110 років од народжіня блаженого Русина – Теодора Ромжы

Днесь припоминаме собі 110 років од народжіня єдного із великых сынів русиньского народа, блаженого священомученика Теодора Ромжы. Хто быв тот мукачівскый владыка, котрый не пасовав совітьскым властям, якы анектовали Підкарпатьску Русь, аж так, же му взяли жывот?

Із штатістічного боку мож повісти, же владыка Теодор быв за порядком 37-ым по мені знамым єпіскопом Мукачівской ґрекокатолицькой єпархії і 25-ым по Ужгородьскій унії од 1646-го року. Ромжа рядив єпархію в найкрітічнішім періоді, коли в дослідку обмеджованя їй діялности і великого тиску ішло о їй ліквідацію. Жертвов того пронаслідованя став ся і Ромжа, котрый свойов мученицьков смертьов указав священикам і віруючім приклад завзятости за праведне діло.

Родак із Великого Бычкова

Теодор Ромжа народив ся 14-го апріля 1911-го року у Великім Бычкові на Підкарпатьскій Руси, котра втогды іщі належала під Угорьско. Быв девятов дітинов  Павла і Марії за свободна Семаковой. Родина жыла скромно в хрістіаньскім дусі. Знає ся о такій інтересности зо жывота Теодора, же як малый хлопець рад слухав оповіданя із жывота святых і коли пришла бісіда на мученицьку смерть, часто росплакав ся.

Основну освіту Теодор Ромжа здобыв у Великім Бычкові, потім в роках 1922 аж 1930 штудовав на ґімназії в Хусті, котру закінчів з вынятково добрыма резултатами. Теодор, як ся пише в його жывотописі на сторінці Мукачівской ґрекокатолицькой єпархії, быв як ґімназіста смілым, приятельскым, комунікатівным, ниґда не піднимав голос, жебы когось образив.

Про його справедливость го много меншых дітей просило, жебы россудив їх векшы ці меншы конфлікты і взаємно їх помірив. Быв так само добрым шпортовцьом. Окрім того співав в церькви і на літурґії чітав Апостола.

Намісто інжініра священик

Родічі Теодора Ромжы хотіли, жебы ся став інжініром, но він чув покликаня до священства і так не слухав своїх родічів і одходить по ґімназії до Рима, жебы стати ся священиком. Кінцьом октобра 1930-го року приходить Ромжа до Рима на колеґію Germanicum-Hungaricum і восени 1934-го року, кедьже мав думку іти на місії до Росії, перешов на колеґію Russicum. Філозофію і богословіє абсолвовав на Папскій ґриґоріяньскій універзіті.

Теодор Ромжа быв 25-го децембра 1935-го року высвяченый за діякона і 25-го децемра 1936-го року го єпіскоп Александер Стойка рукоположыв на священика. Назад, на Підкарпатьску Русь ся Ромже вертать аж в році 1937, коли докінчів ліценціат і такой наступив на воєньску службу.

Душпастырьску діялность Ромжа зачав 10-го марца 1938-го року, коли быв посланый служыти на парохію в Нижнім Быстрім і Березові. Його робота на парохії не была легков. Было там вельо православных, іщі веце атеістів. Реліґійны і господарьскы справы в тых селах были в злім стані.

Хоць сам быв выхованый в російскій колеґії Russicum про роботу меджі православныма, быв того погляду, же скоріше як бы мав на свою віру обертати православных, є потрбіне выховати такых ґрекокатоликів, котры бы їм вказали добрый приклад. Ромжа мав втогды тугу, жебы ся вернути до Рима, де бы собі докінчів свої докторандьскы штудії, но тота туга ся із різных причін не наповнила.

Кінцьом літа 1939-го року дішло в жывоті Теодора Ромжы ку нечеканій сітуації. Намісто того, жебы ішов до Рима штудовати, зачінать на основі менованя урядуючого єпіскопа Александра Стойкы діяти в Ужгородьскій богословскій семінарії як шпірітуал і професор філозофії. В семінарії Ромжа має намагу запровадити зміны, котры бы підняли рівень формації богословів.

