Голосник

Найбільший секрет Шляхтівской Руси (2 част) – Явиркы – неділя, 21.00 год.

0
В лемківскым гымні на слова Івана Русенка позначена єст обшыр Лемковины – «от Ужгорода до Щавницы». В поемі Лемковина того самого автора точнійше «от Тячева, Ужгорода,/ през Гуменне, Пряшев,/ Плынут ку нам милы хмаркы/ з вісточком од нашых,/ Идут дале ку Щавниці, през татряньскы турні,/ През Шляхтову, Білу Воду -/ гет аж ку Остурні».

Штырі рускы села – Шляхтова, Біла Вода, Чорна Вода і Явиркы – положены найдале на захід, при польскым селі (а днес курорті) Щавниця –  были одділены од лемківской обшыри великым горуваньом Радзєйовой, найвеце вынесеной горы цілого Сандецкого Бескіду (1266 метрів н.р.м.).

За переписом з 1921 р. во вшыткых вычысленых горі селах жыло 1845 Русинів. По 1945 р. невельо іх остало дома. Наперед векшына з них, як добровольці, переселила ся на схід, до Росиі. Пак вельо з них втекло назад. Але і іх стрітила доля вшыткым Лемкам спільна. В 1947 р. войско погнало тых люди на высокы, недоступны, обырвисты горы, в Долину Попраду, на Обідзу, аж до Санча, одкале мали на все піти в незнане.

Запрашам днес выслухати другу част бесіды з Васильом Гнатковичом, народженым в 1926 р. в Явирках. Проґрам – Найбільший секрет Шляхтівской Руси, дозволит слухачам дознати ся, по якому люде в Явирках бесідували до выселіня.

 

Шеруй.

О авторі

Богдан Ґамбаль

Присутний. Народил єм ся в Польковицях, на Нижнім Шлеску. Люблю ходити там де мі боронят і радити тото чого не дозваляют повідати. Люблю переносити границі. В радию Лем.фм єм од початку. Окрем радия тых моіх початків было більше - Стоваришыня і улюблена - Руска Бурса. Люблю чытати стары русиньскы ґазеты. Зачал єм публикувати іщы в Голосі Ватры. Контакт: gambal@lem.fm

Коментар