Перед 115-ма роками народила ся Олена Мандіч

0

Пряшів бы не быв Пряшовом без характерістічного памятника Александра Духновіча. І далшы міста бывшой Чехословакії гордяили ся творами першой професіоналной скулпторькы серед Русинів – Олены Мандіч, од котрой народжіня минать 115 років.

Народила ся Олена Мандіч (в різных переписах Мандич, Мондич) як Ілона Шіналі в Джюлешті, днешня Румунія, 26-го септембра 1902-го року. По закінчіню ґімназії, котру абсолвовала в Кошыцях і Будапешті, Олена Мандіч одышла до Прагы, де ся куртый час, рр. 1921 аж 1922, учіла ся на Высшій школі промыслового і ужыткового мистецтва (UMPRUM), і пак в рр. 1922 аж 1925 продовжовала на Академії вытварных умень, де їй педаґоґом быв знамый чеськый скулптор Ян Штурса. В році 1926 ішла на подорож до Мніхова, Паріжа і Італії. В тот самый рік ся оддала за Івана Мандіча, што в ній выкликало інтерес о отцюзнину свого мужа – Підкарпатьску Русь.

Іщі як штудентка Олена Мандіч робила на портретах і скулптурах русиньскых културных діятелів, і в році 1926 была їй буста Євґенія Фенцика одкрыта в Ужгороді. В тім самім часі Мандіч зробила скулптуру під назвов Вівчар, котра была першов зо серії творів присвяченых жывоту Русинів. Слідовали Лісоруб, Алеґорічна композіція і Карпаторуська пісня.

Мандіч в тім часі здобыла і дакілько обїднавок, жебы зробити бусты Адолфа Добряньского, котра была одкрыта в Ужгороді в році 1929, і в Михалівцях в році 1928, і Александра Духновіча, котры ся одкрыли наперед в Колочаві в році 1930 і в 1932-ім році в Хусті.

Найвеце знамов в тім часі была скулптура першого презідента Чехословакії Томаша Ґаріка Масаріка. Як модел тій скулптурі стояв Олені Мандіч сам презідент републікы. Скулптура од 1928-го року стояла в Ужгороді і была там аж до примушеного одступліня Ужгорода Мадярьску на кінцю 1938-го року. Далша доля той скулптуры была траґічна. Мадярі у ваґоні післали скулптуру Масаріка до Чехії, почас войны ся знайшла в Братіславі. По войні вже не міг Масарік вернути ся до совітами окупованого Ужгорода і так о скулптуру проявило інтерес місто Граніце на Мораві, де ся одбыло друге одкрытя скулптуры в році 1946. В 50-ых роках комуністы вырішыли памятник дати гет, быв демонтованый і закопаный в містній фабриці.  В році 1968, почас Празькой яри, быв одкрытый по третій раз. Но зачатком нормалізації быв комуністами знова демонтованый і дефінітівно зниченый в Простєйовскых желізарнях.

В році 1930 дістала Олена Мандіч штіпендію од чехословацького міністерства освіты на штудіюм у Франції. По навернутю в році 1931 зробила дві скулптуры ґубернаторів Підкарпатьской Руси – Ґриґорія Жатковіча і Антонія Бескида. Найвызначнішыма творами скулпторкы были скулптуры Александра Митрака із 1931-го року і Александра Духновіча із 1933-го року. Духновічова скуплтура стоїть доднесь в Пряшові, хоць вже на іншім місці, і была одкрыта в рамках Днів руськой културы за участи тісячів людей з Пряшівской і Підкарпатьской Руси.

Бєдно із зачатьом ІІ. світовой войны закінчіла ся і творча діялность Олены Мандіч. Войновы рокы пережыла з родинов у Мукачові і пак в Будапешті. Довгорічный ревматізм їй знеможнив далше робити на скулптурах і остатніх 30 років пережыла в Кошыцях, де робила урядничку і продавачку. Вмерла Олена Мандіч, забыта людми, 12-го марца 1975-го року.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Share.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар

Zrealizowano dzięki dotacji Ministra Spraw Wewnętrznych i Administracji.
© Copyright by лем.fm. 2017. Вшыткы права застережены.