Єпіскоп Ромжа

Хоць менованя до семінарії было про Ромжу нечеканым несподіваньом, не было то іщі нич проти того, што го чекало в звязку з далшыма діями. В септембрі 1944-го року діставать булу з менованьом за єпіскопа – тітуларного єпіскопа апійского і апостольского адміністратора Мукачівской ґрекокатолицькой єпархії. Рукоположіня на єпіскопа проходило в Ужгородьскім катедралнім соборі 24-го септембра 1944-го року.

Єпіскопска служба преосвященного Теодора была курта, но цілый тот час быв наповненый любвов ку Хрістови і його Церькви, і намагов о то, жебы меджі віруючіма і священиками во своїй єпархії підкріпив смілого, храброго духа вірности Католицькій церькви.  Функцію єпіскопа Ромжа здобыв в часі, котрый быв траґічный про Ґрекокатолицьку церьков.

Підкарпатя было занедовга приєднане до Совітьского союзу і комуністічны власти зачали ліквідовати Ґрекокатолицьку церьков єднако, як то было в сусідній Галичіні. Но там церьков была основов, головным жрідлом україньской націоналістічной опозіції нового режіму. Факт, же церьков на Підкарпатю была інша – русиньска і ненаціоналістічна, не мало про режім жадне значіня.

Наперед совітьскы тайны службы хотіли пересвідчіти Ромжу, жебы перешов до православія і жебы передав єпархію під юрісдікцію Москвы. Коли тото Ромжа катеґорічно не прияв, НКВД перешло на свої добрі выпробованы методы.

27-го октобра 1947-го року ґрупа аґентів спецслужбы зорґанізовала гаварію на дорозі меджі селами Іванівці і Лохово так, жебы гаваровало авто, в котрім сидів єпіскоп. Ромжа не умер з причіны гаварії, пережыв і быв в шпыталю в Мукачові. Іщі рано 31-го октобра 1947-го року прияв владыка Теодор в шпыталю святы тайны.

Умер аж 1-го новембра по півночі, курто по тім, што му была дана отрова, яку му подала аґентка тайной службы, котра ся переоблекла за здравотничку. Похорон владыкы одбыв ся 4-го новембра. Його тіло похоронили до кріпты Ужгородьского катедралного собору.

Блаженый Теодор

Владыка Теодор Ромжа быв 21-го юнія 2001-го року Папом римскым Йоаном Павлом ІІ. у Львові выголошеный за блаженого. Літурґічна спомина на блаженого Теодора была становлена на 1-го новембра, день, коли умер. Сучасный єпарха Мукачівской ґрекокатолицкой єпархії пожадав о позволіня, жебы свято припоминало ся 31-го октобра, кедьже і на Підкарпатю є завжывано святити „Душічкы“ і люди втогды ходять на цінтері.

Окрім 31-го октобра святкує ся в літурґічнім календарі і перенесіня його остатків, і то 28-го юнія. Як ся ку тій даті дішло і о яке перенесіня остатків іде?

Наперед ся думало, же тіло єпіскопа было іщі в 50-тых роках з місця похороніня однесене і зничене совітьскыма орґанами. По несподіванім найджіню тіла загнали го на експертізу до Будапешті, жебы овірити його правость.

По выголошіню владыкы Теодора за блаженого, дня 27-го юна 2001-го року, і по скінчіню експертізы были його мощі перевезены святочным способом через Маріяповч і Собранці до Мукачівской єпархії – до Ужгорода. Днесь суть в Катедралнім соборі Воздвиженія Честного Креста, в каплічці на лівім боці церькви, на місці, котре собі блаженый Теодор іщі за жывота облюбив, і де часто служыв літурґії.

(Статя была оріґінално написана при 70-ій річніці смерти блаженого Теодора про ґазету Podkarpatská Rus.)

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА