Голосник

По мойому

0

МЫ, ВЫ І ОНИ

Коли праві десят років тому, 20-літній товды, Марк Цукерберґ зачынал на Гарвардскым Університеті проєкт, котрий днес знаме як Фейсбук (анґ. Facebook, з початку Thefacebook), замірил основати компутерову сіт для студентів свойой alma mater, але скоро спостерюг, же, враз з розвиваючом ся популярністю інтернету і його притігаючом силом, треба єй розшырити і на інчы унівеситеты і коледжы. Певно ани сам ся не сподівал, же неодолга буде міг зазріти в душу більше як мілиярда люди, бо днес Фейсбук являт ся необхідным елементом штоденного жытя такой каждого хоснуючого компутер і інтернетову сіт.

Ціль Цукерберґа – зъєднати в групы великє чысло подібных собі люди, маючых спільне гоббі, заінтересуваня, або знаємых, родину. В тым місци доходиме до пункту, в якым кінчыт ся замірена ціль, а зачынат реальніст (хоц, здавало бы ся, то ЛЕМ выімаґінуваний віртуальний світ): комерция, нечыста гра, брудна політыка, лож, т.є. вшытко тото, што приносит нам каждий ден в невіртуальным світі.  Доходиме до моменту, в котрым вартат звідати, ци то недобрий реальний світ знищыл ідеальні задуману віртуальну обшыр, ци може віртуаль з самого початку мал быти продолжыньом реалю, приданом третьом руком, яку дал нам технічні поступуючий світ?

По мойому, помалы можеме забывати, же колиси інтернетовий простір был „деси там”, а реальний „ту, де стою”. Ба, одколи явили ся психічны хвороты, якых причыном є необхідніст перманентого бытя в інтернеті, постійного смотріня на компутер, таблет, ци смартфон, бо „може дахто написал, дахто ляйкувал, дахто згноіл”, то віртуальна обшыр барже влият на наше (спокійне (?) дотепер) земне жытя, хоц – здавало бы ся – оно повинно діяти в другу страну.

Гей, сут і такы, якы Фейсбука не хоснуют, але (завдякы „жычливым”) не вадит ім там быти і переносити своі параноічны уявы штоденности. Кєд придаме ґу тому простоту і діапазон розходжыня ся інформаций через Фейсбук, вшытко оне дає ефект запертого кругу, бо провокуваний згноєний мусит одречы і згноіти гноючого, жебы потім гноючий зас гноіл, а згноєний, розмітуючы гній, одповідал. Перпетуум мобіле? Надію ся – ніт. Бо кєд так, раз рушена машына буде ходила непрестанно і не буде мож єй втримати.

МЫ (т.є.: і мы, і вы) І ОНИ

Щестьом, нихто іщы перпетуум мобіле не выдумал. Кажду машыну годни сме втримати. Кєд лем хочеме. Хоц покуса сотворити таку машыну од прадавных часів остає мрийом науковців, але і шарлятанів, спрібуйме зачати думати в катеґориях же єй фактычні неє. Зато і не прібуйме єй стартувати, жебы єй маховы колеса з причыпленыма косами не вирізали і нас, і вас. На втіху ІМ. Они бо, підсміхуючы, дадут сой раду.

НА САМ КОНЕЦ

Не уявляйме сой на силу, же Цукерберґова ціль – єднати – то основа, на якій інтернет стоіт, бо єднати в його розумліню, то тримати вшыткых в долони. То не вшытко. Його I like it (без можливости протиставной формы Не люблю) тіж має суґерувати, же, навет не клікаючы нияк, можеме остати неутральныма.

Ніт. То лем гра, яку граме мы. І хоц остаєме лем грачами в тым великым просторі, то ци за вшытко обвинити Цукерберґа? Думам, же він ани не знат, де Ліґниця, де Ґорлиці, а де Стрыльці Краєньскы? До передуманя.

Шеруй.

О авторі

Демко Трохановскій

Актуальні ховат дві дівкы, а медже, по і попри тым - шефредактор інтернетового порталю lem.fm. Любитель языків. Вшыткых языків.

Коментар

По мойому

0

МЫ, ВЫ І ОНИ

Коли праві десят років тому, 20-літній товды, Марк Цукерберґ зачынал на Гарвардскым Університеті проєкт, котрий днес знаме як Фейсбук (анґ. Facebook, з початку Thefacebook), замірил основати компутерову сіт для студентів свойой alma mater, але скоро спостерюг, же, враз з розвиваючом ся популярністю інтернету і його притігаючом силом, треба єй розшырити і на інчы унівеситеты і коледжы. Певно ани сам ся не сподівал, же неодолга буде міг зазріти в душу більше як мілиярда люди, бо днес Фейсбук являт ся необхідным елементом штоденного жытя такой каждого хоснуючого компутер і інтернетову сіт.

Ціль Цукерберґа – зъєднати в групы великє чысло подібных собі люди, маючых спільне гоббі, заінтересуваня, або знаємых, родину. В тым місци доходиме до пункту, в якым кінчыт ся замірена ціль, а зачынат реальніст (хоц, здавало бы ся, то ЛЕМ выімаґінуваний віртуальний світ): комерция, нечыста гра, брудна політыка, лож, т.є. вшытко тото, што приносит нам каждий ден в невіртуальным світі.  Доходиме до моменту, в котрым вартат звідати, ци то недобрий реальний світ знищыл ідеальні задуману віртуальну обшыр, ци може віртуаль з самого початку мал быти продолжыньом реалю, приданом третьом руком, яку дал нам технічні поступуючий світ?

По мойому, помалы можеме забывати, же колиси інтернетовий простір был „деси там”, а реальний „ту, де стою”. Ба, одколи явили ся психічны хвороты, якых причыном є необхідніст перманентого бытя в інтернеті, постійного смотріня на компутер, таблет, ци смартфон, бо „може дахто написал, дахто ляйкувал, дахто згноіл”, то віртуальна обшыр барже влият на наше (спокійне (?) дотепер) земне жытя, хоц – здавало бы ся – оно повинно діяти в другу страну.

Гей, сут і такы, якы Фейсбука не хоснуют, але (завдякы „жычливым”) не вадит ім там быти і переносити своі параноічны уявы штоденности. Кєд придаме ґу тому простоту і діапазон розходжыня ся інформаций через Фейсбук, вшытко оне дає ефект запертого кругу, бо провокуваний згноєний мусит одречы і згноіти гноючого, жебы потім гноючий зас гноіл, а згноєний, розмітуючы гній, одповідал. Перпетуум мобіле? Надію ся – ніт. Бо кєд так, раз рушена машына буде ходила непрестанно і не буде мож єй втримати.

МЫ (т.є.: і мы, і вы) І ОНИ

Щестьом, нихто іщы перпетуум мобіле не выдумал. Кажду машыну годни сме втримати. Кєд лем хочеме. Хоц покуса сотворити таку машыну од прадавных часів остає мрийом науковців, але і шарлятанів, спрібуйме зачати думати в катеґориях же єй фактычні неє. Зато і не прібуйме єй стартувати, жебы єй маховы колеса з причыпленыма косами не вирізали і нас, і вас. На втіху ІМ. Они бо, підсміхуючы, дадут сой раду.

НА САМ КОНЕЦ

Не уявляйме сой на силу, же Цукерберґова ціль – єднати – то основа, на якій інтернет стоіт, бо єднати в його розумліню, то тримати вшыткых в долони. То не вшытко. Його I like it (без можливости протиставной формы Не люблю) тіж має суґерувати, же, навет не клікаючы нияк, можеме остати неутральныма.

Ніт. То лем гра, яку граме мы. І хоц остаєме лем грачами в тым великым просторі, то ци за вшытко обвинити Цукерберґа? Думам, же він ани не знат, де Ліґниця, де Ґорлиці, а де Стрыльці Краєньскы? До передуманя.

Шеруй.

О авторі

Демко Трохановскій

Актуальні ховат дві дівкы, а медже, по і попри тым - шефредактор інтернетового порталю lem.fm. Любитель языків. Вшыткых языків.

Коментар