Голосник

За чым на Панноніку?

Могло скінчыти ся гірше. Бо зачало планно. Од загруженого в болоті при пробі запаркуваня авта. Скорше ляло так, што не мож было доіхати до місцевости Бартиці Нижні на леґендарне свято балканьской музикы з Карпатах, і треба было ся затримати, зъіхати на бік. Дощ перешол, авто помогли выпхати Німці, а музика то лем грала… В душах і в серцях.

По правді то Панноніка зачала ся од сонця. Першый фестівальовый ден прошол в четвер, 29. серпня/авґуста 2019 р., і товды была горяч і тепло, не лем од сонечного проміня, а і од музикы, котра розносила ся зо сцены по попрадскій долині, де розложыло ся фестівальове село. Скочне Бум Бум Оркестар, автентичны сестры Бісеровы, транскарпатскій Люіку та дуднячый од бубнів з ритмічныма трубкаму і трубами Кочані Оркестар розгріли публику. Розохотіли ся музикы, котры дакус перемішаны злучыли ся і жывым граньом переняли Ґучодіско.

«Мы міцно звязаны з цілыма Карпатами, а через лук Карпат близко до Балканів. ХХ вік довюл до того, што маме єднонародовы державы, а колиси то было чысто інакше, вшытко ся через соткы років мішало. Вертаме до того, як то повинно быти. Ходит о єдніст – мы з вами, вы з нами» – бесідувал єден з фестівальовых гости з Воломіна. Мішанина звуків, мішанина люди з цілой Польщы і мішанина самых добрых емоций. Никому не вадил факт, што другого дня по пополудньовым обірваню хмары мож было купати ся не лем в Попраді, але і в болоті. Рішено, што концерты зачнут ся з опізніньом, але жебы найважнійша звізда выступила о часі – поміняно чергу. Франция уступила Сербіі.

Музичну гостину зачало в пятницю ЕтноРом, музикы котрого роками звязаны были з леґендарном ґрупом мадярскых Ромів Kalyi Jag. Приємні было послухати свінґуючо-джазовых аранжаций традицийных, суровых циґаньскых мелодий і ритмів. Мало ся вражыня, што од найстаршых музиків ансамблю биє выняткове тепло, публика должном не была.

«Камаратство, зеро аґресиі, барз ся нам тото любит. То бодай єдиный фестіваль в Польщы, де той аґресиі нияк неє. Молодіж добрі ся бавит, практичні зо своіма родичами» – повіло супружество з Лодзи. На Панноніці є вельо діти – малых, більшых, меншых і найменшых. Мам такє підозріня, што серед орґанізаторів є вельо люди з малыма дітми, бо хто ліпше зрозуміє родича, котрый бы хтіл іщы дакус ся побавити, розорвати, як не другій родич? Но але завдякы тому перед сценом была специяльна одгородожена зона для малят і не было загорозы, што розгуляна толпа не приуважыт під ногами близко метровой публикы. Было специяльне, тихє шатрове поле і превеликє чысло варштатів і атракций за дня для наймолодшых, з копом сіна на челі.

Ци є то заслугом великого чысла діти на фестівали, ци може тото, де стояла сцена  – в близкым сусідстві хыж, не знам, але тішу ся, што Панноніка є барже тиха як інчы пленеровы імпрезы. Значыт концерты наголоснены сут так, што коли музика не грат, не дуднит і не трясе ся іщы долгы годины кажда клітинка тіла. Менше децибелів, а більше щестя. А што ся щестя тыкат, то видно го было всядиль. Бо Панноніка є радістна. «Є гев свого рода климат музичной, інтелектуальной свободы, свободы думаня, але тіж обычайовой отвертости. Tо єст хыбаль тото, што лучыт цілу тоту обшыр на полудне од Карпат і Карпаты» – оцінил гіст фестівалю спід Варшавы. Бо Панноніка є кольорова, фаребна, мозаікова. То тіж показ етнічной моды. Такого жывого показу не виділа-м уж давно. Ани на ватрах.

В пятницю ввечер по ЕтноРомі публику очарувал Адам Струґ. Кус єм ся бояла, як в такым місци провірит ся поезия Лесьмяна або самого Струґа. Непотрібні. Публику Паннонікы характеризує отвертый ум і отверты серця. І з отвертыма, на цілу шырокіст, серцями публика приняла звізду звізд – Ґорана Бреґовіча з його Весільно-Похоронным Ансамбльом. Не мож того самого повісти о артисті. Был пілплейбек (бубен), был видимый механічный ци автоматичный спосіб выступу і не было той ниточкы порозумліня з тисячами люди, што стояли перед сценом, котры аж ся просили, жебы леґендарный Ґоран пізрил на них жычливым оком. Ци пізрил? Не єм переконана. Але може не мал уж силы, шак парудесят уж років грат «Калашнікова»… О рік скінчыт 70 років.

А Панноніка скінчыла сім. «Єм на Панноніці од самого початку. Памятам, як была єм на першым фестівали, то остатнього дня было даде з 30 осіб, просто жменя. Файні, же тото ся так розрастат, так близко нас, бо мы з Нового Санча. Надієме ся, што буде то дале тырвало» – повіла молода сандеччанка. В сумі, лем того рока, Панноніка угостила 20 тисячы люди. Велика то махіна зорґанізувати таку подію і зробити тото так, жебы не было практичні до чого ся причыпити. Но лем тот концерт Ґорана. Но.

Зато суботній выступ The Bulgarian Voices Angelite вынагородил вшытко. Не треба ім было труб і трубок, жебы захопити публику. Загіпнотизуваны болгарскым вельоголосовым співом были, думам, вшыткы. Дакус менше вражыня зробил розгучаный бенд Стефана Младеновіча, о білоголовій вокалистці не споминаючы. Але добрі, же было вельо труб, трубок, міцны бубновы ритмы, не треба было ся за барз вслухувати в спів.

Будучы на Панноніці, глядала єм одповіди на звіданя: за чым тоты тисячы люди гын пришли? На што балканьска музика потрібна в Карпатах? «На што, то не знам, але супер, же єст» – повіл хлоп з Дембиці. «То не так, же она є потрібна гев. Она є потрібна взагалі. Додає енерґіі, є полна жытя, радости, а в Польщы то часом смутно є» – выявила своі думкы дівчына з Кракова. Хтоси інчый повіл, што балканьса музика є хыбаль найбарже медияльна, як іде о фольк, найліпше ся продає. Дозвалят стягнути люди, жебы передати тіж кус того інчого, менше популярого фольку.

Панноніка з малого фестівалю выросла на фест імпрезу, котра не може конкурувати з ватром. Просто єй нокаутує. «Єм гев третій раз, першый раз была єм 5 років тому. Барз люблю тото місце з огляду на атмосферу, не лем балканьску музику, она дополнює тот родинный климат, котрый гев є» – конклюдує двіча, лем не знам одкале, бо забыла єм ся звідати. Може буде о рік. Бо я буду.

П.С. Як дотерли сте до кінця і мате дяку, то перезрийте іщы фотореляцию з суботы.

Шеруй.

О авторі

Наталія Малецка-Новак

Хоц по школі інжынєр, то не тыкат ся роботы по тзв. фаху ;) Зато уж од вельо років доносит о вшыткым, што ся діє на Лемковині. І не лем. Контакт: natalia@lem.fm

Коментарі