Голосник

Кедь є легше быти огурков

0
Евроскептічны силы радо вытігають до медій несмыселны діскусії о тім, як Европска унія мішать ся до жывота людей, кедь ся схвалить, з чім можеме світити і як має вызерати огурка, жебы была в найліпшій класі. Самособов, крітікують то без шыршого контексту, з цільом пересвідчіти, же є то бруселскый діктат, котрый никому не треба.

В такых діскусіях са діставать мало простору фактам, котры бы нас пересвідчіли, же і інштрукція о огурках має свій смысел, же деякы нормы ту были вже давно, і перед унійов, докінця і в меджівойновім періоді, і же Брусел нам днесь вдяка унійній леґіслатіві ґарантує много позітівного, ку чому бы ся може окремы державы ниґда не наштартовали, кебы не были членами бруселского блоку.

Кедь нас перестануть трапити огуркы з нашой загородкы, котры може не будуть мати першокласну форму, але наперек тому нихто нам їх не заказує їсти, ани продавати, но не як першу класу, можеме ся посмотрити на ініціатіву, котров ся в остатніх днях занимав Европскый парламент.

Тот апеловав, жебы в рамках Европской унії мали быти єднакы правила, котры бы ся у вшыткых членьскых державах дотримовали, і котры бы ґарантовали решпектованя прав членів народностных меншын і заборонили їх діскрімінації. Но треба повісти, же як раз при тій, затля нелеґіслатівній пропозіції, котра была схвалена, єм скептічнішый як коло огурок.

Насамперед треба повісти, же права, народностных меншын і охорона їх языків уж суть рішены в дакілько документах, наприклад в Европскій харті реґіоналных або меншыновых языків, і тоты документы мають державы підписаны, включно тых, котры в Европскій унії не суть, лем їх треба дотримовати. Уж лем пунктуалне дотримованя тых меджінародных документів бы много рішыло – нелем в граніцях Европской унії. Єднозначно бы в такім припаді меншыны были десь інде. Но проблемів є веце.

По перше, гармонізація, розумійме леґіслатівна – обовязкова, бо іншак то ани не має смыслу, даякых внутрішньодержавных наросдностных політік, кедь ся Европа не знать доїднати ани на гармонізації іншых справ, котры можуть рішыти о їй бытю і небытю, бы была шумна думка, но в теперішній сітуації то може быти лем шумный сон. До увагы треба брати і концепт того, што суть то народностны меншыны, што є реґіоналынй, што меншыновый язык в оптіці середньой Европы, і што в оптіці дакотрых держав западной Европы. Оксітаньці, кебы їх місце на землі находило ся десь меджі Прагов і Братіславов, бы были якбач горда народностна меншына і їх язык бы быв меншыновый. Но кедьже їх місце є десь інде, і історія ся там формовала дакус іншак, тота ґрупа сама себе бере за Французів, котры мають свій реґіоналный язык, якый теперь якось хотять ревіталізовати, бо цілы рокы на то цалком кашляли і свої діти вчіли лем по французькы. Но несмотрячі на проблем Оксітаньців і того, хто, де і як спринимать, што то меншына є і што є лем якась реґіонална ґрупа майорітного народа, платить попереднє, же Европа ся днесь не знать доїднати ани на простішых справах.

Докінця, Европа днесь не знать найти інштрументы ани на то, жебы дакотры членьскы державы не порушовали такы основны свободы, як свободу пресы, што є приклад Мадярьска. І так, покля хочеме быти реалістами, справы єднакых правил про народностны меншыны в унії є маратон, котрый ся буде біжати барз довго, кедьже на то не є кондіція, а іщі довше буде тырвати, покля холем наступиме на даякый штарт, значіть зачнеме штось леґіслатівно, обовязково про вшыткы державы рішыти.

По друге, не є ясне, што бы мало быти ідеалом тых правил, котры бы ґарантовали меншынам комфорт практікованя їх прав. З чім, з котрым прикладом бы мала Европа гармонізовати свої внутрішньодержавны політікы? Бо видить ся мі, же ідеалны условії бы сьме могли глядати мімо держав унії. Вырішованя меншыны о собі прямо, ґаранція практікованя меншыновых прав і ґаранція хоснованя меншыновых языків має шумный приклад в нечленьскій державі, котрій ся все кладуть барьєры про вступ до унії – в Сербії. Значіть, з чім хочеме гармонізовати, кедь в рамках унії є тяжко глядати лібералнішу меншынову політіку?

По третє, при вшыткых різніцях, котры суть в темі меншыновых політік в рамках Европской унії, сьме на тім в окремых членьскых державах іщі все добрі. Тот найвекшый проблем є знова не внутрі, а мімо унії. Возьмийме собі приклад Україны, державы, котра то „має напрямене“ до Европской унії. То держава, котра в останім часі робить протименшынову політіку, і котра од зачатку свого існованя нияк не признавать єдну народностну меншыну, докінця єй кріміналізує. Єднакы правила про вшыткы членьскы державы унії не вырішають вопрос справованя ся нечленьскых держав, де є векшый проблем, як внутрі унії. І є вопросом, ці Брусел бы в такім припаді, припаді приятя єднотных правил, рішыв у кандідатьскых держав, серьйозно рішыв, такы „детайлы“ як то, же хтось сперать права цілій єдній меншыні. Вопросом є, ці бы то Европа рішыла як проблем про вступ.

І ту єм знова скептічный. Україна має предці і днесь підписаны меджінародны документы, котры ґарантують права народностных меншын. Котры єй ку дачому обовязують. Київ тоты документы не дотримує. Хоче іти до Европы, но з Брусела не чути, же покля Україна досправды хоче быти западом, мусить повнити свої обовязкы і в рамках меншыновой політікы. Намісто того слухаме лем о тім, якы економічны, протикорупчны реформы мусить зробити, што ся Україні в тій справі уж подарило і як є вшытко на добрій пути. Точка. Нихто не бісідує о Русинах, котры совї права доднесь не мають, нихто з Брусела не бісідує о тім, же ся на Українї ничіть народностне школство, котре там фунґовало, і кедь ся проти того озве Мадярьско ці Румунія, зістануть самы, без підпоры Брусела.

Зробити єднакы, вшыткыма решпектованы правила, котры бы ґарантовали меншынам практікованя їх прав і хоснованя свого языка, є шумна думка. Но, нажаль, меншыны не суть огуркы. При огурках є то ясне. Кедь хочеш, жебы были тоты твої в склепах в першій класі, мусять мати нормовану форму. Кедь єсь мімо унії, але хочеш, жебы твої огрукы были в склепах в Европскій унії в першій класі, мусять мати тоту саму нормовану форму. Но люди не огуркы. І таке просте то з гармонізаційов прав меншын не буде. А о Русинах, котры свої права в єдній до унії напряменій державі нияк не мають, дакотры в Бруселі якбач іщі ани не чули. Даколи легше быти огурков.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар