Голосник

Дотовкло русиньске сердце Юрія Чорі

0
У четверь 11-го апріля 2019-го року вмер русиньскый писатель, етноґраф, фолклоріста, драматурґ, автор пятьтомного русиньского словаря – Юрій Чорі. Недавно одсвятковав 84 років.

Юрій Чорі пережыв репресії комуністічного режіму, быв „ворогом народа“, но не піддав ся, далше творив, став честованым чоловіком, знамым нелем на Підкарпатю, і по політічных змінах быв актівным в русиньскім русі. Быв честным председом Народной рады Русинів Закарпатя.

Наймолодшый із дітей

Народив ся Юрій Семеновіч Чорі в родині селянина в селі Фоґораш на Підкарпатьскій Руси, днесь Зубівка, 25-го марца 1935-го року. Быв наймолодшым із шестеро дітей. Одношіня ку літературі мав уже од школьскых років.

Зачав штудовати на Реалній руській ґімназії в Мукачові, кедь школу заперли, доштудовав на середній школі. Далше продовжовав штудовати на Філолоґічній факулті втогдышньой Ужгородьской державной універзіты і ашпірантуру робив на Львівскій універзіті імени Івана Франка. Десяткы років учітельовав. Почінвав у селі Лісковець, де быв рік, потім три рокы учів у селі Станово і понад тридцять років діяв на дакілько середніх школах в Ужгороді.

Політічный арештант

Юрій Чорі зачав публіковати свої творы у 1949-ім році. Втогды го друковали містны ґазеты і журналы, але і цілорепубліковы. Не міг знати, же його творчоть уж о короткый час перервуть репресії режіма. Став членом ґрупы, котра мала назву Нескорена юність, яка існовала од 1950-го до 1954-го року. Як раз в тім році Юрія Чорі, котрый быв втогды на посаді учітеля в Станові, заарештовали.

„Нашли картку, в котрій сьме кликали не вірити тій комуністічній брехні, яка буде звучати на ХХ. зъїзді КПРС, котрый мав одбыти ся. Кінчіло то словами: Смерь Сталінови!, што было барз смілым в тім часі. Втогды взяли вшыткых членів нашой орґанізації. Слідство тырвало пів рока. Цілый тот час я сидів в целі (камері) про єдного в Ужгороді. Розслідуючі пробовали бити мене. Но я не дав ся. Такой єм брав до рукы триногый стілець, на котрый мене посадили і боронив єм ся ним. За пів рока проходив суд. Кедьже ня судили по смерти Сталіна, не дістав єм так много,“ споминав у 2005-ім році на комуністічны репресії Юрій Чорі в розговорі, котрый вела Надія Маїк і быв публікованый на порталі Uzhgorod.net.ua.

Юрій Чорі быв по одсуджіню посланый на Урал, дістав ся до такзваного законзервованого лаґру, до котрого по войні не посылали далшых одсудженых і быв повный німецькых офіцірів, духовенства і професорів. В лаґрі ся тяжко робило, но як Юрій Чорі споминав, як раз тым, же з ним сиділи такы люди, много ся там навчів, мав з кым розумно бісідовати. Писати літературу самособов не міг. Дозволены были два писма за рік родині. Покля в них цензура нашла штось не так, писма не были загнаны адресатам.

У лаґрі быв до року 1956, коли пришло отепліня за Хрущова. Юрій Чорі быв освободженый, но стіґму політічного арештанта носив зо собов і дале. Пришов до Ужгорода, де жыв аж до кінця свого жывота. Як споминав, головно по навернутю мав наперед проблемы, жебы го взяли до роботы, довго быв переслідованый. Регабілітованый быв аж у 1991-ім році.

Перекладаный автор, лавреат премії Духновіча

О великім таленті Юрія Чорі не свідчіть лем чісло його выданых публікацій, котрых было понад шістьдесять, но і розмаїтость його творів.

З його пера вышли десяткы збірок поезій, леґенд, поемів, повістей. Публіцістіка, проза, поезія, драма, сатіра, моноґрафії о розвитку розвитку драматурґії на Підкарпатю, о історії краю, народны леґенды – то вшытко наперек довгорічній примушеній перерві, коли не міг публіковати як бывшый політічный арештант, наконець дістало ся до рук чітателям, ці перед театралну публіку. В часі, коли го не публіковали, писав „до шуфлаткы“, і кедь пришов час, рукописы уж мав приготовлены.

Дванадцять театралных пєс Юрія Чорі было інсценованых на сцені Закарпатьского областного музично-драматічного театру. Но його пєсы інсценовали ся і у Львові, Чернівцях, Дорогобичу, Івано-Франківску, Херсоні ці Києві. Многы были переложены на іншы языкы і дістали ся до репертоару театрів за граніцями.

Якбач найквекшым ділом, про котре Юрій Чорі золотыма буквами записав ся до русиньской історії, то його пятьтомне выданя під назвов Словарь русинського языка, в котрім находить ся понад 250 тісяч слов, і далше пятьтомне выданя словника русиньскых фразеолоґізмів. У 2017-ім році як раз за тоты выданя здобыв Юрій Чорі Літературну премію імени Александра Павловіча, котру выголошує Народна рада Русинів Закарпатя. Премія му была святочно передана почас фестівалу Червена ружа в Мукачові.

У темноті світло

Юрія Чорі вшыткы, котры го хоць лем раз стітили, могли спознати як чоловіка веселого, радостного, чоловіка з гумором, і тото вшытко роздавав коло себе.

Днесь вже так само небіжчік – русиньскый писатель Іван Петровцій в телевізнім проґрамі Колесо життя, котрый прогитовлює телеканал Тиса-1, у выданю, котре было присвячене 80-ым народенинам Юрія Чорі о нім повів:

„Коли я виджу Юрія Семеновіча Чорі, мені ся видить як кебы-м у темноті світло видів. Слова Юрія Чорі суть справды жывы, світлы, нашы, русиньскы. Вшытко, што Юрій Семеновіч пише, іде од горячого, чістого сердця. Слова, котры пише, котры нам говорить, нелем нас гріють, они нам світять. І они світять нам нелем в днешній день, але і в нашій русиньскій будучности.“

Дотовкло сердце Юрія Чорі, но його творы ту про нас, а і про далшы русиньскы ґенерації зістали. Можеме лем быти согласны із словами Івана Петровція, же будуть світити і гріти нас і далше. Похорон Юрія Чорі одбуде ся в понедільок 15-го апріля 2019-го року. Блаженый покій і вічная память!

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА


Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар