Голосник

Преславний театер Яры Цімрмана

0

Театер Яры Цімрмана

В другій половині 60-тых років 20-го сторіча выникнув в Празі Театер Яры Цімрмана. Тот театер быв од іншых театрів розділный в тім, же вшыткы пєсы были лем о єднім геройові – Ярові Цімрманові.

Яра Цімрман є фіктівный герой, універзалный чеськый ґеній. Мав ся народити десь міджі роками 1853 аж 1859 у Відню. Його мати Марлен Цімрманова, передтым Єлінкова, походила з Австрії, отець Леополд Цімрман із Чехії. Він сам ся чув быти Чехом. Быв єдным з найвекшых чеськых драматіків, поетів, музикантів, учітелів, подорожных, філозофів, вынаходників, кріміналістів, шпортвоців а не знам чім іщі вшыткым у своїй добі. За свого жывота не дочекав ся узнаня, аж обявліньом труны з його позостатками ся европска публіка познакомила з тым ґенійом, найвекшым Чехом. Далшов інтересностьов того софістіковано-мыфолоґічного театру суть факты, же в нім зачінали і довгы рокы грали неакторы, але люди котры мали завершены іншы школы. Сами творцьове вшыткых пєс, знама двоїця Зденєк Свєрак і Ладіслав Смолъяк ся стрітили в штудентьскім театрі на педаґоґічній факулті. Зо скінченов педаґоґіков бы ся тогды може тяжко дістали грати до театру, так собі засновали властный. Першы пєсы были без театралных куліс і вшыткы пєсы аж до днешнього дня зачінають „фахівныма“ лекціями, де з наукового погляду людям пояснюють проблематіку, котрой ся пєса дотулять і акторы ся почас лекцій представлюють як науковці, історикы, арехеолоґы, языкознателі з многыма тітулами. Кідь раз на кінцю 60-тых років пришов на театер посмотрити вызначный чеськый писатель Богуміл Грабал, Зденєк Свєрак ся го позвідовав, што собі о тім театрі думать. Він му одповів, же ся му то любило, але же збудованый театер на єднім фіктівнім геройові може вытримати так 4 аж 5 сезон, потім ся то чоловіку зунує і нихто їм на то не прийде. Грабал ся тогды помыляв. Театер єствує до днесь, днесь вже там грають і професіоналны акторы, робить із кулісами. Майже все є выпроданый. Свєрак і Смолъяк докінце дотягли свою фікцію до такого успіху, же перед дакілько роками, коли в Чехії проходила анкета о найвызначнішого Чеха в історії, люди рецесістітічно записовали Яру Цімрмана, котрый ся наконець став переможцьом той анкеты. Театер ту буде, покля буде мати свого позерателя і міфы будуть жыти, покля суть добрі поданы і людей бавлять. І людей все веце бавить фікція, як сива реаліта.
Кідь ся зачало русиньске возроджіня на зачатку 90-тых років 20-го сторіча, і было ясне, же бісідовати о нас як о Українцях вже не буде мати великый успіх, дакотры неакторы, учітелі, історикы, етнолоґоґы, котры собі цілу свою карьєру збудовали на українізації, потребовали собі найти нову роботу. Таку, котра буде мати успіх. І так засновали Театер Русина-Українця. Фіктівного історічного героя, котрый ту быв, але нихто го у своїй добі не знав, обявили го аж они, на основі „ґарантованых“ історічных документів, котры зачали находити. Русин-Українець быв всягды, од Києва аж по Попрад. Він сам ся чув быти Українцьом. Хоць в тім театрі зачінали неакторы, днесь вже суть міджі нима і молодшы професіоналы. Людям все знають перед своїма ани ні так пєсами, як скоріше кабаретныма чіслами, подати і наукову лекцію. На розділ од Театру Яры Цімрмана, они реално мають і тітулы. Свою фікцію дотягли до такого успіху, же нарозділ од Яры Цімрмана, котрого каждый бере як выдарену рецесію, Русина-Українця дакотры беруть як реалный факт. Кідь собі люди думали, же збудовати театер і вшыткы свої пєсы на такій абсурдности не може вытримати довго, лем дакілько сезон, днесь видиме, же то не є правда. Театер ту буде, покля буде мати свого позерателя. Міфы будуть жыти, покля їх будуть людям добрі подавати і будуть їх бавити. Но і кого бы на бавило прийти на файный фестівал, заспівати, потанцьовати? Є то ліпше, як сива реаліта.
Єден з творців пєс Ладіслав Смоъяк вже є небіжчік. Театер не має новы пєсы і вопросом є, кілько вытриме лем на репрізах. Але може нас несподівать так, як несподівав Богуміла Грабала. Ґенерація заснователів Театру Русина-Українця вже таксамо того вельо нового якбач не напише. Але покля нашы люди будуть ходити і на репрізы, потім можуть свою сцену выпродавати іщі довго. І што є найгірше, здобывати новых акторів і нову публіку.
Петро Медвідь, Пряшів

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар

Преславний театер Яры Цімрмана

0

Театер Яры Цімрмана

В другій половині 60-тых років 20-го сторіча выникнув в Празі Театер Яры Цімрмана. Тот театер быв од іншых театрів розділный в тім, же вшыткы пєсы были лем о єднім геройові – Ярові Цімрманові.

Яра Цімрман є фіктівный герой, універзалный чеськый ґеній. Мав ся народити десь міджі роками 1853 аж 1859 у Відню. Його мати Марлен Цімрманова, передтым Єлінкова, походила з Австрії, отець Леополд Цімрман із Чехії. Він сам ся чув быти Чехом. Быв єдным з найвекшых чеськых драматіків, поетів, музикантів, учітелів, подорожных, філозофів, вынаходників, кріміналістів, шпортвоців а не знам чім іщі вшыткым у своїй добі. За свого жывота не дочекав ся узнаня, аж обявліньом труны з його позостатками ся европска публіка познакомила з тым ґенійом, найвекшым Чехом. Далшов інтересностьов того софістіковано-мыфолоґічного театру суть факты, же в нім зачінали і довгы рокы грали неакторы, але люди котры мали завершены іншы школы. Сами творцьове вшыткых пєс, знама двоїця Зденєк Свєрак і Ладіслав Смолъяк ся стрітили в штудентьскім театрі на педаґоґічній факулті. Зо скінченов педаґоґіков бы ся тогды може тяжко дістали грати до театру, так собі засновали властный. Першы пєсы были без театралных куліс і вшыткы пєсы аж до днешнього дня зачінають „фахівныма“ лекціями, де з наукового погляду людям пояснюють проблематіку, котрой ся пєса дотулять і акторы ся почас лекцій представлюють як науковці, історикы, арехеолоґы, языкознателі з многыма тітулами. Кідь раз на кінцю 60-тых років пришов на театер посмотрити вызначный чеськый писатель Богуміл Грабал, Зденєк Свєрак ся го позвідовав, што собі о тім театрі думать. Він му одповів, же ся му то любило, але же збудованый театер на єднім фіктівнім геройові може вытримати так 4 аж 5 сезон, потім ся то чоловіку зунує і нихто їм на то не прийде. Грабал ся тогды помыляв. Театер єствує до днесь, днесь вже там грають і професіоналны акторы, робить із кулісами. Майже все є выпроданый. Свєрак і Смолъяк докінце дотягли свою фікцію до такого успіху, же перед дакілько роками, коли в Чехії проходила анкета о найвызначнішого Чеха в історії, люди рецесістітічно записовали Яру Цімрмана, котрый ся наконець став переможцьом той анкеты. Театер ту буде, покля буде мати свого позерателя і міфы будуть жыти, покля суть добрі поданы і людей бавлять. І людей все веце бавить фікція, як сива реаліта.
Кідь ся зачало русиньске возроджіня на зачатку 90-тых років 20-го сторіча, і было ясне, же бісідовати о нас як о Українцях вже не буде мати великый успіх, дакотры неакторы, учітелі, історикы, етнолоґоґы, котры собі цілу свою карьєру збудовали на українізації, потребовали собі найти нову роботу. Таку, котра буде мати успіх. І так засновали Театер Русина-Українця. Фіктівного історічного героя, котрый ту быв, але нихто го у своїй добі не знав, обявили го аж они, на основі „ґарантованых“ історічных документів, котры зачали находити. Русин-Українець быв всягды, од Києва аж по Попрад. Він сам ся чув быти Українцьом. Хоць в тім театрі зачінали неакторы, днесь вже суть міджі нима і молодшы професіоналы. Людям все знають перед своїма ани ні так пєсами, як скоріше кабаретныма чіслами, подати і наукову лекцію. На розділ од Театру Яры Цімрмана, они реално мають і тітулы. Свою фікцію дотягли до такого успіху, же нарозділ од Яры Цімрмана, котрого каждый бере як выдарену рецесію, Русина-Українця дакотры беруть як реалный факт. Кідь собі люди думали, же збудовати театер і вшыткы свої пєсы на такій абсурдности не може вытримати довго, лем дакілько сезон, днесь видиме, же то не є правда. Театер ту буде, покля буде мати свого позерателя. Міфы будуть жыти, покля їх будуть людям добрі подавати і будуть їх бавити. Но і кого бы на бавило прийти на файный фестівал, заспівати, потанцьовати? Є то ліпше, як сива реаліта.
Єден з творців пєс Ладіслав Смоъяк вже є небіжчік. Театер не має новы пєсы і вопросом є, кілько вытриме лем на репрізах. Але може нас несподівать так, як несподівав Богуміла Грабала. Ґенерація заснователів Театру Русина-Українця вже таксамо того вельо нового якбач не напише. Але покля нашы люди будуть ходити і на репрізы, потім можуть свою сцену выпродавати іщі довго. І што є найгірше, здобывати новых акторів і нову публіку.
Петро Медвідь, Пряшів

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар