Голосник

Лемківска Творча Осін 2019 – першый ден

В суботу, 5. жолтня/октобра 2019 рока, інакше як по інчы рокы, в найстаршій лемківскій громадскій хыжы – Рускій Бурсі в Ґорлицях, зачала ся 27. Лемківска Творча Осін.

Дотля традицийом было, што першый ден стріч проходил в даякым селі на Лемковині, котре выдало творцю вписаного до пантеону лемківскых писменників. Лем того рока была надзвычайна нагода, жебы творці могли або перейти чысто символичну границю, яку самы в своіх творах зазначыли і ю надале плекают, або противні, оперуючы улюбленом катеґорийом вшыткых поетів, то єст символом, згадувати на тых писменників, нацийональных діячів, котры ідеовый Русинів простір робили точным і достаточно великым, на тых, якы ниякых границ не зазнавали, а самы намагали ся іх розрушыти (головно кєд іде о Карпатскы Горы). Нечасто так ся єднак діє. Дотля принятым было споминати лем на писменників з Лемковины родом, ци з діаспоры, зо Заходу, або тых, котры пішли в сороковых роках жыти на Украіні. Приходили тіж польскы творці, тоты скамарачены з орґанізаторами Осени, жебы презентувати польску поезию.

Того рока, подібні як перед штырьома роками, орґанізаторы почули великій дзвін, котрый зазвучал на біловежскій турни і припомянул ім о обовязку думати на вшыткы карпаторускы землі і спомянути на вшыткых писменників, несмотрячы на конґресовы комісийны рішыня і запеклы дискусиі над «вариянтивністю» русиньского языка. І подібні як товды, в 2015 р., коли одкрыта была в бурсі пропамятна таблиця в чест Александра Духновича, так і тепер вводный выклад тыкал ся предовшыткым звязків Будителя Александра Павловича з Лемковином, Лемками (фурт підкрисляный был факт, што його мамом была Анна Ґладышівска), ци языка творів маковицкого поеты. Петро Трохановскій спомянул, што Євменій Сабов писал, што о. Александер Павлович писал в шаришско-лемківскым языку. Все вартат дати притиск, што русиньскій літературный модерный язык был хоснуваный гідні перше, нич обявили ся професийны «кодифікаторы».

Але Лемківска Творча Осін зачала ся од вказаня музейной ізбы Івана Русенка. Некотры гості были заінтересуваны вшыткыма памятками по Учытелю Лемків і нагромадженыма десятками тисячів архівалий і книжок, якы сут дарунком або депозитом. Потім зачала ся головна част стрічы. Два выклады, котры приближыли слухачам жытя, рід і етапы творчости Александра Павловича.

Дале выступили наймолодшы артисты, якы співают і танцюют в ґрупі Терочка. Може то зато саля концертова в бурсі была полна. Діти, якы недавно стали членами Терочкы, вголос выспівали тото, чого ся навчыли, але і не бракло патріотичного верша про спільный рід – «Я Русочка дівочка», а і рівно патріотичной співанкы од Петра Мурянкы «Іду до вас, іду…».

Петро Мікула з Біловежы, якій пришол на Лемковину зо співаками з ґрупы Біловежанка, представил своіх, але і поздоровил вшыктых Лемків. Співаків вюл на акордеоні староста села Куримка – Ян Божік.

Гости з Біловежы,

Гості з Біловежы

Головна част каждой Лемківской Творчой Осени то выступліня запрошеных творців. Того рока як першый чытал свою поезию і прозу Павел Коробчак з Вроцлавя, котрый од вельох років бере участ в тій подіі.

Першый раз на Лемковину, а і першый раз на Осін пришла Данєля Капральова. Хоц уважны слухачы нераз і перше могли през радийо ЛЕМ.фм чути про єй артистичну творчіст, про єй малюнкы і фотоґрафію, то першый раз могли сме почути єй русиньскы стихы. Хоц до той творчости веце одповіднім названьом были бы стышкы – додам, што барз поважны стишкы. І ту коротко мож написати, же єст єй поезия глубоко реліґійна, одкрываюча духовіст, одкликуюча ся до глубокых передумань авторкы, але дозваляюча каждому однайти своє я. Тяжко в парох лапідарных речынях змістити критичный опис тых коротіцькых перлинок. Єдно, што мі приходит на мысель і буде в тым часі важне, то придавник трансцендентый. Поезия Данєлі Капральовой выходит за смысельне познаня, односит ся до чутя, якє формує каждого, але само не може істнувати без жытьовых скушености, котры нам все колотят ідею, роблят єй нечыстом. Капральова перенесла нас на пару минут до раю. Уж мож ся тішыти на слідуючый Великден, бо, як єм повіл артистці – поетесі, єй Зузанка все буде припоминала про найважнійше свято. По вшыткых болях, смутках і страплінях приде пора крачаня до чыстого, знаменитого, до безхыбной перфекциі. Чого веце чекати. На конец Данєля заспівала мамину:

«…голоску, голоску, не дай ся зминити

тепер ти пасия, тепер ти пасия по горах ходити…».

Посередині Данєля Капральова рецитує, перша од лівой Олена Дуць-Файфер, третій од лівой Павел Коробчак

Наталька Криничанка пришла зо Львова. Найперше повіла про себе, єст ґідом, водит по Львові туристів, вказує ім памяткы архітектуры і оповідат про красу того міста. Перше была і радийовом журналистком. Але і слухачы радия ЛЕМ.фм можут знати і артистичну творчіст Наталькы Криничанкы. Маме єй платню, на котрій співат вершы вызначных украіньскых поетів, а на ґітарі акомпаніює єй Олег Ярема. На Лемківску Творчу Осін принесла поезию лемківского поеты – Романа Вархола, поезия котрого завдякы популяризаторам – Петрови Мурянці і Юлиі Дошні, остала уж клясиком. І Наталька Криничанка, якій небеса дарували міцный, чыстіцькій голос, співала a cappella лемківскы стародавны співанкы. Навчыла ся іх од тых своіх предків, якы перенесли з Лемковины лем тото, што найціннійше – рідну материньску бесіду. Споминала на них, што коли одышли з рідной землі в сороковым року, так уж ниґда не могли прити назад, хоц на коротко, жебы попозерати на своі рідны села.

Надію ся, што до творчости самой Наталькы вернеме даколи зас. Тепер лем наведу універсальну фразу, яка буде на місци, «діти на Лемковині ждут, Наталько, на твоі співанкы…».

Наталька Криничанка

Наталька Криничанка

Смутный елеґійный верш присвяченый вмерлому брату повіла Олена Дуць-Файфер і якбач не была на силах дале нич повісти.

Наконец показало ся, што творця Петро Мурянка забыл своі тексты і прібувал нич не прочытати. Аж ся здогадал, же має при собі єдну малу книжочку зо стишками Павловича і інчых авторів пн. «Мамко, куп мі книжку». Єст то знана антолоґія дітячой поезиі. І серед інчых єст верш, на котрым школаре вчат ся выповідати букву ы – «Был бача, был бык, бык біл. Та недост того! – Все лем ся бычыл і бочыл і бучал, аж бачы докучыл…».

Петро Мурянка і Наталька Криничанка

Петро Мурянка і Наталька Криничанка

А потім орґанізаторы запросили вшыктых творців і гості, жебы ся погостили і поспівали. І до пізна і творці, і гості ся братали і співали під стріхом Руской Бурсы.

Тоты гарды фоткы сут од Ярка Мазура, дякую.

Шеруй.

О авторі

Богдан Ґамбаль

Присутний. Народил єм ся в Польковицях, на Нижнім Шлеску. Люблю ходити там де мі боронят і радити тото чого не дозваляют повідати. Люблю переносити границі. В радию Лем.фм єм од початку. Окрем радия тых моіх початків было більше - Стоваришыня і улюблена - Руска Бурса. Люблю чытати стары русиньскы ґазеты. Зачал єм публикувати іщы в Голосі Ватры. Контакт: gambal@lem.fm

Коментарі