниці‑докторанткы, Марты Ватраль, находиме важны для зрозумліня технік, стратеґій і практык, ревіталізуючых повыселенчу лемківску етнічніст, думкы. На примірі выбраных спосеред вельох – якыма ся занимала в своіх аналізах творчости Петра Мурянкы в рамах маґістерской працы – едукацийных діянь того автора, вказала надзвычайну синерґійніст моделю вчыня лемківскости через літературны тексты.

В ділі Інспірациі тым разом не публикуєме проб пера молодых авторів (головні студентів лемківской філолоґіі), лем переведены на лемківскій язык тексты білоруского автора, сміло мож речы, найзнаменитшого сучасного творця меншынового дискурсу в Польщи – Сократа Яновича (1936–2013). Выбрали сме, на нашу думку інспіруючы тіж для лемківского чытателя, урывкы з інтервю проведеного з Яновичом през інчого білоруского творця, Юрія Хмєлевского. Як примір літературной творчости того знаменитого писателя выбрали сме дванадцет сократок, найбарже характерной для него формы – ліричных мініятур прозом (названых так од імена автора).

В Рецензиях і справозданях прикликаны остали, запрезентуваны і по части оцінены три барз значучы для охороны і ревіталізациі лемківской достоменности проєкты. Перший з них то ведене од 2011 р. през Стоваришыня „Руска Бурса” в Ґорлицях лемківскє інтернетове радийо лем.фм і повязаны з ним медияльны структуры такы як нп. інформацийний порталь лем.фм. Автор рецензиі, Петро Медвідь, оцінят тот проєкт як найбарже проґресивну, загальнорусиньску форму денника. Доводит, же потреба денника в печатаній формі, яка была все комунікувана як першорядна в русиньскым середовиску, гев ся реалізує в електронній, радийовій формі і на днес єст она оптымальна. Анна Масляна коротко представила амбітний і барз потрібний проєкт, якій єст реалізуваний од 2014 рока (заплянуваий на 36 місяци), опрацуваня і опубликуваня контекстового словника лемківского языка. Працы над ним ведены сут в рамах ревіталізацийного проґраму Охорона і ревіталізация языкового дідицтва і лемківской культуры: реконструкция рідной лексикы і музыкы, котрий обнимат тіж реконструкцию і ревіталізацию традыцийной лемківской музыкы. Як раз про тот музычний проєкт пише в формі рецензиі-презентациі його головний (од музычной стороны) координатор – Ярослав Мазур. Перший етап проєкту названого „Міцне Зіля” уж ся довершыл, а його ефектом єст выдана през Руску Бурсу платня ЦД з награнями зреконструуваных співанок. Наступны етапы проходити будут уж в рамах представленого през Анну Масляну ревіталізацийного проєкту.

Окрем основной дедикациі, яка ма прикликати памят траґічных подій Талергофу і i світовой войны, сесе чысло „Річника Руской Бурсы” дедикуване єст тіж тым вшыткым авторам (коректорам, рецензентам, редакторам), котры схотіли през десят років трудити і анґажувати ся в підтриманя розвитя того наукового лемківского і лемкознавчого часопису.

Олена Дуць-Файфер
Краків, 5 груден 2014

Шеруй.

О авторі

Богдан Ґамбаль

Присутний. Народил єм ся в Польковицях, на Нижнім Шлеску. Люблю ходити там де мі боронят і радити тото чого не дозваляют повідати. Люблю переносити границі. В радию Лем.фм єм од початку. Окрем радия тых моіх початків было більше - Стоваришыня і улюблена - Руска Бурса. Люблю чытати стары русиньскы ґазеты. Зачал єм публикувати іщы в Голосі Ватры. Контакт: gambal@lem.fm

Коментар

Clara pacta faciunt claros amicos і деструкция – Річник Руской Бурсы 2014 – віторок, 20.00 год.

0

Днес, в проґрамі “Печатня”, по 20.00 год. представлю “Річник Руской Бурсы 2014”. Довєдна з редакторком Оленом Дуць-Файфер будеме гварити про документы, дискурс, інспірациі, як тіж про рецензиі і справозданя.

Повторіня проґраму 22. квітня о 2.00, 8.00 год. і  16.30 та в суботу о 8.20 за лемківскым часом.


Wstęp

„Rocznik Ruskiej Bursy 2014” jest dziesiątym, jubileuszowym numerem wydawnictwa periodycznego Ruskiej Bursy. Ten fakt obliguje nas do zamieszczenia pewnych uwag podsumowujących dziesięcioletni okres wydawniczy.

Pierwsza, najbardziej ogólna refleksja jest taka, że przez dziesięć lat to czasopismo nie tylko było w stanie pozostawać faktem łemkowskiej rzeczywistości kulturowej, ale też znacznie się rozwijać, specyfikować, budować swój wymiar identyfikacyjny – treściowy i formalny. Ze spontanicznego projektu, wynikającego z potrzeby publikowania ważnych dokumentów, wartych rozpropagowania i tekstualnego utrwalenia (która w 2005 roku była inspiracją dla działań wydawniczych skutkujących pojawieniem się pierwszego numeru „Rocznika Ruskiej Bursy”), rozwinął się wartościowy projekt wydawniczo-badawczy, który wpisał się na trwałe w przestrzeń manifestowania łemkowskich dążeń etnicznych. Dzisiaj, po dziesięciu latach, hasło „Rocznik Ruskiej Bursy” ma już ustabilizowany i dobrze identyfikowalny status, zarówno w środowisku naukowym, jak i etnicznym. „Rocznik” uznawany jest za w pełni profesjonalne rusińskie czasopismo naukowe, które powinno uzyskać formalny status pisma międzynarodowego, prezentującego badania rusinoznawcze z różnych dziedzin humanistyki na całym świecie. Już teraz jest on poszukiwany przez biblioteki naukowe i indywidualnych badaczy nie tylko w Europie, ale też w Ameryce czy Japonii.

Co konkretnie wskazać można na potwierdzenie tej ogólnej konstatacji o wartości, znaczeniu i rozwoju „jubilata” wydawniczego Ruskiej Bursy? Statystycznie ujmując, mamy 1845 stron druku, na które składa się 225 tekstów – dyskurs: 59, inspiracje: 81, recenzje i sprawozdania: 26, artykuły wstępne i dedykacyjne: 59 (w tym 153 teksty w języku łemkowskim). Swoje teksty publikowało tu 59 autorów, którzy reprezentują środowiska naukowe 13 uniwersytetów. W Dokumentach oprócz materiałów, które dotyczą bezpośrednio Ruskiej Bursy, były drukowane też dokumenty rejestrujące manipulacje związane z procesem wyznaczania reprezentantów mniejszości łemkowskiej w Komisji Wspólnej Rządu i Mniejszości Narodowych i Etnicznych, dokumenty ilustrujące negowanie łemkowskiej tożsamości etnicznej przez środowisko „Ukraińców z Łemkiwszczyny”, materiały dokumentujące łemkowskie próby powołania własnej organizacji w okresie PRL. Poszczególne numery czasopisma były dedykowane (utrwalały pamięć) siedmiu wybitnym Łemkom i dwóm wydarzeniom historycznym. Każdy numer opatrzony był wstępami i notatkami o autorach w dwóch językowych wersjach – łemkowskiej i polskiej.

Jakość merytoryczna „Rocznika”, jego naukowy, językowy i kulturowy poziom, oceniany jest bardzo wysoko zarówno przez czytelników, jak i przez recenzentów (od roku 2012 czasopismo jest recenzowane). Większość autorów, którzy w nim publikują, to znakomici badacze, o uznanym na międzynarodową skalę prestiżu specjalistów w zakresie problematyki łemkowskiej/rusińskiej oraz, szerzej ujmując, etnicznej.

„Rocznik Ruskiеj Bursy 2014” zamyka, jako numer jubileuszowy, dziesięcioletni cykl tworzenia efektywnej formuły wydawniczej etnicznego czasopisma naukowego. Dlatego w tym numerze pozostajemy przy stałych zasadach formalnych i treściowych. Zachowany zostaje podstawowy czteroczęściowy układ całości pisma, z pewną modyfikacją doboru treściowego w obrębie Inspiracji.

Zaczynając zatem od Dokumentów decydujemy się na udostępnienie i zachowanie od zapomnienia dokumentów, które w sposób oczywisty wskazują na prowadzoną wobec Łemków politykę etniczną, zarówno w samym środowisku łemkowskim (i okołołemkowskim), jak i w strategii urzędowej wypracowanej w stosunku do mniejszości etnicznych. Dokumenty te pozwalają uchwycić kierunek działań czynników destrukcyjnych, które od momentu gdy wspólnota łemkowska zaczęła manifestować swą podmiotowość etniczną, dążą do zahamowania tego procesu, jego destabilizacji, zdominowania programami opozycyjnymi. Zaangażowanie w te działania także niektórych liderów pochodzących ze środowiska łemkowskiego, którzy powołując się na reprezentatywność, przeciwdziałają rozwojowi etnicznemu, wzmocnieniu pozycji kulturowej, powstrzymywaniu procesu asymilacyjnego wśród Łemków, to także jedna z istotnych informacji udokumentowanych w publikowanych w aktualnym numerze materiałach.

Dyskurs zawiera sześć artykułów. Dwa z nich są poświęcone wydarzeniom sprzed stu lat – I wojnie światowej (1914–1918) i obozowi dla internowanych w Talerhofie (1914–1917), stanowiącemu jej bezpośrednie następstwo. Nieco odmiennie zatem, niż dotychczas, artykuły jubileuszowe nie znajdują się w części wstępnej czasopisma, tylko ze względu na ich zdecydowanie szerszą formułę koncepcyjną, niż bezpośrednia rewitalizacja pamięci, zamieszczone zostały w obrębie Dyskursu. Inne artykuły, zgodnie ze stałą zasadą, prezentują różne obszary łemkoznawczych (rusinoznawczych) badań. Tekst politologiczny Przemysława Mazura podejmuje próbę (nie pierwszą w środowisku naukowym) zrozumienia przyczyn rozwoju wśród łemkowskiej inteligencji w XIX wieku orientacji narodowej ruskiej (rusofilskiej). Badacz próbuje argumentować zaprezentowane wybory i stanowiska świadomościowe w kontekście teorii krążenia elit Vilfredo Pareto. Artykuł biograficzno-historyczny Andrzeja Zięby, powstały na bazie listów łemkowskiego księdza greckokatolickiego, naświetla wiele faktów ukrywanych czy manipulacyjnie przeinaczanych (głównie w ukraińskim dyskursie historycznym), związanych z Kościołem greckokatolickim i jego wpływem na rozwój etniczny Łemków, a także na los wielu duchownych, którzy nie chcieli podporządkować się tej ideologii. Paul Robert Magocsi, przywołując w swoim artykule podstawowe informacje o Rusi Karpackiej jako pogranicznym konstrukcie etniczno-kulturowym, próbuje rozważać model interetniczności jako sposobu bezprzemocowego istnienia na danym terytorium
różnych etnosów. Konkluzja historyka jednakże zawiera stwierdzenie, że Ruś Karpacka nie mogła realizować takiego modelu i wielokrotnie poddawana była przemocowemu oddziaływaniu zewnętrznych programów i interesów politycznych. Wreszcie w artykule młodej badaczki-doktorantki, Marty Watral, odnajdujemy wiele myśli ważnych dla zrozumienia technik, strategii i praktyk rewitalizujących powysiedleńczą etniczność łemkowską. Na przykładzie działań edukacyjnych Petra Murianki (wybranych spośród wielu innych form jego aktywności etnicznej, które przeanalizowała w ramach swej pracy magisterskiej) autorka ukazała niezwykłą synergię modelu nauczania łemkowskości poprzez teksty literackie.

W dziale Inspiracje tym razem nie zamieszczamy prób pióra młodych autorów (głównie studentów filologii łemkowskiej), tylko przetłumaczone na język łemkowski teksty Sokrata Janowicza (1936–2013), pisarza białoruskiego, uznawanego za najwybitniejszego reprezentanta współczesnego dyskursu mniejszościowego w Polsce. Wybraliśmy fragmenty wywiadu przeprowadzonego z Janowiczem przez innego twórcę białoruskiego, Jerzego Chmielewskiego, który, jak sądzimy, będzie inspirujący także dla łemkowskiego czytelnika. Natomiast jako przykład twórczości literackiej tego znakomitego pisarza wybraliśmy dwanaście sokratek, najbardziej charakterystycznej dla jego pisarstwa formy – miniatur lirycznych pisanych prozą (określonych tak od imienia ich autora).

W Recenzjach i sprawozdaniach zostały przywołane, zaprezentowane i w jakimś stopniu ocenione trzy projekty o dużym znaczeniu dla ochrony i rewitalizacji łemkowskiego dziedzictwa kulturowego. Pierwszy z nich to łemkowskie radio internetowe lem.fm działające przy Stowarzyszeniu „Ruska Bursa” w Gorlicach od 2011 roku oraz tworzone przez nie struktury medialne takie jak np. portal internetowy lem.fm. Petro Medvid, autor recenzji, ocenia ten projekt jako najbardziej progresywną ogólnorusińską formę dziennika. Argumentuje, że potrzeba istnienia dziennika drukowanego, która zawsze była komunikowana w środowisku rusińskim jako jedna z najistotniejszych, realizuje się w tym przypadku w formie elektronicznej, radiowej i na obecne czasy jest to forma optymalna. Anna Maślana przedstawiła krótko zarys ambitnego i bardzo ważnego projektu, którego realizacja (zaplanowana na 36 miesięcy) rozpoczęła się w 2014 roku. Tym projektem jest opracowanie i publikacja słownika kontekstowego języka łemkowskiego. Prace nad nim prowadzone są w ramach programu rewitalizacyjnego Ochrona i rewitalizacja dziedzictwa językowego i kultury łemkowskiej: rekonstrukcja słownictwa i muzyki rdzennej. O tym właśnie muzycznym projekcie pisze w formie recenzji-prezentacji jego główny (w zakresie muzycznym) koordynator – Jarosław Mazur. Pierwszy etap projektu nazwanego „Micne Zila” już został zrealizowany, a jego efektem jest wydana przez Ruską Bursę płyta CD z nagraniami zrekonstrowanych pieśni. Następne etapy będą realizowane już w ramach programu rewitalizacyjnego zaprezentowanego przez Annę Maślaną.

Oprócz zasadniczej dedykacji, która ma przywołać pamięć tragicznych wydarzeń Talerhofu i I wojny światowej, obecny numer „Rocznika Ruskiej Bursy” jest dedykowany tym wszystkim autorom (korektorom, tłumaczom, recenzentom, redaktorom), którzy zechcieli przez dziesięć lat dokładać trudu i starań, angażując się w rozwój tego łemkowskiego i łemkoznawczego czasopisma naukowego.

Helena Duć-Fajfer
Kraków, 5 grudnia 2014

 

Вступ

„Річник Руской Бурсы 2014” єст ювілейным, десятым чыслом бурсяного періодычного выдавництва і як такій обліґує нас покус до деякых підсумувуючых уваг.

Перша, найзагальнійша, то така, же през десят років тот часопис годен был не лем обстояти ся як факт культуровой реальности, але тіж значучо розвивати, специфікувати, збудувати свою змістову і формову ідентычніст. З кус спонтанной і імпульсовой потребы выдаваня важных, вартаючых текстового удоступніня і утырваліня документів, котра в 2005 році заінспірувала явліня ся першого чысла „Річника Руской Бурсы”, розвинул ся хосенний выдавничо-дослідничий проєкт, котрий вошол тырвало в простір маніфестациі лемківскых етнічных стремлінь. Днес, по десятьох роках, госло „Річник Руской Бурсы” має уж добрі ідентыфікувальний так в шырокым науковым, як і в узшым етнічным середовиску статус. „Річник” узнаваний єст за вполни професийний русиньскій науковий часопис, котрий повинен формальні стати ся медженародным, презентуючым русинознавчы досліджыня в ріжных просторах гуманістыкы на цілым світі писмом. Уж днес замавляний він єст през науковы бібліотекы і окремных дослідників не лем з Європы, але тіж з Америкы ци Японіі.

Што адже містит ся конкретні за том загальном констатацийом о хосенности, значыню і розвиваню ся бурсяного выдавничого „ювілята”? Смотрячы од статистычной страны, маме протягом 10 років напечатане 1845 сторін, на што ся складат 225 текстiв – дискурс: 59, інспірациі: 81, рецензиі і справозданя: 26, вступны i дедикацийны статi: 59 (в тым 153 тексты по лемківскы). Своі тексты печатало гев 59 авторів, котры репрезентували науковы середовиска 13 університетів. В Документах, окрем тых, котры звязаны сут безпосередньо з Руском Бурсом, печатаны были тіж
документы про репрезентацию Лемків в Спільній Комісиі Уряду і Нацийональных і Етнічных Меншын, документы про заперечуваня лемківскій етнічній достоменности през середовиска „Украінців з Лемківщины”, документы рукописного дідицтва Лемковины, документы вказуючы пробы реєстрациі лемківскых орґанізаций за часів ПНР. Окремны чысла часопису были дедикуваны (прикликували памят) семом выдатным Лемкам і трьом історичным подіям. Кажде чысло вміщало тіж запискы про авторів і вводны слова в двоязычній – лемківскій і польскій версиі.

Мериторична якіст „Річника”, його науковий, языковий, культуровий рівен оціняны сут высоко, так през чытатели, як і рецензентів (од 2012 р. часопис єст рецензуваний). Більшіст авторів гев публикуючых то знамениты знавці лемківской (русиньской) проблемы, з высокым медженародным престіжом специялістів в просторі лемкознавства / русинознавства, а тіж загальнійше – етнічной тематыкы.

„Річник Руской Бурсы 2014”, як ювілейний, заперал буде десятьолітній цикл будуваня ефектывной выдавничой формулы наукового етнічного часопису. Прото в тым чыслі не одходиме од сталых структурных і змістовых принципів. Остає основна, штырьоділова структура, з малом модифікацийом змістового добору лем в просторі Інспіраций.

Так адде, зачынаючы од Документів, рішаме са удоступнити (і сучасникам і істориі) документы, котры явні вказуют на ведену в однесіню до Лемків етнічну політыку, так в самым середовиску лемківскым (і окололемківскым), як і в урядовій стратеґіі выпрацуваній для етнічных меншын. Тоты документы дозволят достеречы напрям діяня деструкцийных чынників, котры од часу, коли лемківска спільнота зачала маніфестувати свою етнічну підметовіст, старают ся тот еманципацийний процес дестабілізувати, гамувати, домінувати опозицийныма проґрамами. Заанґажуваня в тоты діяня тіж декотрых лідерів з лемківского середовиска, котры, покликуючы ся на репрезентатывніст, протидіют етнічному розвитю, зміцніню культуровой позициі і загамуваню асиміляцийных процесів серед Лемків, то тіж єдна з основных інформаций, удокументуваных в публикуваных в тым чыслі материялах.

Дискурс, вміщат шіст дописів, з котрых два сут посвячены подіям спред сто років – І світовій войні (1914–1918) і повязаному з ньом лагрови для інтернуваных в Талергофі (1914–1917). Кус інакше, адже, як дотепер, ювілейны статі не находят ся во вступній части писма, лем з огляду на іх гідні шыршу, не лем ревіталізуючу памят, концепцийну формулу, нашли ся в просторі Дискурсу. Інчы статі, згідно зо сталым принципом, презентуют ріжны просторы лемкознавчых (русинознавчых) досліджынь. Політолоґічна статя Пшемыслава Мазура єст пробом (не першом в науці) зрозумліня руского (русофільского) напряму в розвитю етнічной свідомости лемківской інтеліґенциі в XIX столітю. Дослідник прібує арґументувати представляны свідомостьовы выборы і становиска в контексті теориі еліт Вільфредо Парето. Біоґрафічно-історична статя Анджея Зємбы, основана на презентациі листів грекокатолицкого лемківского священника Андрия Оршака, насвітлят вельо скрываных ци маніпуляцийні перекручаных, головні в украіньскым історичным дискурсі, фактів повязаных з Грекокатолицком Церквом і єй влияньом на етнічне розвитя Лемків, в тым на долю вельох, не хотячых підпорядкувати ся тій ідеолоґіі священників. Статя Пауля Роберта Маґочого, прикликуючы основны інформациі про Карпатску Русь як пограничний етнічно-культуровий конструкт, прібує розважати модель інтеретнічности як способу істнуваня без насильства на даній териториі ріжных етносів. В конклюзиі історика єднак вказує ся, же Карпатска Русь не могла реалізувати того моделю і підлігала вельом насильні вводженым зовнішнім проґрамам і інтересам політычным. Вкінци в статі молодой дослідниці‑докторанткы, Марты Ватраль, находиме важны для зрозумліня технік, стратеґій і практык, ревіталізуючых повыселенчу лемківску етнічніст, думкы. На примірі выбраных спосеред вельох – якыма ся занимала в своіх аналізах творчости Петра Мурянкы в рамах маґістерской працы – едукацийных діянь того автора, вказала надзвычайну синерґійніст моделю вчыня лемківскости через літературны тексты.

В ділі Інспірациі тым разом не публикуєме проб пера молодых авторів (головні студентів лемківской філолоґіі), лем переведены на лемківскій язык тексты білоруского автора, сміло мож речы, найзнаменитшого сучасного творця меншынового дискурсу в Польщи – Сократа Яновича (1936–2013). Выбрали сме, на нашу думку інспіруючы тіж для лемківского чытателя, урывкы з інтервю проведеного з Яновичом през інчого білоруского творця, Юрія Хмєлевского. Як примір літературной творчости того знаменитого писателя выбрали сме дванадцет сократок, найбарже характерной для него формы – ліричных мініятур прозом (названых так од імена автора).

В Рецензиях і справозданях прикликаны остали, запрезентуваны і по части оцінены три барз значучы для охороны і ревіталізациі лемківской достоменности проєкты. Перший з них то ведене од 2011 р. през Стоваришыня „Руска Бурса” в Ґорлицях лемківскє інтернетове радийо лем.фм і повязаны з ним медияльны структуры такы як нп. інформацийний порталь лем.фм. Автор рецензиі, Петро Медвідь, оцінят тот проєкт як найбарже проґресивну, загальнорусиньску форму денника. Доводит, же потреба денника в печатаній формі, яка была все комунікувана як першорядна в русиньскым середовиску, гев ся реалізує в електронній, радийовій формі і на днес єст она оптымальна. Анна Масляна коротко представила амбітний і барз потрібний проєкт, якій єст реалізуваний од 2014 рока (заплянуваий на 36 місяци), опрацуваня і опубликуваня контекстового словника лемківского языка. Працы над ним ведены сут в рамах ревіталізацийного проґраму Охорона і ревіталізация языкового дідицтва і лемківской культуры: реконструкция рідной лексикы і музыкы, котрий обнимат тіж реконструкцию і ревіталізацию традыцийной лемківской музыкы. Як раз про тот музычний проєкт пише в формі рецензиі-презентациі його головний (од музычной стороны) координатор – Ярослав Мазур. Перший етап проєкту названого „Міцне Зіля” уж ся довершыл, а його ефектом єст выдана през Руску Бурсу платня ЦД з награнями зреконструуваных співанок. Наступны етапы проходити будут уж в рамах представленого през Анну Масляну ревіталізацийного проєкту.

Окрем основной дедикациі, яка ма прикликати памят траґічных подій Талергофу і i світовой войны, сесе чысло „Річника Руской Бурсы” дедикуване єст тіж тым вшыткым авторам (коректорам, рецензентам, редакторам), котры схотіли през десят років трудити і анґажувати ся в підтриманя розвитя того наукового лемківского і лемкознавчого часопису.

Олена Дуць-Файфер
Краків, 5 груден 2014

Шеруй.

О авторі

Богдан Ґамбаль

Присутний. Народил єм ся в Польковицях, на Нижнім Шлеску. Люблю ходити там де мі боронят і радити тото чого не дозваляют повідати. Люблю переносити границі. В радию Лем.фм єм од початку. Окрем радия тых моіх початків было більше - Стоваришыня і улюблена - Руска Бурса. Люблю чытати стары русиньскы ґазеты. Зачал єм публикувати іщы в Голосі Ватры. Контакт: gambal@lem.fm

Коментар