Голосник

Вшытко добре в році…

0

Василь Біляк є єдным із найвызначнішых політіків комуністічного Ческословеньска і вєдно з тым і якбач найконтроверзнішым. Велезрадник, котрый як раз дякуючі своїй велезраді быв єдным із найміцьнішых політіків до ніжной револуції быв і найвызначнішым політіком, котрого мали Русины в комуністічнім Ческословеньску.

Сирота з русиньского села – із Крайной Быстрой, закінчів лем школу про кравців. Тоту роботу по школі і робив. Вшытко ся змінило по фебруарі 1948 року, коли комуністы зробили державный переворот і самосвоїм способом, по взорі їх великых учітелів із Москвы, перевзяли вшытку міць. Ту десь зачінать і велика карьєра твердо пересвідченого комуністы марксістічно-ленінского напряму і обдивователя Сталіна – Василя Біляка. Русин із „кінця світа“, поступно роками перешов, од зачатку 50-тых років, значіть як раз од тых років, коли комуністы післали в монштр-процесах на смерть або до арештів найвеце людей, в тім чіслі і властных членів, із найосновнішых штруктур Комуністічной партії Чехословакії аж на верьх тых штруктур. Переломовый быв в його карьєрі рік 1968, коли вєдно з далшыма радікалныма комуністами потопили Дубчека і цілый реформный рух Празькой ярі і підписали тзв. „Запрошальне писмо“, котрым одобрили окупацію Чехословакії войсками Варшавского договору. Велезрада, за котру в тім часі в нашій державі грозила кара смерти, была про Біляка навспак выстріліньом на сам верьх політічной моці. То, же ся наконець дістав до чела державы Ґустав Гусак і його „нормалізація“, была іщі тота ліпша варіанта, бо Біляк хотів настолити по авґусті 1968 року робітницько-рольньцьку владу і вернути ся ку комунізму з присмаком Сталіна і 50-тых років.

В році 1986, коли быв іщі вызначным членом презідії нормалізачного Централного комітета Комуністічной партії Чехословакії і найміцьнішым мужом партії по Ґуставови Гусакови, зачав писати свої памяти. На сітуацію в році 1968 має свій погляд, не банує нич з того, што зробив, велезраду не признавать. І в році 1986, коли вшыткы знали, што звіря быв Сталін, ці Клемент Ґоттвалд, суть як раз тоты двоми люди його ідолами. Сліпо пересвідченый комуніста, котрый обгаює найвекшых комуністічных бандітів і сам є одповідный за то, же в Чехословакії і по 1968 році продовжовав терор єдного із найпаскуднішых режімів, якый коли людство зажыло. Но Ґустав Гусак, презідент Чехословакії, не дозволив, жебы книжка в 1987 році была надрукована. По револуції Біляка ословило єдно выдавництво, котре його памяти хотіло выдати. Біляк быв согласный, але мав дві условії: не будуть му нияк засяговати до тексту і книжка выйде аж по його смерти. На тексті і своїх поглядах з одступом часу і в іншій сполоченьскій сітуації не хотів нич мінити. На свою велезраду быв докінця якбач гордый. Брав то як правилне рішіня.

Но в книжці, котра вышла в 2014 році, є інтересне дашто інше. Біляк в році 1986 пише о Александрови Духновічови як о мудрім і школованім чоловіку, котрый быв народным будительом Русинів. Цітує з його „Вручания“. І пише і о тім, же по войні зачали дакотры науковы інштітуты твердити, же Русины суть Українці, так з них в державі зробили Українців, школы пак зачали трансформовати на україньскы ітд., што Русины не хотіли прияти. Як пише, было то адміністратівне рішіня, котре не было правилне і хыбы того рішіня ся мусять направльовати довгы рокы. Докінця пише, же то зробили люди, котры неправилно зрозуміли Ленінову народностну політіку. Не знам, ці собі усвідомив, же в тім чіслі тоту політіку неправилно зрозуміли і його ідолы Сталін і Ґоттвалд. Підкреслюю, же є то текст із 1986 року, коли быв сам другым найміцьнішым мужом по Гусакови в комуністічній Чехословакії, котра Русинів іщі і в тім часі не вызнавала.

Вшытко ся змінило по 1989 році, коли Русины знова дістали свободу, коли знова зачали основати свої орґанізації, свій рух, коли ся по двогых роках могли зясь зачати голосити ку свому народу в переписі жытелів. У вшыткых европскых державах, де історічно жыли і жыють, аж на єден выняток, котрым є Україна. В державі де є парадоксно найвеце русиньского населіня.

Днесь сьме вступили до нового року. До року 2015. Цілый попередній рік ся Україна намагала робити вшытко, жебы могла належати до европского світа. Підписала асоціачный договор із Европсков унійов, зрушыла невтраліту і хоче быти членом Североатлантіцькой аліанції, і кудь не хоче видіти, же єй там днесь нихто не хоче, воює на выході свойой державы, перешли в ній презідентьскы і парламентны вольбы, котры мали пітвердити ліґітіміту властей і свободу в державі і вшытко ся видить так, як кібы Україна жыла сучасностьов. Аж на єдну справу. Русиньску. Хоць Україна днесь воює з Російов, парадоксно тота справа Україну вертать ментално до 50-тых років за єден стіл з комуністами в Кремлі, котры адміністратівно вырішыли, хто Русины суть і, кідьже то так вырішыла партія, та то так і буде а конець. Навеце, окрім войны на выході державы, Україна атакує і на западнім фронті, медіалнов войнов, котров ся намагать зробити з Русинів сепаратістічный рух, котрый людям медії презентують як тото саме, што проруськы озброєны сепаратісты на выході. Україна притвердила головно по петіції, котру розбігли Русины в Америці. Не бояли ся на то выхосновати ани Радіо Свобода, чім абсолутно зничіли реноме той значкы. Простор на сайті радіа дістали люди Гаврош, Пеленська, Гвать… Докінця СБУ нашла людей, котры хотіли выголосити републіку за руськы грошы, лем дотеперь не знаме мена тых людей. Способы роботы барз подібны на способы роботы комуністів. Рішіня прав і свобод Русинів близкы Сталінови.

Василь Біляк є найвызначнішым політіком русиньского походжіня в комуністічній Чехословакії. Но гордый на нього не єм. Є про мене велезрадник. Але і тот велезрадник, простый кравець, котрый ся не дістав на так вызначны функції дякуючі його інтелектуалній вынятковости, а дякуючі його неконечній вірности злочінецькому режіму і партії знав уже в 1986 році, же вопрос Русинів і його рішіня были в комуністічных державах хыбов. Хыбов, котру довгы рокы требало направльовати. Україньскы власти і їх „незалежны журналісты“ то не знають доднесь. І так вшытко добре жычу в 2015 році вшыткым вам. Вшытко добре жычу і Україні, україньскым властям і журналістам. Досправды. Лем не знам, до котрого року їм то мам зажелати, бо їх менталный рік є якбач за тым нашым о дакілько десяток років позаду. Не знам, ці то тот рік будуть знати добігнути.

Петро Медвідь, Пряшів

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар

Вшытко добре в році…

0

Василь Біляк є єдным із найвызначнішых політіків комуністічного Ческословеньска і вєдно з тым і якбач найконтроверзнішым. Велезрадник, котрый як раз дякуючі своїй велезраді быв єдным із найміцьнішых політіків до ніжной револуції быв і найвызначнішым політіком, котрого мали Русины в комуністічнім Ческословеньску.

Сирота з русиньского села – із Крайной Быстрой, закінчів лем школу про кравців. Тоту роботу по школі і робив. Вшытко ся змінило по фебруарі 1948 року, коли комуністы зробили державный переворот і самосвоїм способом, по взорі їх великых учітелів із Москвы, перевзяли вшытку міць. Ту десь зачінать і велика карьєра твердо пересвідченого комуністы марксістічно-ленінского напряму і обдивователя Сталіна – Василя Біляка. Русин із „кінця світа“, поступно роками перешов, од зачатку 50-тых років, значіть як раз од тых років, коли комуністы післали в монштр-процесах на смерть або до арештів найвеце людей, в тім чіслі і властных членів, із найосновнішых штруктур Комуністічной партії Чехословакії аж на верьх тых штруктур. Переломовый быв в його карьєрі рік 1968, коли вєдно з далшыма радікалныма комуністами потопили Дубчека і цілый реформный рух Празькой ярі і підписали тзв. „Запрошальне писмо“, котрым одобрили окупацію Чехословакії войсками Варшавского договору. Велезрада, за котру в тім часі в нашій державі грозила кара смерти, была про Біляка навспак выстріліньом на сам верьх політічной моці. То, же ся наконець дістав до чела державы Ґустав Гусак і його „нормалізація“, была іщі тота ліпша варіанта, бо Біляк хотів настолити по авґусті 1968 року робітницько-рольньцьку владу і вернути ся ку комунізму з присмаком Сталіна і 50-тых років.

В році 1986, коли быв іщі вызначным членом презідії нормалізачного Централного комітета Комуністічной партії Чехословакії і найміцьнішым мужом партії по Ґуставови Гусакови, зачав писати свої памяти. На сітуацію в році 1968 має свій погляд, не банує нич з того, што зробив, велезраду не признавать. І в році 1986, коли вшыткы знали, што звіря быв Сталін, ці Клемент Ґоттвалд, суть як раз тоты двоми люди його ідолами. Сліпо пересвідченый комуніста, котрый обгаює найвекшых комуністічных бандітів і сам є одповідный за то, же в Чехословакії і по 1968 році продовжовав терор єдного із найпаскуднішых режімів, якый коли людство зажыло. Но Ґустав Гусак, презідент Чехословакії, не дозволив, жебы книжка в 1987 році была надрукована. По револуції Біляка ословило єдно выдавництво, котре його памяти хотіло выдати. Біляк быв согласный, але мав дві условії: не будуть му нияк засяговати до тексту і книжка выйде аж по його смерти. На тексті і своїх поглядах з одступом часу і в іншій сполоченьскій сітуації не хотів нич мінити. На свою велезраду быв докінця якбач гордый. Брав то як правилне рішіня.

Но в книжці, котра вышла в 2014 році, є інтересне дашто інше. Біляк в році 1986 пише о Александрови Духновічови як о мудрім і школованім чоловіку, котрый быв народным будительом Русинів. Цітує з його „Вручания“. І пише і о тім, же по войні зачали дакотры науковы інштітуты твердити, же Русины суть Українці, так з них в державі зробили Українців, школы пак зачали трансформовати на україньскы ітд., што Русины не хотіли прияти. Як пише, было то адміністратівне рішіня, котре не было правилне і хыбы того рішіня ся мусять направльовати довгы рокы. Докінця пише, же то зробили люди, котры неправилно зрозуміли Ленінову народностну політіку. Не знам, ці собі усвідомив, же в тім чіслі тоту політіку неправилно зрозуміли і його ідолы Сталін і Ґоттвалд. Підкреслюю, же є то текст із 1986 року, коли быв сам другым найміцьнішым мужом по Гусакови в комуністічній Чехословакії, котра Русинів іщі і в тім часі не вызнавала.

Вшытко ся змінило по 1989 році, коли Русины знова дістали свободу, коли знова зачали основати свої орґанізації, свій рух, коли ся по двогых роках могли зясь зачати голосити ку свому народу в переписі жытелів. У вшыткых европскых державах, де історічно жыли і жыють, аж на єден выняток, котрым є Україна. В державі де є парадоксно найвеце русиньского населіня.

Днесь сьме вступили до нового року. До року 2015. Цілый попередній рік ся Україна намагала робити вшытко, жебы могла належати до европского світа. Підписала асоціачный договор із Европсков унійов, зрушыла невтраліту і хоче быти членом Североатлантіцькой аліанції, і кудь не хоче видіти, же єй там днесь нихто не хоче, воює на выході свойой державы, перешли в ній презідентьскы і парламентны вольбы, котры мали пітвердити ліґітіміту властей і свободу в державі і вшытко ся видить так, як кібы Україна жыла сучасностьов. Аж на єдну справу. Русиньску. Хоць Україна днесь воює з Російов, парадоксно тота справа Україну вертать ментално до 50-тых років за єден стіл з комуністами в Кремлі, котры адміністратівно вырішыли, хто Русины суть і, кідьже то так вырішыла партія, та то так і буде а конець. Навеце, окрім войны на выході державы, Україна атакує і на западнім фронті, медіалнов войнов, котров ся намагать зробити з Русинів сепаратістічный рух, котрый людям медії презентують як тото саме, што проруськы озброєны сепаратісты на выході. Україна притвердила головно по петіції, котру розбігли Русины в Америці. Не бояли ся на то выхосновати ани Радіо Свобода, чім абсолутно зничіли реноме той значкы. Простор на сайті радіа дістали люди Гаврош, Пеленська, Гвать… Докінця СБУ нашла людей, котры хотіли выголосити републіку за руськы грошы, лем дотеперь не знаме мена тых людей. Способы роботы барз подібны на способы роботы комуністів. Рішіня прав і свобод Русинів близкы Сталінови.

Василь Біляк є найвызначнішым політіком русиньского походжіня в комуністічній Чехословакії. Но гордый на нього не єм. Є про мене велезрадник. Але і тот велезрадник, простый кравець, котрый ся не дістав на так вызначны функції дякуючі його інтелектуалній вынятковости, а дякуючі його неконечній вірности злочінецькому режіму і партії знав уже в 1986 році, же вопрос Русинів і його рішіня были в комуністічных державах хыбов. Хыбов, котру довгы рокы требало направльовати. Україньскы власти і їх „незалежны журналісты“ то не знають доднесь. І так вшытко добре жычу в 2015 році вшыткым вам. Вшытко добре жычу і Україні, україньскым властям і журналістам. Досправды. Лем не знам, до котрого року їм то мам зажелати, бо їх менталный рік є якбач за тым нашым о дакілько десяток років позаду. Не знам, ці то тот рік будуть знати добігнути.

Петро Медвідь, Пряшів

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар