Голосник

З Лемковины над Одру

0
В сельскій світлици в Клішові, што ся находит недалеко Рудной, на Нижнім Шлеску, в суботу, 13. жолтня/октобра 2018 р., прошла подія під наголовком «Стріча з лемківском культуром». Єй орґанізатором было Стоваришыня Приятелів Рудной, котре єст ведене заслуженом учытельком німецкого языка – Данутом Адамском.

В концерті в Клішові взяли участ лемківска молодіжна ґрупа, котра зрыхтувала стары лемківскы співанкы в аранжациі Михала Зиґмунта, та знаний і популярний ансамбль Розтока з Рудной.

В рамках подіі «Стріча з лемківском культуром» проходило вельо діянь, акций, котры мали зрыхтувати фіналову імпрезу. Наперед мож было почути доповід ведучого ансамблю Кычера – Юрия Стариньского, про символику в традицийным лемківскым облечыню. Пак одбыл ся концерт, презентуючий новы інтерпретациі старых лемківскых пісен. Взяли в ним участ молоды лемківскы музыканты, якы специяльні до того проєкту рыхтували ся під кєрунком композитора Миxала Зиґмунта. В дальшій части суботньой стрічы в Клішові мож было позерати на документальны фільмы з архівізациі нематерияльной спадковины Лемків авторства Евы Доброловіч. При тій нагоді орґанізаторы представили нам награня з Владимірьом Олеснєвичом і Марином Матійчак.

Інтересуючом ініциятивом было представліня выімка байкового слуховиска, до якого музыку та звук награли лемківскы школярі прожываючы в надодряньскых місцевостях. Стрічы товаришыли варштаты народного ремесла.

Окрем того была нагода погостити ся при столі лемківскых страв. На жаль не был зреалізуваний конкурс знань з обшыри лемківскых тем, котрий обіцяли нам орґанізаторы акциі.

Выступы і презентациі в Клішові были завершынчом тырваючого од серпня/авґуста до жолтня/октобра проєкту і были зорґанізуваны в рамках інтердисциплинарного проєкту «Лемкы над Одром», котрий єднат культурны акциі з архівізацийом роботом. Його цілю была презентация спадковины етнічной меншыны Лемків, яка прожыват днес над Одром на Нижнім Шлеску. Ініциятиву підпорили Любіньскє Староство, Ґміна Рудна і Фундация Польска Мідь.

Шеруй.

О авторі

Мирко Воргач

Коментар