Голосник

Віночок тратит ся лем раз

0

Раз

В великых містах не спосіб найти місце на запаркуваня авта. Кілько разів єм ся злостил на тых, котры скорше нашли тото рідкє добро, а самы так поставали, же другому шоферови не дали ниякых шанс змістити ся попри них. Запракували так, же ни з єдной, ни з другой стороны не лишыли місця натілько, жебы поділити ся ним з інчыма автомобілистами.

Нераз склял єм такых еґоістів, на чым світ стоіт. Але да-з-раз притрафило ся мі такє, што аж трьох шоферів так стануло, што на місци, котре заняли, змістили бы ся не три, а шіст авт. Зас єм ся нервувал на тых, котрым не старчыло емпатиі і здібности до плянуваня. Лем штости в тым припадку мі хыбувало. Не пасувало до згоры принятого мном сценария подій. Коли бы было єдно авто планно запаркуване – тото ясне. Пришол нешколений і станул злосливо так, жебы другому місце одобрати. Але трьох нараз? Зачал єм сой думати над порядком заниманя місц непорядныма шоферами і тыма, котры поставали рівно. Нияк ся мі не могло тото зложыти в лоґічний сценарий. Аж ня освітило… То тоты «непорядны» могли скорше поставати в шорику правильні, рівно і дотримуючы соспільны правила спілжытя. А хаос в паркуваню ввели тоты, котры пришли за нима. А пришла іх така купета, же своім чыслом скаламутили паркінґовий порядок.

Навчений тым припадком, одтовды спокійні констатую ріжны особливы припадкы. Не судме за скоро, бо не знаме хто винуватий безпорядкови. Треба все задумати ся над тым, што было найперше? Проаналізувати, якій міг быти первістний паркінґовий стан?

Два

Стараня Стоваришыня Руска Бурса о зворот соспільного маєтку Лемків тырвали, одколи была она привернена до жытя в 1991 р. То не секрет, же тота соспільна орґанізация была покликана головні цілю приверніня маєтковых прав до будинку і парцелі при ул. Сєнкєвича 28 в Ґорлицях єй бывшым властителям – Русинам. Пишучий тоты слова, од бывшого выхованка-бурсака, пізнійшого учытеля в селі Радоцина і автора текстів про рідне своє село – Ганчову, отримал передвоєнний статут Общества Руска Бурса і приказ, жебы ся старати о своє. Дале повело ся переконати ґрупу ідеовых Лемків до думкы, жебы оновлене стоваришыня мало такій сам статут, як тот, на котрым давний предсідатель, своім пером, написал по русиньскы слова «10/ІІІ938 копія подана въ Воєводство до утвержденія».

Предсідателі зачали выміну писм з урядами з жаданьом звороту бурсы. Основний арґумент фурт был лем єден – Чый тот маєток был од початку?  Руска Бурса была соспільным маєтком Русинів з Лемковины, ничыім більше. Штоправда, маєток был насильно перенятий чужыма в час Першой і Другой Світовой Войны, зато лем вперте і консеквентне воюваня о своє принесло позитывне розвязаня. Перший раз в 1921 р., коли Даміян Бубняк, Іван Качмарчык і Василь Малецкій заложыли процес і за сім років выбороли зворот бурсы. Выремонтували єй, розбудували і зачала она успішну діяльніст, ведену русиньскыма інтелектуалістами – учытелями, правниками, значучыма грекокатолицкыма священиками. По вересни 1939 р., бурса на час войны впала в рукы, тым разом, Украінців – помічників гітлерівскых окупантів. По выселіню, стараня о зворот бурсы робили як першы ансамбль «Лемковина», ведений Ярославом Трохановскым, і Павел Стефановскій з Русиньского Громадяньского Кругу Лемків «Господар». Коли оновлено діяльніст Общества Руска Бурса, тоты два вызначны діячы одраз написали до нього лист з підпертьом старань о зворот, признаючы йому реальне право до свого маєтку. І они поставили вопрос бурсы на моральным рівни. Чыє тото было скорше? Хто тот Рускій Дім поставил? І якій был ідеовий напрям орґанізациі?

Тоты самы звіданя поставил собі товдышній кєрівник рейонового уряду в Ґорлицях. В 1995 році, коли в бурсі заперто остатній одділ ґорлицкого шпыталя, тот урядник одповіл єднозначно на приведены горі квестиі і дал в ужыткуваня Стоваришыню Руска Бурса маєток, котрий ій приналежал. Надале же з тым рішыньом воювали Украінці з ОЛ. Перед судом доводили своіх выдуманых прав до бурсы. Вели реальны торгы з презесом Фундациі Рутеніка на тему кількости мілийонів за одступліня од украіньскых апетитів на перенятя бурсы. Штефан Гладик, з ґорлицкой украіньской орґанізациі, в міністерстві протестувал против признаню ґранту на ремонт бурсяной стріхы, бо дале надіял ся на забраня лемківского маєтку. Доводил украіньскы права до бурсы ближе неокрисленыма арґументами і реторычныма пописами. Довєдна з трійцьом своіх камаратів задумал плян поділу. Ходили они з роликами мап і малювали уж на них крискы засягу своіх анексий. Повідали, же Украінці уж там сідили. Противні до ситуациі на Крымі, николи якоси не уточнили періоду того засіданя. А вартат все про тото памятати. Припоминам днес реальны «заслугы» Гладика і його файты для єднаня, згоды і репрезентуваня лемківского інтересу назовни.

Перед польскым судом і вшыткыма польскыма урядами пресідателі Руской Бурсы фурт незмінно накликували, жебы зворотови надати вымір морального вопорсу. Чыя бурса была найперше? І все здавало ся мі, же бєме горохом о стіну. В урядах переважало думаня «прокомпромісове» і нагваряня до того, жебы правильний властитель поділил ся маєтком з інтрузом і узурпатором.

Од тамтых часів чую переможну аверсию до вшыткых накликувань до згоды, компромісів і «неідеолоґічности». Згода? В порядку, але в котрій справі? Історычны скушености якоси не дают мі забыти і все асоциюют ся мі в голові з тыма, котры Рускій Бурсі морального права до руского маєтку фурт одмавляли, або тактычні николи бурсы не підпорили. Зато, тоты самы під каждым писмом з Украінцями з Объєднаня Лемків підписували ся в передбігах. І як вірны псикы, в каждій справі, надале ім служат. З Руском Бурсом (окрем єдного припадку) николи, жадного спільного писма не підписали. Противні, роблят довєдна капузовы суды і мішают ся до справ чужых орґанізаций. А, наконец, надале думают ходити в ґлориі єдиных честных, безідейных і праведных. Або по вшыткым голосити, же они не приложыли своіх рук до пацятины і пошырюваня ненависти. Панове проукраіньскы і прообъєднаньовы політикы – віночок тратит ся лем раз…

Три

9. вересня 2009 р., од польского скарбу державы Лемкы выкупили Руску Бурсу в Ґорлицях. Зробили квесту і самы члены общества, своіма грошами, оплатили хыжу, поле і нотария. Кавза скінчена. Колесо подій ся обернуло. Чыє было перше – єст, і того надале.

На што днес припоминам цілу бурсяну історию? Головні прото, жебы дати реляцию з первістного стану справ. Рокы проходят, а колеса ся крутят. Зо вшыткых Рускых Домів і Рускых Бурс лем тота ґорлицка діє як русиньска культурна інститция. Інчы ініциятывы стрічат фурт єден спільний сценарий, писаний чужыма руками. Перевзяти, або знищыти, або перевзяти і знищыти нараз. Такій плян на введіня своіх паркінґовых порядків має все тот, котрий з огляду на чысло, або шыковніст своій машын, потрібує ввести своі принципы на русиньскым подворци. Хоснує фурт тоту же стратеґію, што коли приведе реґімент своіх паркінґовых, то він є в праві і нихто уж не вызнат ся в тым, як было перше. Якій наш рід, язык і котрий наш культурний простір. А, наконец, што Русины не дорахуют ся нияк своіх машын. Щестя, коли Лемкы, Русины, трафлят на паркінґ, котрий єст стережений карпаторускыма силами. Гірше товды, коли арендуваний єст він зовнішнім куратором, котрий не єст заінтересуваний розвитком Русинів. А уж доцяп траґічні, коли з рідного простору інтрузы роблят нацийоналістычний майдан. Знайте, што там на ваше авто, присторєне в русиньску фану, не буде місця. А коли вам украінізаторы вкажут даякій кут, то такій, де будете забльокуваны, споневераны і зневажены…

А чом так пишу? Бо так ся все справували і перше. І николи не робили інакше.

В проґрамі вызвучалa співанка ґрупы Blood Sweat & Tears пн. “Spinning Wheel”. Фото горі передставлят фраґмент статуту Общества Руска Бурса з 1938 рока.

Шеруй.

О авторі

Богдан Ґамбаль

Присутний. Народил єм ся в Польковицях, на Нижнім Шлеску. Люблю ходити там де мі боронят і радити тото чого не дозваляют повідати. Люблю переносити границі. В радию Лем.фм єм од початку. Окрем радия тых моіх початків было більше - Стоваришыня і улюблена - Руска Бурса. Люблю чытати стары русиньскы ґазеты. Зачал єм публикувати іщы в Голосі Ватры. Контакт: gambal@lem.fm

Коментар

Віночок тратит ся лем раз

0

Раз

В великых містах не спосіб найти місце на запаркуваня авта. Кілько разів єм ся злостил на тых, котры скорше нашли тото рідкє добро, а самы так поставали, же другому шоферови не дали ниякых шанс змістити ся попри них. Запракували так, же ни з єдной, ни з другой стороны не лишыли місця натілько, жебы поділити ся ним з інчыма автомобілистами.

Нераз склял єм такых еґоістів, на чым світ стоіт. Але да-з-раз притрафило ся мі такє, што аж трьох шоферів так стануло, што на місци, котре заняли, змістили бы ся не три, а шіст авт. Зас єм ся нервувал на тых, котрым не старчыло емпатиі і здібности до плянуваня. Лем штости в тым припадку мі хыбувало. Не пасувало до згоры принятого мном сценария подій. Коли бы было єдно авто планно запаркуване – тото ясне. Пришол нешколений і станул злосливо так, жебы другому місце одобрати. Але трьох нараз? Зачал єм сой думати над порядком заниманя місц непорядныма шоферами і тыма, котры поставали рівно. Нияк ся мі не могло тото зложыти в лоґічний сценарий. Аж ня освітило… То тоты «непорядны» могли скорше поставати в шорику правильні, рівно і дотримуючы соспільны правила спілжытя. А хаос в паркуваню ввели тоты, котры пришли за нима. А пришла іх така купета, же своім чыслом скаламутили паркінґовий порядок.

Навчений тым припадком, одтовды спокійні констатую ріжны особливы припадкы. Не судме за скоро, бо не знаме хто винуватий безпорядкови. Треба все задумати ся над тым, што было найперше? Проаналізувати, якій міг быти первістний паркінґовий стан?

Два

Стараня Стоваришыня Руска Бурса о зворот соспільного маєтку Лемків тырвали, одколи была она привернена до жытя в 1991 р. То не секрет, же тота соспільна орґанізация была покликана головні цілю приверніня маєтковых прав до будинку і парцелі при ул. Сєнкєвича 28 в Ґорлицях єй бывшым властителям – Русинам. Пишучий тоты слова, од бывшого выхованка-бурсака, пізнійшого учытеля в селі Радоцина і автора текстів про рідне своє село – Ганчову, отримал передвоєнний статут Общества Руска Бурса і приказ, жебы ся старати о своє. Дале повело ся переконати ґрупу ідеовых Лемків до думкы, жебы оновлене стоваришыня мало такій сам статут, як тот, на котрым давний предсідатель, своім пером, написал по русиньскы слова «10/ІІІ938 копія подана въ Воєводство до утвержденія».

Предсідателі зачали выміну писм з урядами з жаданьом звороту бурсы. Основний арґумент фурт был лем єден – Чый тот маєток был од початку?  Руска Бурса была соспільным маєтком Русинів з Лемковины, ничыім більше. Штоправда, маєток был насильно перенятий чужыма в час Першой і Другой Світовой Войны, зато лем вперте і консеквентне воюваня о своє принесло позитывне розвязаня. Перший раз в 1921 р., коли Даміян Бубняк, Іван Качмарчык і Василь Малецкій заложыли процес і за сім років выбороли зворот бурсы. Выремонтували єй, розбудували і зачала она успішну діяльніст, ведену русиньскыма інтелектуалістами – учытелями, правниками, значучыма грекокатолицкыма священиками. По вересни 1939 р., бурса на час войны впала в рукы, тым разом, Украінців – помічників гітлерівскых окупантів. По выселіню, стараня о зворот бурсы робили як першы ансамбль «Лемковина», ведений Ярославом Трохановскым, і Павел Стефановскій з Русиньского Громадяньского Кругу Лемків «Господар». Коли оновлено діяльніст Общества Руска Бурса, тоты два вызначны діячы одраз написали до нього лист з підпертьом старань о зворот, признаючы йому реальне право до свого маєтку. І они поставили вопрос бурсы на моральным рівни. Чыє тото было скорше? Хто тот Рускій Дім поставил? І якій был ідеовий напрям орґанізациі?

Тоты самы звіданя поставил собі товдышній кєрівник рейонового уряду в Ґорлицях. В 1995 році, коли в бурсі заперто остатній одділ ґорлицкого шпыталя, тот урядник одповіл єднозначно на приведены горі квестиі і дал в ужыткуваня Стоваришыню Руска Бурса маєток, котрий ій приналежал. Надале же з тым рішыньом воювали Украінці з ОЛ. Перед судом доводили своіх выдуманых прав до бурсы. Вели реальны торгы з презесом Фундациі Рутеніка на тему кількости мілийонів за одступліня од украіньскых апетитів на перенятя бурсы. Штефан Гладик, з ґорлицкой украіньской орґанізациі, в міністерстві протестувал против признаню ґранту на ремонт бурсяной стріхы, бо дале надіял ся на забраня лемківского маєтку. Доводил украіньскы права до бурсы ближе неокрисленыма арґументами і реторычныма пописами. Довєдна з трійцьом своіх камаратів задумал плян поділу. Ходили они з роликами мап і малювали уж на них крискы засягу своіх анексий. Повідали, же Украінці уж там сідили. Противні до ситуациі на Крымі, николи якоси не уточнили періоду того засіданя. А вартат все про тото памятати. Припоминам днес реальны «заслугы» Гладика і його файты для єднаня, згоды і репрезентуваня лемківского інтересу назовни.

Перед польскым судом і вшыткыма польскыма урядами пресідателі Руской Бурсы фурт незмінно накликували, жебы зворотови надати вымір морального вопорсу. Чыя бурса была найперше? І все здавало ся мі, же бєме горохом о стіну. В урядах переважало думаня «прокомпромісове» і нагваряня до того, жебы правильний властитель поділил ся маєтком з інтрузом і узурпатором.

Од тамтых часів чую переможну аверсию до вшыткых накликувань до згоды, компромісів і «неідеолоґічности». Згода? В порядку, але в котрій справі? Історычны скушености якоси не дают мі забыти і все асоциюют ся мі в голові з тыма, котры Рускій Бурсі морального права до руского маєтку фурт одмавляли, або тактычні николи бурсы не підпорили. Зато, тоты самы під каждым писмом з Украінцями з Объєднаня Лемків підписували ся в передбігах. І як вірны псикы, в каждій справі, надале ім служат. З Руском Бурсом (окрем єдного припадку) николи, жадного спільного писма не підписали. Противні, роблят довєдна капузовы суды і мішают ся до справ чужых орґанізаций. А, наконец, надале думают ходити в ґлориі єдиных честных, безідейных і праведных. Або по вшыткым голосити, же они не приложыли своіх рук до пацятины і пошырюваня ненависти. Панове проукраіньскы і прообъєднаньовы політикы – віночок тратит ся лем раз…

Три

9. вересня 2009 р., од польского скарбу державы Лемкы выкупили Руску Бурсу в Ґорлицях. Зробили квесту і самы члены общества, своіма грошами, оплатили хыжу, поле і нотария. Кавза скінчена. Колесо подій ся обернуло. Чыє было перше – єст, і того надале.

На што днес припоминам цілу бурсяну історию? Головні прото, жебы дати реляцию з первістного стану справ. Рокы проходят, а колеса ся крутят. Зо вшыткых Рускых Домів і Рускых Бурс лем тота ґорлицка діє як русиньска культурна інститция. Інчы ініциятывы стрічат фурт єден спільний сценарий, писаний чужыма руками. Перевзяти, або знищыти, або перевзяти і знищыти нараз. Такій плян на введіня своіх паркінґовых порядків має все тот, котрий з огляду на чысло, або шыковніст своій машын, потрібує ввести своі принципы на русиньскым подворци. Хоснує фурт тоту же стратеґію, што коли приведе реґімент своіх паркінґовых, то він є в праві і нихто уж не вызнат ся в тым, як было перше. Якій наш рід, язык і котрий наш культурний простір. А, наконец, што Русины не дорахуют ся нияк своіх машын. Щестя, коли Лемкы, Русины, трафлят на паркінґ, котрий єст стережений карпаторускыма силами. Гірше товды, коли арендуваний єст він зовнішнім куратором, котрий не єст заінтересуваний розвитком Русинів. А уж доцяп траґічні, коли з рідного простору інтрузы роблят нацийоналістычний майдан. Знайте, што там на ваше авто, присторєне в русиньску фану, не буде місця. А коли вам украінізаторы вкажут даякій кут, то такій, де будете забльокуваны, споневераны і зневажены…

А чом так пишу? Бо так ся все справували і перше. І николи не робили інакше.

В проґрамі вызвучалa співанка ґрупы Blood Sweat & Tears пн. “Spinning Wheel”. Фото горі передставлят фраґмент статуту Общества Руска Бурса з 1938 рока.

Шеруй.

О авторі

Богдан Ґамбаль

Присутний. Народил єм ся в Польковицях, на Нижнім Шлеску. Люблю ходити там де мі боронят і радити тото чого не дозваляют повідати. Люблю переносити границі. В радию Лем.фм єм од початку. Окрем радия тых моіх початків было більше - Стоваришыня і улюблена - Руска Бурса. Люблю чытати стары русиньскы ґазеты. Зачал єм публикувати іщы в Голосі Ватры. Контакт: gambal@lem.fm

Коментар